Минулого тижня Офіс генпрокурора опублікував підозри Владиславу Тарасову та Євгену Мяснікову.
Офіційна назва катівні — “Виправна колонія № 1 Управління федеральної служби виконання покарань по Тульській області”. Вона знаходиться за адресою: Тульська область, м. Донський, мікрорайон Комсомольський, проїзд Димитрова, буд. 1/
Відповідно до створеної правозахисною ініціативою T4P інтерактивної мапи місць утримання українських полонених, станом на 29 жовтня у цій установі в Донському перебував щонайменше 51 українець.
Пробили ножицями ногу
“У місці утримання військовополонених організовано застосування фізичного та психологічного насильств, зокрема вчинялися дії, які ображають особисту честь і гідність особи, жорстоке поводження, наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження, яке продовжувалось протягом всього часу їх утримання”, — йдеться в одній з опублікованих підозр.
Тарасова та Мяснікова зокрема підозрюють у жорстокому поводженні з українським військовослужбовцем, який потрапив у полон у Чернігівській області. 9 травня 2022 року під час прогулянки українця примусили зайняти положення “ластівкою” — обличчям до стіни, руки й ноги розвести максимально розведені — і побили його по ступнях металічною трубою. Пізніше чоловіка катували, щоб дізнатися інформацію про російського пілота, який потрапив у полон в Україні: лупцювали гумовим кийком по ногах і ребрах. Коли українець упав, Тарасов і Мясніков продовжили його бити вже долі.
Іншим разом, під час супроводу військовополоненого до медичної частини, Тарасов знову примусив його стати в позу “ластівки” і побив водопровідною трубою та гумовим кийком. Удари прийшлися по шиї та голові. А Мясніков якось встромив бранцю в ногу ножиці. Той же садист під час прогулянки примушував полоненого переносити в роті брудну воду з однієї калюжі до іншої. А ще кати гасили недопалки об обличчя і руки військовополонених.
Правоохоронці наголошують: міжнародне гуманітарне право забороняє вчиняти стосовно військовополонених насилля над життям та особистістю, завдавати каліцтво, тортури, наругу над людською гідністю. Тому співробітників Тульської колонії Тарасова та Мяснікова обґрунтовано підозрють у жорстокому поводженні з військовополоненими, вчиненому групою осіб (ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України).
Інші свідчення
Розташовану в місті Донське Тульську колонію суворого режиму №1 вважають однією з найбільш жорстоких: в ній українці потерпають від знущань, катувань, холоду і голоду. Деякі хворіють на туберкульоз.
У цій катівні дев’ять місяців перебував інший український полонений, герой нашої статті Роман Кривуля. Він розповідав, що знущання з українців починалося за перших же секунд по приїзді в Донське. Зустрічають новоприбулих жорстоким побиттям, примушують годинами сидіти навприсядки. Видають форму, що не тримається на тілі й кийками женуть до камер
— Роздягли наголо. Іди на другий поверх, одягай труси, які на 10 розмірів більші. Одягай форму. Я кажу: та я її не застібну, воно ж на мені не тримається! А він каже: “Труси надіваєш і заправляєш штани в труси”. І починають електрошокером бити, палками гнати до камери. Відкривається камера, залітаю до неї. Просто через поріг, боком, тому що двері на ціпах, тільки боком можна пройти. І вони мене в цей простір з розгону намагаються запхнути. П’ять-десять хвилин — залітає нове тіло. Через 5-10 хвилин — ще нове тіло. І так поки нас 17 осіб не набилося туди.
Били полонених щодня. Роман розповів, що бачив тут цивільного бранця, який через побиття і голод втратив розум. У іншого полоненого через недоїдання і змушування довгий час стояти почали “гнити ноги”.
Масштаб злочину
Згідно з оприлюдненими в вересні цього року висновками Незалежної міжнародної слідчої комісії ООН, катування полонених українців є “узвичаєною та прийнятною практикою” для представників РФ. До систематичних тортур вдаються як російські військовослужбовці на тимчасово окупованих територіях України, спецпризначенці, так і співробітники Пенітенціарної служби РФ. У жовтні цього року Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію, в якій засудила жахливі умови, в яких перебувають українські полонені, а також відсутність у РФ бажання комунікувати з міжнародними органами й рідними українців, які перебувають у російських тюрмах.
“Цифри говорять самі за себе, — йдеться в документі. — Асамблея приголомшена тим, що станом на 18 вересня 2024 року загалом 65 956 військовослужбовців і цивільних осіб були зареєстровані як зниклі безвісти або полонені, серед них 50 916 зареєстровані як зниклі безвісти на основі перевірених даних. Насправді жертв набагато більше... Хоча з 24 лютого 2022 року по 17 вересня 2024 року з російського полону повернули 3672 людей, включно зі 168 українськими цивільними, Асамблея із занепокоєнням відзначає, що серед звільнених — третина вважалася зниклими безвісти, оскільки Російська Федерація так і не надала вчасно інформацію про їхню долю, всупереч своїм міжнародним зобов’язанням”.
У ПАРЄ закликали міжнародну спільноту докласти всіх зусиль для звільнення з російського полону всіх українських в’язнів війни та цивільних та притягнути до відповідальності винних у воєнних злочинах, порушеннях міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини.
Тим часом спеціальна доповідачка ООН з питань прав людини в Росії Маріана Кацарова заявила, що влітку цього року, за офіційною інформацією російської влади, в російській неволі перебувало 6 465 українських військовослужбовців. Російська Федерація не надала їм статусу військовополоненого, як того вимагає Женевська конвенція, і це позбавило українських військовослужбовців захисту, передбаченого Женевською конвенцією та міжнародним гуманітарним правом.
Також Маріана Кацарова назвала кількість цивільних, яких, згідно з інформацією, отриманою від родин, громадянського суспільства, адвокатів та людей, що повернулися з полону, довільно утримує російська влада: щонайменше 1 672 особи. Умови їхнього утримання нічим не легші від тих, в яких живуть полонені військовослужбовці.
Холод, голод, відсутність нормальної медичної допомоги та постійні знущання витримують не всі полонені. Як повідомляв Координаційний штаб з питань військовополонених при Міністерстві оборони України, станом на початок жовтня в російській неволі було відомо щонайменше про 177 українських військовополонених та викрадених цивільних, що загинули у російському полоні. Але справжнє число смертей набагато більше, адже у російських в’язницях відсутній міжнародний контроль.
