Українські військовополонені отримують вироки в РФ, а російські судді — підозри від СБУ
Женевські конвенції забороняють притягати військовополоненого до суду лише за те, що він стріляв у бік ворога. Це не заважає російським суддям фальсифікувати вироки та відправляти українців за ґрати.
“Я воював за свою державу”
Торік Південний окружний військовий суд РФ у Ростові-на-Дону засудив до 18 років колонії суворого режиму мешканця Луцька Владислава Плахотника. Такий суворий вирок хлопець отримав за буцімто “участь у діяльності терористичної організації” та “проходження навчання з метою здійснення терористичної діяльності”. Насправді Владислав уклав контракт про службу в “Азові” лише в липні 2023 року. Вже за пів року, у січні 2024-го, він потрапив у полон у Луганській області. Російському судді Сергію Образцову вистачило чотирьох засідань, щоб визнати військовополоненого винним — адже в РФ “Азов” визнали терористичною організацією. Сам Владислав заявив на суді: “...Я не визнаю себе терористом, а “Азов” терористичною організацією. Це підрозділ української армії, точніше Національної Гвардії України…Фактичні обставини, зазначені у справі, я визнаю, але терористом себе не вважаю і ніколи не визнаю. Я воював за свою країну, незалежність та цілісність своєї держави”.
Захист намагався довести, що Владислав був рядовим солдатом, виконував наказ: “Обвинуваченням не встановлено і не доведено, яку саме діяльність Плахотника слід вважати терористичною. В матеріалах справи немає даних, який теракт він планував, від кого отримував накази, взагалі немає інформації, що Плахотник з кимось взагалі планував здійснити теракт. Обвинувачення Плахотнику висунуто на основі вигадок і припущень” (цитата згідно з судовим репортажем “Меморіалу”). Попри це, 12 серпня минулого року судді апеляційного військового суду у Власиці — Олександр Дарніцин, Сергій Вінник та Дмитро Теплюк — затвердили незаконний вирок.
Раніше, у жовтні минулого року, українські правоохоронці повідомили про підозру судді першої інстанції, Образцову. Минулого тижня підозру від СБУ отримали Дарніцин, Вінник та Теплюк.
Посилаючись на Додатковий протокол до Женевських конвенцій 1949 року, слідчі наголошують: “Особи, які входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного персоналу), є комбатантами, тобто вони мають право брати безпосередню участь у воєнних діях. Згідно з ч.2 ст.44 Додаткового протоколу, кожен комбатант, який потрапляє під владу супротивної сторони, є військовополоненим. Відповідно до вимог статті 99 Конвенції жодного військовополоненого не можна передавати до суду або засуджувати за дію, яка не заборонена законодавством держави, що тримає в полоні. або міжнародним правом, чинним на момент здійснення цієї дії”. Відтак російські судді підозрюються у порушенні законів та звичаїв війни.
Вели вогонь у напрямку ворожих позицій
Тим часом російська судова машина продовжує виносити вироки полоненим. Цього разу за ґрати відправили одразу п’ятьох українських воїнів. Південний окружний воєнний суд в Ростові-на-Дону присудив по шість років позбавлення волі Дмитру Рейваху і Глібу Петруку, по п’ять років та вісім місяців — Юрію Макаренку і Володимиру Пузанову та п’ять років і десять місяців — Івану Безлєпкіну. Всіх — за те, що мають зв’язок із батальйоном “Донбас” (підрозділ визнали в РФ терористичною організацією лише наприкінці минулого року). При чому двоє з них на момент затримання вже не були військовослужбовцями, встигнувши недовго послужити за контрактом кілька років тому.
Усіх п’ятьох — Івана Безлєпкіна, Юрія Макаренка, Гліба Петрука, Володимира Пузанова та Дмитра Рейваха — звинувативали в участі в “терористичному товаристві”.
Рейвах, Петрук та Макаренко потрапили в полон ще навесні 2022 року. Прокуратура наполягала: “Перебуваючи на тимчасово окупованій території ДНР в селі Степне Волноваського району та Волновасі, підсудні вели вогонь у напрямку позицій військовослужбовців Народної міліції ДНР”. Тобто полонених обвинувачували виключно в участі у військових діях. Пузанов і Безлєпкін взагалі служили в батальйоні “Донбас” в далекому 2016, коли “Донбас” ще не було визнано терористичною організацією в РФ. І вся їхня провина була в тому, що вони не повідомили про цей факт під час фільтрації. Ось і вся “терористична діяльність”. На суді обвинувачені повідомляли про психологічний та фізичний тиск, підроблені підписи на документах і зізнаннях.
У полонених є права
Станом на 18 вересня цього року 65 956 українських громадян — військовослужбовців і цивільних — були зареєстровані як зниклі безвісти або полонені.
За інформацією ZMINA, Офісу прокурора України станом на кінець минулого року було відомо про засудження щонайменше 311 українських військовополонених. 251 судили в незаконному “верховному суді ДНР”, 47 — у Луганську, ще 13 — у РФ, у Південному окружному військовому суді Ростова-на-Дону. Ці цифри можуть бути ще більшими, адже один лише Південний окружний військовий суд в Ростові-на-Дону минулого року виніс щонайменше сто вироків у “терористичних справах”, що стосувалися українців. Щоправда, в цьому переліку як військовополонені, так і цивільні. За словами очільника російського слідчого комітету Олександра Бастрикіна, восени минулого року в РФ налічувалося 438 засуджених українських військовослужбовців, при чому до довічного ув'язнення засудили 58 з них.
Як зазначав директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров, останнім часом значно збільшилася кількість засуджень українських військовополонених: “І як їх судять, річ у тім, що їх взагалі не можуть судити так, як їх судять. Це треба чітко мати собі на увазі. Біда в тому, що Росія не розглядає це як збройний конфлікт, як війну. Вона це розглядає як спеціальну воєнну операцію. Тобто це не війна. А тому військовополонені не військовополонені. І притягають до відповідальності наших військовополонених за загальнокримінальні злочини, вбивства, нанесення тілесних ушкоджень, знищення майна, шпигунство, терористичний акт. І дають дуже великі терміни покарання, колосальні”.
В ухваленій у жовтні минулого року резолюції Парламентська асамблея Ради Європи закликала зняти несправедливі звинувачення і надати для підсудних повний доступ до правового захисту, а для міжнародних спостерігачів — доступ до судових засідань, забезпечивши процесуальні та судові гарантії, а також право на справедливий суд.
Коаліція правозахисних організацій розпочала кампанію PEOPLE FIRST!, в рамках якої вимагає звільнення усіх ув’язнених внаслідок російської агресії проти України, зокрема і засуджених російськими судами цивільними: “Відповідно до норм міжнародного права, усі українські цивільні, захоплені та незаконно утримувані російськими збройними силами, включаючи засуджених російськими судами, мають бути негайно звільнені без будь-яких умов із наданням можливості повернутися додому. Тим людям, чий дім знаходиться на територіях, контрольованих Росією, має бути надана можливість виїхати на підконтрольну українській владі територію країни, якщо вони того забажають”.
Публікація цього матеріалу стала можлива завдяки підтримці міністерства закордонних справ Нідерландів