Окупанти засудили викраденого депутата Каховської міськради до 12 років колонії

Так званий “Херсонський обласний суд” (орган окупаційної влади, що діє на ще не звільненій частині Херсонщини) засудив до 12 років колонії суворого режиму викраденого у 2022 році депутата Каховської міськради Ігоря Протоковила.

Про це стало відомо з поста в Телеграм-каналі гауляйтера Херсонської області Володимира Сальдо. Він заявив, що Ігоря Протоковила визнали винним за статтею 276 КК РФ (шпигунство).

Депутата Каховської міської ради окупанти викрали 19 квітня 2022 року. Забрали з власної домівки. Довго про його долю нічого не було відомо. Росіяни звинуватили Ігоря в тому, що він нібито телефоном передавав українським спецслужбам відомості про місця дислокації російських військових.

Розповсюджене звинувачення

Схожі вироки російські та розташовані на окупованих територіях “суди” останнім часом штампують мало не щотижня. 18 листопада правозахисники з “Меморіалу” повідомили про суд над двома мешканцями Херсонщини Максимом Махном та Сергієм Ткаченком. Обох цивільних, як і Ігоря Протоковила, росіяни звинуватили у “шпигунстві”. Ростовський обласний суд  теж призначив їм по 12 років позбавлення волі. При цьому Махно, за вироком, відбуватиме покарання в колонії суворого режиму, а Ткаченко — в колонії особливого режиму.

“Слідство” вела ФСБ. За версією обвинувачення, Максим Махно буцімто з серпня 2022 року передавав відомості про військових РФ у Каховці представникам СБУ, “використовуючи месенджер”. А з жовтня, мовляв, “став з’ясовувати інформацію про місця дислокації підрозділів ЗС РФ за допомогою Ткаченка”.

Суд проходив у закритому режимі, тому невідомо, де саме і коли були затримані українці. Щоб винести вирок, судді вистачило всього трьох засідань.

Кількість справ щодо шпигунства суттєво збільшилася в РФ останнім часом. “Меморіал” повідомляє, що лише до Ростовського обласного суду з червня 2023 року надійшло 16 справ про шпіонаж. За ними усіма вже винесені вироки, але прізвища фігурантів відомі лише в половині випадків.

За інформацією Спеціальної доповідачки ООН з питань прав людини в Росії Маріани Кацарової, тільки протягом цього року російська влада порушила щонайменше 93 кримінальні справи проти взятих у полон і викрадених українців. Загалом станом на початок серпня таких справ нараховувалося не менше 655: 475 — проти комбатантів та 180 — проти цивільних осіб.

Викрадені на Херсонщині

Херсонська область — одна з найбільш постраждалих від позасудових затримань та насильницьких зникнень під час російської окупації. Ще восени 2022 року Лабораторія гуманітарних досліджень Єльської школи громадського здоров’я оприлюднила звіт, згідно з яким з березня по жовтень 2022 року в регіоні відбулося 226 випадків затримань і зникнень людей. Відтоді ця цифра значно зросла. У базі даних T4P зараз налічується 539 насильницьких зникнень та 146 випадків незаконного затримання та позбавлення свободи на Херсонщині.

Викрадені зазнають тортур. Знущання й побиття переживають не всі. Нещодавно ми розповідали про смерть 45-річного мешканця Каховки Володимира Закаблука. А у лютому цього року окупанти до смерті закатували настоятеля храму Православної церкви України в селищі Каланчак Скадовського району Херсонщини Степана Подольчака: 13 лютого його забрали на допит босого, з мішком на голові, казали, що везуть священника на допит. А вже за два дні його побите тіло — можливо, з кульовим пораненням у голову — було знайдено на вулиці села.

Серед викрадених — волонтери, журналісти, представники державної влади. Багатьох окупанти вже засудили.

Так, наприклад, 12 березня 2022 року росіяни викрали журналіста і волонтера Сергія Цигіпу. Довго рідні нічого не знали про його долю. 6 жовтня 2023 року його засудили до 13 років колонії за “шпигунство”. Сергій відбуває покарання у виправній колонії суворого режиму №3 в Скопіні Рязанської області.

