Військовополонений Олександр Іщенко помер через травму грудної клітки

“Підтверджено факт чергового жорстокого вбивства українського військовополоненого. Документ додаю з погодження пані Олени, дружини закатованого Іщенка Олександра Олександровича, який мобілізувався в ‘Азов’ 27 лютого 2022 року. Це не просто ще одне цинічне порушення росіянами Женевської конвенції про поводження з військовополоненими. Це удар по людській честі й гідності, по міжнародному праву, по тих принципах та цінностях, які ми відстоюємо на фронті”, — написав пан Святослав.

Згідно з результатами судово-медичної експертизи, множинні переломи ребер, шок і закрита тупа травма грудної клітки через “контакт з тупим предметом” призвели до смерті Олександра Іщенка, якого утримували у російському СІЗО в Ростові-на-Дону. Своєю чергою у довідці про смерть українця зазначено, що Олександр Іщенко помер через “закриту тупу травму грудної клітки внаслідок контакту з тупим предметом”.

“Про цей випадок мають знати всі: від США до Китаю. Вбивства українських військовополонених мають стати темою номер один у світових ЗМІ та на порядку денному міжнародних організацій. Лише розголос, тиск на росіян та повернення наших полонених додому можуть зупинити ці вбивства”, — наголосив Святослав Паламар. 

Раніше керівник пресслужби Координаційного штабу Петро Яценко наголошував: якщо причина смерті українського військовополоненого не буде пов’язана зі станом його здоров’я, це слугуватиме черговим доказом для Міжнародного кримінального суду.

Передісторія

Раніше пресслужба бригади “Азов” надала журналістам “Суспільне Донбас” копію свідоцтва про смерть і медичне свідоцтво про смерть, котрі видали в Російській Федерації. У свідоцтві про смерть датою смерті було вказане 22 липня 2024 року. Медичне свідоцтво було видане за три дні потому — 25 липня 2024 року. “Причина смерті не встановлена”, — мовилося у виданому Росією документі.

Ми детально писали про Олександра Іщенка у статті. 55-річний Олександр Іщенко був водієм в “Азові”. Як розповідала пані Олена, дружина загиблого, за фахом її чоловік був моряком. 17 лютого 2022 року, лише за кілька днів до початку повномасштабного вторгнення РФ, пан Олександр повернувся з рейсу, а вже за десять днів він приєднався до лав тероборони бригади “Азов” як військовий водій. Навесні 2022-го він потрапив до російського полону в Маріуполі. Згодом Олександра Іщенка та ще 23 українців судили за сфабрикованими справами. Росія обвинувачувала пана Олександра за двома статтями: “про участь у діяльності терористичної організації” та “спробі насильницького захоплення влади”. Як зауважували журналісти “Бабель”, фактично Іщенка судили за те, що він служив на спостережних постах, завантажував і розвантажував зброю, боєприпаси та їжу після 24 лютого 2022 року. Родина дізналася про те, що пан Олександр у полоні, побачивши його фотографію з суду. РФ не дозволяла рідним безпосередньо сконтактувати з паном Олександром. Полонений рік провів у СІЗО окупованого Донецька, потім українця перевели до Ростова.

Країна-катівня

Ми писали, що в російському полоні іншому українцю вирізали свастику на чолі та погрожували. Як згадував звільнений українець, той, хто вирізав йому свастику, говорив, що розчленував би бійця, якби той був з “Азова”. “Якби ти був азовцем — я б тебе на запчастини розібрав”, — казав представник терористичної країни. 

У листопаді минулого року Моніторингова місія ООН оприлюднювала дані, котрі свідчили про жорстокі катування в російському полоні. Про катування українців, які опинилися в російській неволі, розповідали свідки, самі військовополонені та їхні рідні під час конфіденційних інтерв’ю. Свідки також розповіли моніторам ООН, що у середині квітня 2022-го під час так званої “прийомки” помер один військовополонений. Це відбулося в колонії біля Оленівки. Як зазначала голова Моніторингової місії з прав людини в Україні Матильда Боґнер, Місії ООН відомо про щонайменше вісім подібних смертей, які відбулися у квітні 2022 року в тій самій колонії. Харківська правозахисна група детально писала про катування та нелюдське поводження як організовану частину державної політики РФ у статті.

Наприкінці червня цього року, у Міжнародний день на підтримку постраждалих від катувань, в ООН зазначали, що представники РФ застосовували катування до цілих груп українських полонених. До прикладу, під час сумнозвісної “прийомки”, яка відбувалася в розташованій на території Російської Федерації установі, військовополонені повинні були проходити між рядами охоронців, які били їх поліцейськими кийками або електрошокерами. “Виснажливі фізичні вправи та приниження, наприклад, примушування військовополонених вивчати та співати російські патріотичні пісні, також були частиною щоденного розкладу”, — наголошували в організації.

“Лупцювали кожного дня: мінімум — зранку та ввечері. Допити, перевірки, прогулянка, душ, — кожен вихід із камери — це побиття. Серед росіян були ті, що дуже любили струмом бити, аж смерділо від нас паленим”, — казав колишній полонений, підполковник поліції Олександр Корецький. Крім цього, на українців нацьковували собак. “Повідець послаблюють — і собака кидається. Його можуть зупинити. Наприклад, собака кидається в шию, його зупиняють на відстані 5—10 сантиметрів, він зубами клацає, стоїть лапами на плечах. Вони регочуть. Мене вкусив собака, а вони кажуть: ‘А навіщо ти мого собаку вкусив?’” — переповідав пан Олександр.

Як зазначали в Координаційному штабі, багато українських полонених, які повертаються з російської неволі, потерпають від наслідків поранень і слабують на захворювання, що потребують тривалого лікування.

Більше про те, навіщо представники РФ вдаються до катувань, читайте за покликанням.