Рятував матір: у РФ до 11 років засудили мешканця Харківщини

Як повідомляє “Медиазона”, Міський суд у Санкт-Петербурзі виніс вирок українцю Івану Забавському. За звинуваченням у шпигунстві його засудили до 11 років позбавлення волі. Суд відбувався у закритому режимі, тож подробиці невідомі.

Про історію Івана ми розповідали минулого року. Він не військовий, займався бізнесом, продавав шаурму у Дворічній Куп’янського району. Війна застала чоловіка в Харкові, а його мама, Марина Олексіївна, з першого ж дня повномасштабного вторгнення опинилася в окупації, в селі Тавільжанка.

Іван волонтерив, зокрема після контрнаступу у вересні 2022 року став розвозити продукти й ліки по щойно деокупованих селах.

Тим часом фронт дійшов фактично впритул до Тавільжанки. Залишатися там було небезпечно. 25 вересня загинула сестра Марини Олексіївни. Поховавши її під обстрілами, жінка вирішила виходити в більш безпечне місце. 28 вересня Марина Олексіївна виїхала в сусіднє село, Будьоновку. В той самий час у бік Тавільжанки на велосипеді рушив Іван — рятувати маму.

Тоді ситуація на фронті змінювалася мало не щогодини. На багатьох динамічних картах, доступних цивільним в інтернеті, Тавільжанка вже була позначена зеленим кольором — “під Україною”. Але фактично там залишались російські війська.

— 30 вересня виходжу на зв’язок із рідними, — згадує Марина Олексіївна. — А вони кажуть: “Ваня пішов за тобою!” Він хотів мене забрати з дому, евакуювати. Речі, хліб, ліки залишив... Узяв у людей велосипед і пішов з Дворічної, з деокупованої території, на окуповану. Я думала: “Ну куди ж він пішов? Там же сидять російські військові по хатах!” Але я сподівалася, що він вийде.

Не вийшов. Для мами почалися місяці розпачу та пошуків. Вона поїхала у Бєлгород, зверталася там до всіх інстанцій. Марно. Вже потім вона дізнається, що в цей час Івана тримали саме в цьому регіоні, але так їй нічого й не сказали. Поверталася додому, в Тавільжанку. Одна з сусідок розповіла, що бачила, як Івана вели двоє російських військових.

Лише у травні 2023 року, через пів року після зникнення сина, мати отримала стандартну відповідь від російського міністерства оборони: “Затриманий за протидію СВО. Перебуває на території РФ”.

З цим Марина Олексіївна і приїхала до Харкова. Наприкінці липня 2023 року з нею зв’язалися російські журналісти, з “Медіазони”. Так вона дізналася, що сина судять за шпигунство.

— У листопаді 23-го нам дали поспілкуватися телефоном. 26 хвилин тривала наша з Ванею розмова. Я розуміла, звичайно, що поряд із ним хтось є. Він заспокоював мене. Питав, як там будинок…

“День здавався роком...”

У своєму останньому слові Іван Забавський заявив, що в полоні  пережив побої та голод: “Ваша честь, ...прошу врахувати 10 місяців, які слідство так приховувало, а Міністерство оборони підтвердило... Ті довгих і жахливих 10 місяців у полоні, в якому день здавався роком, а може і вічністю, коли в день били мінімум двічі, а то і тричі. Голод, найгірше — це голод. Обід, перше та друге, становив 150 грамів. Їжа була як трава: прісна, сира, гнила. Воші нас просто заїдали, дизентерія, приниження і знову побиття. Живий? Електрика, гумові кийки — одні синці сходили, інші з’являлися. І так щодня: тортури та допити. Прошу врахувати те пекло, яке я пройшов і відчув на собі!”

Як розповіла Марина Олексіївна, кілька речень Іван сказав українською:  “Це моя земля, мої лани, моя солов’їна мова. І вона завжди буде співати в моєму серці, чого вам не відняти ніколи ніяк. Ви можете посадити мене до в’язниці, але моя душа буде з ними, на моїй землі, у матінки на колінах. Пані суддя, знайте, зі мною правда, зі мною Бог”.

Тим часом “Новая газета” цитує Андрія Черткова, адвоката Івана Забавського: “Я хочу ще звернути увагу на те, що права українських громадян, які були затримані в зоні проведення СВО, порушуються, це мало місце і в цьому випадку. Вважаю обурливим, що мій підзахисний провів близько дев’яти місяців ув’язнення без звинувачень. За моєю інформацією, це досить поширена практика, з якою треба боротися. Тому що СВО не скасовує ні Конституцію, ні норми Кримінально-процесуального кодексу та процесуальні гарантії, що надаються обвинуваченим. Про це питання, швидше за все, йтиметься у наших з Іваном апеляційних скаргах”.

За словами українського Омбудсмана Дмитра Лубінця, станом на середину грудня в російських тюрмах незаконно утримували понад 16 тисяч цивільних громадян України. При цьому підтверджено місцеперебування лише ледь не десятої частки від цієї кількості. Повернути на сьогодні вдалося лише 171 з них, адже спеціальної процедури для повернення з полону цивільних заручників немає.

Директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров нещодавно зазначав, що останнім часом помітна тенденція до збільшення кількості вироків, винесених судами в РФ та на окупованих територіях українським військовополоненим і цивільним в’язням — якщо у 2023 році йшлося про десятки випадків, то минулого року рахунок пішов на сотні.

Згідно з оприлюдненою у вересні доповіддю Спеціальної доповідачки ООН з питань прав людини в Росії Маріани Кацарової, станом на початок серпня російська влада порушила щонайменше 655 кримінальних справ проти взятих у полон українців: 475 — проти комбатантів та 180 — проти цивільних осіб. Відтоді це число збільшилося. За підрахунками “Меморіалу”, один лише Південний окружний військовий суд в Ростові-на-Дону торік виніс щонайменше сто вироків у “терористичних справах”, що стосувалися українців.

Нагадаємо, минулого року Парламентська асамблея Ради Європи одноголосно ухвалила резолюцію “Зниклі безвісти, військовополонені та цивільні в ув’язненні внаслідок агресії Російської Федерації проти України”, в якій засудила жахливі умови, в яких перебувають полонені, а також відсутність у РФ бажання комунікувати з міжнародними органами та рідними українців, які перебувають у російських тюрмах. Асамблея звернула увагу на відкриті в РФ кримінальні провадження проти українських громадян — як військовополонених, так і цивільних. “Звинувачення, висунуті проти них, мають різний характер — убивство, членство в терористичній організації, загрози національній безпеці тощо — і іноді є сукупними”, — йдеться в резолюції. ПАРЄ наполягає: “Українські цивільні особи, затримані з метою кримінального переслідування або ув’язнені у зв’язку війною РФ проти України, користуються відповідними правами та гарантіями, відповідно до IV Женевської конвенції та Додаткового протоколу I, а також МПГПП”.

Коаліція правозахисних організацій запускає кампанію PEOPLE FIRST!, в рамках якої вимагає звільнення усіх ув’язнених внаслідок російської агресії проти України, зокрема і засуджених російськими судами цивільними: “Відповідно до норм міжнародного права, усі українські цивільні, захоплені та незаконно утримувані російськими збройними силами, включаючи засуджених російськими судами, мають бути негайно звільнені без будь-яких умов із наданням можливості повернутися додому. Тим людям, чий дім знаходиться на територіях, контрольованих Росією, має бути надана можливість виїхати на підконтрольну українській владі територію країни, якщо вони того забажають”.