На лаві підсудних
11 років позбавлення волі у виправній колонії загального режиму — такий вирок отримала маріуполька Ольга Пічуріна. Її звинуватили в тому, що вона нібито шпигувала за російськими військовослужбовцями й передавала інформацію українським спецслужбам. Обвинувачення запевняло, що жінка мешкала в Маріуполі з травня до червня 2023 року і саме в цей період “вчинила злочин”: буцімто збирала відомості про росгвардію для Головного управління розвідки Міноборони України. Справу розглядав так званий “суд” в окупованому Донецьку.
А Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону, який “спеціалізується” на українських справах, присудив п’ять з половиною років ув’язнення у виправній колонії загального режиму мешканці окупованого Мелітополя Оксані Павленко — лише за коментар у соцмережах. В одному з телеграм-каналів вона нібито закликала масово підпалювати російські військові об’єкти. Деталі справи невідомі, крім того, що судили жінку за статтею 280 кримінального кодексу РФ: “публічні заклики до екстремістської діяльності, вчинені з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж”.
Тим часом апеляційний суд у Власисі (Московська область) затвердив вирок, який у квітні цього року виніс Південний окружний суд в Ростові-на-Дону у груповій справі, де фігурує ще одна українка, Яніна Акулова. Нагадаємо, за звинуваченням у “підготовці до теракту” мелітопольців Антона Жуковського та Дмитра Сергєєва було засуджено до 15 років суворого режиму, Акулову — до 9 років колонії загального режиму. Також усім трьом призначили штрафи: чоловіки мають заплатити по 800 тисяч рублів, жінка — 700 тисяч. Росіяни викрали українських цивільних у Мелітополі у жовтні 2022 року. Наприкінці листопада було оприлюднене відео, в якому усі троє “зізнаються” в тому, що збиралися влаштувати вибух на місцевому ринку, а також буцімто “18 вересня підірвали автівку, в якій перебували громадяни РФ: Михайло Щетинін та Сергій Горбунов”. Втім, згодом у судовій справі “теракт з автівкою” так і не згадувався. Офіційний “арешт” українців відбувся за кілька тижнів до фактичного. Весь цей час вони перебували без доступу до адвоката. Їх били й катували.
“Що їм сказали, з тим вони й погодилися. Що їм сказали, те й казали всі дружно. Донька наша Яна розповідала, що дуже били. А потім… Ну, в полоні, що там може бути в полоні? Там по голівці ж її не гладили. Вона мені казала: ‘Мене так били, що без різниці було вже. Що дали, те я вже й підписала’. Каже, два місяці на ній не загоювалися рани, а потім відправили на Москву, коли все трошки загоїлося”, — розповідала згодом мама Яни Акулової в інтерв’ю Суспільному.
Від дій обвинувачених ніхто не постраждав. Не визнаючи себе терористами, Жуковський і Сергєєв на суді підтвердили, що, захищаючи свою землю від окупантів, вони дійсно збиралися здійснити вибух. Але при цьому обидва наполягали: Акулова випадково опинилася з ними в момент, коли їх затримали російські спецслужби, й не мала жодного стосунку до справи. Проте на це не зважили ані суд першої інстанції, ані апеляційний суд.
Також, як ми розповідали раніше, на початку жовтня Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону відправив жительку Маріуполя Ірину Навальну на вісім років до колонії загального режиму за звинуваченням у замаху на теракт та зберігання вибухівки. Вона також розповідала про катування, яких зазнала під час “слідства”: “Я говорила, що не чинила жодних злочинів. Мене посадили на стілець і почали бити по голові, по ногах, били в стегно електрошокером. Обіцяли, що просто так мене вже не відпустять, але якщо я зізнаюся в усьому, то швидше потраплю на обмін з Україною і поїду до мами. Мені казали, що знають, де живе моя мама, де живе моя бабуся. Зрештою я погодилася обмовити себе, щоб зберегти життя своє і своїх рідних”.