Наприкінці березня 2022 року просто в центрі міста росіяни викрали волонтера Миколу Петровського. Після дорожньо-транспортної пригоди чоловік має інвалідність — у нього немає частини стопи, є проблеми зі спиною та зором. Кілька місяців його тримали в катівні, нічого не повідомляючи рідним. Чоловіка катували, зламавши йому пальці. Офіційно “арештували” лише у вересні, після чого запроторили до Сімферопольського СІЗО. Минулого року так званий “Верховний суд Криму” засудив Петровського, разом з іншим викраденим і жорстоко катованим херсонцем, інструктором з водіння Сергієм Котовим, до тривалих строків ув’язнення. Знову ж таки за шпигунство. “Підсудному М. Петровському було призначено покарання у вигляді 16 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму, підсудному С. Котову — 15 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму”, — повідомляли у вересні 2023 року пропагандисти з ТАСС.

У грудні минулого року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив до 12 років позбавлення волі херсонського юриста Павла Запорожця. Його звинуватили в “акті міжнародного тероризму”. Росіяни затримали його на початку травня 2022 року. Довго тримали у сумнозвісному Херсонському ізоляторі тимчасового тримання на вулиці Теплоенергетиків. Били й катували струмом. “У жодних слідчих діях у цей час я не брав участі, при огляді місця події не був, — заявив Запорожець. — Протокол військовослужбовці мені надали без права прочитання, під загрозами побиття мене змусили його підписати… Щодо речових доказів, до мене приходили військовослужбовці РФ і під загрозами побиття вкладали мені в руки гранати, які зараз фігурують у справі як речові докази. Все перелічене вище я оголошую, щоб передати суду головну думку: на території Херсона стався злочин — він був скоєний не мною, громадянином України, який захищає свою батьківщину і виконує конституційний обов’язок і дану присягу. Скоїли злочин військовослужбовці РФ, обстріляли житлові будинки, знищили житлові споруди, я був викрадений і зазнав тортур, мене незаконно вивезли на територію Автономної республіки Крим”.

25 серпня 2024 року російський суд незаконно засудив до 10 з половиною років позбавлення волі херсонську волонтерку Ірину Горобцову. За “шпигунство”. Окупанти забрали її 13 травня 2022 року, просто у день народження. Три місяці рідні не знали, де її утримують. Лише у липні вони дізналися: Ірина в Сімферопольському СІЗО. Як розповідала Суспільному її мама, головним доказом “шпигунської діяльності” Ірини став український прапор, знайдений у дівчини під час обшуку.

29 грудня 2023 року до 13 років суворого режиму окупанти засудили за “шпигунство” держслужбовця з Олешок Олександра Зарівного.

В полоні залишаються викрадені колишній і чинний мер Херсона Володимир Миколаєнко та Ігор Колихаєв, міський голова Голої Пристані Олександр Бабич та багато інших цивільних мешканців регіону.

Нагадаємо, влітку цього року глобальна ініціатива T4P (“Трибунал для Путіна”) презентувала дослідження, присвячене насильницьким зникненням. Правозахисники ідентифікували 5340 жертв насильницьких зникнень та направили подання до МКС й узагальнення для Робочої групи ООН. Юристи розповіли, що Росія свідомо та системно вдається до насильницьких зникнень, переслідуючи насамперед людей, які мають проукраїнську позицію, служили в українській армії, поліції чи були держслужбовцями. Втім, викрасти окупанти можуть будь-яку людину.

Загалом від початку повномасштабного вторгнення юристи ХПГ надіслали до Робочої групи з питань насильницьких зникнень понад 460 заяв.

“Війна проти України, що триває, призвела до цілої низки порушень міжнародного права прав людини та гуманітарного права, — заявила нещодавно Маріана Кацарова. — Особливе занепокоєння викликають українські цивільні особи, довільно затримані в Російській Федерації, оскільки російська влада не надає інформації про їхню чисельність, долю та місцеперебування, і багато з них є жертвами насильницьких зникнень. Більшість із них утримуються без зв’язку із зовнішнім світом, і, згідно з показаннями звільнених у рамках обміну полоненими, багато хто піддається широко розповсюдженим і систематичним тортурам, жорстокому поводженню, включно зі зґвалтуваннями та іншими видами сексуального насильства”.

При цьому слід зазначити, що механізму повернення полонених цивільних осіб в Україну не існує.