Троє українців оголосили голодування в ізоляторі Воронежа

Голодування в ІТТ Воронежа

Про протест українців у російському Воронежі повідомила громадська організація “Захист в’язнів України”.

Троє громадян України оголосили голодування через жахливі умови утримання та ненадання медичної допомоги. Зокрема, і через відсутність антиретровірусної терапії для лікування СНІДу. Ув’язнені українці вимагали або негайно повернути їх до України, або хоча б повернути до центру тимчасового утримання іноземних громадян, де є мінімальні умови для перебування.

У відповідь на цей протест росіяни вдалися до ще жорсткіших методів і вивезли одного з увʼязнених у невідомому напрямку, повідомляють правозахисники.

Крім цього, Росія вчергове спотворила реальну ситуацію в інформаційному просторі. Зокрема, російські пропагандисти написали, нібито ув’язнені українці розпочали голодування… через ризик депортації з РФ і небажання вступати до лав Збройних сил. У ГО “Захист в’язнів України” оприлюднили скриншот з брехливою стрічкою російських ЗМІ та наголосили, що це — “дезінформація та російська пропаганда”.

“Росіяни намагаються перекрутити факти, але реальна причина протесту українців кардинально відрізняється від того ІПСО, яке поширює російська пропаганда. Голодування оголосили громадяни України, викрадені з Херсонських в’язниць у 2022 році та депортовані до Росії. Загалом, після окупації частини Півдня України у 2022 році, росіяни примусово вивезли близько 1800 українських в’язнів на територію РФ”, — зауважили правозахисники.

У ГО “Захист в’язнів України” також нагадали, що після завершення терміну покарання тих українців, які відмовляються від російського громадянства та наполягають на поверненні в Україну, не відпускають на свободу. Замість цього громадян України конвоюють до “суду”. Далі російські суди фальсифікують звинувачення у незаконному перебуванні на території РФ і виносять рішення про поміщення у Центри тимчасового утримання іноземних громадян (скорочено — ЦТУІГ), де людей можуть утримувати роками.

У громадській організації також повідомили, що у волгоградському Центрі утримання іноземних громадян склалася критична ситуація через переповненість. Аби зменшити навантаження на цей центр, росіяни вивезли частину українців звідти в інші центри утримання іноземців, а деяких громадян України запроторили до ізолятора тимчасового утримання. Останнє порушує навіть російське законодавство, наголосили правозахисники.

Правозахисники також нагадали, що до серпня 2024 року незаконно депортованих українців висилали з РФ через кордон із Грузією, звідки правозахисники допомагали їм дістатися до вільної України. Проте нині Росія припинила цей процес, пише “Захист вʼязнів України”.

Українці, які застрягли у Грузії

11 лютого цього року журналісти проєкт “Ти як?” Радіо Свобода писали, що близько десятка колишніх засуджених українців прийшли під посольство України в Грузії та просили допомогти їм повернутися додому. На момент російської окупації вони перебували в тюрмах, але восени 2022-го їх незаконно депортували до Росії. Потім їм перерахували термін ув’язнення за російським законодавством і зрештою відпустили, проте в деяких вʼязнів відібрали українські паспорти. Упродовж кількох тижнів у Тбілісі люди очікували на так званий “білий паспорт” — документ, з яким можна повернутися до України. Ексзасуджені українці казали, що залишилися без житла та їжі: раніше цим забезпечували громадські організації, але оскільки вони втратили фінансування, тепер вони не в змозі допомогти людям.

Крім того, ще більше десятка українців застрягли на російсько-грузинському кордоні. За даними журналістів, люди вже майже місяць перебувають у буферній зоні: у холоді та майже без їжі вони очікують на підтвердження посольства, що вони є громадянами України. Лише після цього вони зможуть поїхати у Тбілісі й далі очікувати на необхідний для повернення до України документ.