За “участь у терористичному товаристві”, незаконному обігу вибухових пристроїв та “підготовці до здійснення теракту” окупанти нещодавно засудили й мешканку Енергодара Тетяну Ключко. Щоб довести вину українки, “суддям” вистачило” лише трьох засідань. За схожими обвинуваченнями відправили за ґрати на сім років й Ірину Куліш з Василівки Запорізької області. До 13 років ув’язнення було засуджено викрадену минулого року мешканку Мелітополя Юлію Ковєшнікову, нібито за “шпигунство”.
Фігурували жінки й у справі 23-х “азовців”, “судилище” над якими розпочалося у травні минулого року. Всі дев’ять українок не мали жодного стосунку до військової справи — працювали кухарями або в тиловому забезпеченні. На щастя, у вересні в рамках обміну полоненими ці жінки повернулися додому.
Викрадені
Викрадених цивільних жінок можуть місяцями утримувати в катівнях incommunicado — без висунення офіційного обвинувачення, доступу до адвоката, можливості спілкування з рідними. Так, наприклад, два роки російські спецслужби тримають викрадену мешканку Херсонщини Ганну Єльцову. Про неї відомо лише, що вона перебуває в Сімферопольському СІЗО. Там же кілька місяців сидить Людмила Колесникова, яку звинуватили у шпигунстві та наданні фінансової допомоги Україні. Також ми розповідали про викрадену вже вдруге журналістку з Каховки Жанну Кисельову, а також її колегу з Мелітополя Ірину Левченко.
Станом на травень 2024 року Координаційному штабу з питань поводження з військовополоненими було відомо про щонайменше 403 українські жінки в російському полоні — як військовослужбовиць, так і цивільних (відтоді цифра могла змінитися).
“Умови утримання українських жінок у російські неволі не відповідають Третій Женевській конвенції про поводження з військовополоненими. Звільнені з полону жінки твердять серед іншого про приниження, негуманні умови утримання, недостатнє харчування, неможливість отримати кваліфіковану медичну допомогу та зв’язатися з рідними. Також росіяни продовжують забороняти представникам Міжнародного комітету Червоного Хреста доступ до місць утримання полонених та цивільних, яких у рф та на ТОТ налічують понад 100”, — заявляли у Коордштабі.
У російському полоні загинула (ймовірно, була вбита) українська журналістка Вікторія Рощина.
Правовий вимір
Як ішлося у звіті Місії ОБСЄ за результатами розслідування незаконного затримання Росією цивільних громадян України, найчастіше йдеться про очевидні випадки свавільного позбавлення волі, що є порушенням міжнародного гуманітарного права, міжнародного права прав людини, а також зобов’язань у межах ОБСЄ.
Спеціальна доповідачка ООН з питань прав людини в Росії Маріана Кацарова наприкінці вересня наголошувала: “За останні десять років кількість вироків за звинуваченнями у тероризмі збільшилася у п’ятдесят разів. При цьому не було винесено жодного виправдувального вироку. Було розширено коло злочинів, що кваліфікуються як тероризм, і посилені заходи покарання”.
Серед тих, кого переслідують за цими статтями, — багато українських громадян. Лише в жовтні до Південного окружного суду в Ростові-на-Дону надійшло 15 нових кримінальних справ щодо українських громадян, повідомляє “Меморіал”. Про те, як з українців роблять “терористів”, — катуючи, позбавляючи навіть мінімальних прав, вкладаючи до рук фейкові докази, — ми розповідали на прикладі справи дев’ятьох херсонців, викрадених російськими окупантами влітку 2022 року.
Нагадаємо, нещодавно Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію “Зниклі безвісти, військовополонені та цивільні в ув’язненні внаслідок агресії Російської Федерації проти України”, в якій, між іншим, йшлося про відкриті в РФ кримінальні провадження проти українських військовополонених і цивільних осіб. “Звинувачення, висунуті проти них, мають різний характер — убивство, членство в терористичній організації, загрози національній безпеці тощо — і іноді є сукупними, — йдеться в документі. — Українські цивільні особи, затримані з метою кримінального переслідування або ув’язнені у зв’язку війною РФ проти України, користуються відповідними правами та гарантіями відповідно до IV Женевської конвенції та Додаткового протоколу I, а також МПГПП”.
Відповідно до міжнародного права, жінки (так само як і важкопоранені та важкохворі) мають бути першочергово звільнені з полону або репатрійовані до нейтральних країн.