Як зазначала правозахисниця ГО “Захист в’язнів України” Анна Скрипка, нині склалася вкрай складна ситуація з фінансуванням. Якщо у 2023 та 2024 роках громадські організації (а не держава) взяли на себе зобов’язання повертати ексзасуджених, у 2025-му правозахисники не знайшли фінансування на переїзд і утримання людей в Грузії. Тому нині колишні ув’язнені, які перебувають у буферній зоні, чекають на підтвердження від України фактично на вулиці. Правозахисниця пояснювала, що на підтвердження доводиться чекати щонайменше місяць, подекуди це триває і довше. “Тому цей місяць людям потрібно жити в Грузії та чекати посвідку на повернення в Україну, але утримувати їх нема за що”, — казала пані Анна журналістам.

За словами правозахисниці, вона повідомляла про проблеми з фінансуванням українське МЗС, посольство України в Грузії та Уповноваженого з прав людини, проте на момент виходу матеріалу не отримала реакції посадовців на свої листи. Скрипка планувала подавати повторні звернення.

“Звертатимемося і до Президента, і до всіх, до кого можна, щоб докричатися, щоб цих ексв’язнів повернули в Україну, видали їм посвідки на повернення і найголовніше — забезпечили їх житлом і харчуванням. Без їжі, медикаментів, душу, туалету, в таких умовах [на кордоні] люди перебувають місяці. Там є хворі на туберкульоз, ВІЛ-інфіковані, які без терапії. І це загроза їхньому життю”, — наголошувала Анна Скрипка.

Журналісти навели історії двох колишніх засуджених, які застрягли у Грузії. Один із них киянин Олексій Спіцин. Коли Росія вчинила повномасштабний напад на Україну, Олексій відбував покарання за крадіжку у херсонській виправній колонії № 90. Перед звільненням Херсона представники РФ незаконно вивезли Олексія та інших українських засуджених. Так Олексій спочатку потрапив до колонії у Краснодарському краї РФ, а згодом його та інших українців перевезли до тимчасово окупованого Криму. “У Керчі нас ‘пересудили’ за законами РФ, ‘скинули’ декілька місяців і випустили просто в робі. Волонтери шукали кошти, щоб нас одягнути, знайти житло, забезпечити харчуванням”, — розповідав Олексій.

Аби повернутися до України, чоловік перетнув російсько-грузинський кордон. Вже у Тбілісі для Олексія та інших депортованих ексзасуджених волонтери орендували хостел і забезпечували харчуванням. За словами Олексія, у нього є документ, який підтверджує його громадянство, але у дипустанові йому сказали, що на “білий паспорт” доведеться чекати місяць або півтора.

Олексій і інші засуджені прийшли під будівлю українського посольства у Грузії, бо фактично залишилися без їжі та житла. За словами Олексія, в хостелі, за який раніше сплачували волонтери, проживало 12 людей. Коли у волонтерів скінчилося фінансування, їх попросили виїхати. “Ми всі залишилися на вулиці, їсти немає нічого, роботу тут важко знайти. Зараз ніхто красти не хоче, щоб прожити. Ми хочемо в Україну, просто приїхати додому”, — казав Олексій журналістам Радіо Свобода.

Інший українець, уродженець Кривого Рога Анатолій Макутін, на момент повномасштабного нападу РФ був у Дар’ївській виправній колонії №10 на Херсонщині, де також відбував покарання за крадіжку. Восени 2022-го представники РФ вивезли Анатолія та інших засуджених через Херсон і Голу Пристань аж до Краснодарського краю РФ. Анатолій розповідав, що їх вивозили уночі, “воронками” й під дулами автоматів. Потім українські в’язні також опинилися в окупованій Керчі, де перебували два місяці. Зрештою Анатолію також перерахували термін ув’язнення та відпустили. Проте перед цим росіяни забрали паспорти у колишніх засуджених. Анатолій казав, що паспорти забрали у всіх ексв’язнів, які вирішили повернутися до України, людям казали, нібито їхні паспорти втрачені… “Якби у мене був паспорт з собою, я би поїхав і був би в Тбілісі”, — говорив Анатолій.

Без паспорта Анатолій застряг у буферній зоні на російсько-грузинському кордоні. На момент виходу матеріалу, крім нього, там майже місяць перебували ще 15 українців. Усі вони очікували, поки посольство України підтвердить їхнє громадянство.

Анатолій описував журналістам умови, в яких вимушені жити люди: сиро, холодно, бракує продуктів. “Що нам далі робити? Голодувати нам тут? Руки просто зв’язані у нас. Ми звільнилися, але наче сидимо знову”, — казав колишній засуджений.

Ольга Романова, російська правозахисниця, яка залишила територію РФ після початку війни в Україні та нині залучена до повернення цивільних українців з депортації, раніше казала журналістам Радіо Свобода, що Україні варто було б шукати альтернативні шляхи повернення, і пропонувала повертати колишніх засуджених через країни Балтії. Якщо у Грузії закриють пункт перетину, ексзасуджені українці будуть вимушені залишатися в Росії чи в російській окупації та втратять змогу повернутися додому, наголошувала Романова.

Більше про шляхи повернення та проблеми, що постають перед ув’язненими після повернення на територію України, можна прочитати у матеріалі.

Загальний контекст

Нещодавно ми розповідали, що Росія продовжує утримувати українців, які вийшли з російських колоній, у депортаційних центрах, і детально висвітлювали незаконну депортацію та насильницьке переміщення, які представники РФ вчиняли на тимчасово окупованих територіях України.

На початку лютого ХПГ писала про підозру, оголошену “першому заступнику слідчого ізолятора №1”, який російські окупанти створили навесні 2022-го в Херсоні. За даними правоохоронців, підозрюваний забезпечив примусове переміщення понад півтори тисячі засуджених: їх незаконно депортували до виправних установ, розташованих на тимчасово окупованих територіях України, а також у Росію — до Краснодарського краю, Волгоградської та Ростовської областей. Минулого літа правоохоронці повідомляли, що станом на той час лише у Херсонській області налічувалося понад дві тисячі ув’язнених, які на момент російського повномасштабного вторгнення відбували там покарання. Вони вважалися зниклими безвісти за особливих обставин. Представники РФ незаконно депортують і мешканців інших тимчасово окупованих територій, у тому числі й кримців. За даними “КримSOS”, упродовж минулого року щонайменше 29 мешканців Криму, яких засудили з політичних і релігійних мотивів, незаконно етапували до тюрем і колоній на території РФ, а щонайменше 10 кримців з СІЗО Сімферополя незаконно депортували до СІЗО в Ростові-на-Дону для участі у так званих “судових засіданнях”.

За даними Мін’юсту, близько трьох тисяч людей в 11 в’язницях потрапили в російську окупацію з моменту повномасштабного вторгнення РФ. У російській окупації опинилися заклади у Донецькій, Запорізькій, Луганській, Миколаївській та Херсонській областях України. Більшість із них і досі перебувають на тимчасово окупованих територіях, які контролює Росія. Загалом представники РФ могли незаконно депортувати та насильницькі перемістити від двох до трьох тисяч увʼязнених. Крім того, як наголошували журналісти Радіо Свобода, ще 20 тюрем залишаються у російській окупації з 2014 року. На момент російської окупації у них перебували близько 29 тисяч людей.

Як раніше зазначав директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров, примусове вивезення до Росії є одним із засобів терору проти населення окупованих територій. При цьому подекуди російські загарбники діють без будь-якої осмисленої причини, наголошував правозахисник, адже важко віднайти логіку, коли представники РФ вивозять кілька тисяч засуджених з місць позбавлення волі або кілька сотень людей з психічними порушеннями до Росії.

Нагадаємо, що правозахисна ініціатива “Трибунал для Путіна” (T4P) створила інтерактивну мапу СІЗО та виправних колоній, де Росія утримує українських полонених. На мапі можна знайти дані про місця несвободи, розташовані як на території РФ, так і на тимчасово окупованих територіях, а також кількість громадян України, які там перебувають.