Вершина айсбергу: проміжні репарації виплатили 432 особам, які постраждали від сексуального насильства на війні

Станом на 13 січня в рамках Пілотного проєкту репарації отримали 432 особи. З них 240 чоловіків, 184 жінок та 8 дітей (1 хлопчик та 7 дівчат). Загалом було отримано 646 звернень (377 від чоловіків, 255 від жінок, 14 щодо дітей (12 дівчат та 2 хлопці). Оновленими даними щодо нього поділилася Урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко.

Нагадаємо, пілотний проєкт з невідкладних проміжних репарацій для постраждалих від СНПК почав діяти в Україні навесні цього року. Протягом року пів тисячі українців, що зазнали сексуального насильства, пов’язаного з війною, отримують по 3000 євро з Фонду Global Survivors Fund (GSF), який що фінансується урядами різних країн.

Під час презентації проєкту представник GSF в Україні Федір Дунебабін розповідав про те, на що люди, які отримали проміжні репарації, зазвичай витрачають кошти: “Опитані нами учасники проєкту зазначали, що серед основних потреб постраждалих від СНПК є довготривала потреба в медичній допомозі (28%), психологічній (23%), фінансовій (19%), а також вони мають потреби у юридичній допомозі (9%), реабілітаційні потреби (8%), стоматологічні (7%), потребу у житлі (6%)”.

Як ми розповідали, від початку повномасштабного вторгнення і до кінця літа 2024 року в ООН зафіксували 376 випадків сексуального насильства, пов’язаного з війною Росії проти України.

“Ця форма гендерно зумовленого насильства охоплює осіб усіх гендерів, причому більша частина задокументованих випадків стосуються чоловіків — переважно тих, хто зазнав катувань у полоні на окупованій території або в Російській Федерації”, — розповідали представники Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні.

Тим часом приблизно за той же період Офіс Генерального прокурора зафіксував 316 фактів сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Реальні цифри ще більші. “Статистика, яку ми маємо, правоохоронні органи — це верхівка айсберга. Так само статистика соціальних служб, громадських організацій. І ми розуміємо, що за кожним ідентифікованим випадком стоїть мінімум 10, про яких ніхто не знає, про які мовчать”, — заявляла у жовтні Катерина Левченко.

Сексуалізовані злочини вчиняють як російські військові на окупованих територіях, а так і співробітники місць несвободи, де РФ утримує українських полонених. Згідно з розслідуванням, яке провели журналісти The New York Times, сексуальне насильство відбувається за мовчазної згоди або за прямими наказами командування РФ.

Міжнародне право кваліфікує СНПК як воєнний злочин (підпункт xxii частини 2 статті 8 Римського статуту), злочин проти людяності (підпункт g частини 1 ст. 7 Римського статуту) і навіть як геноцид: “заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або психічного розладу членам... групи; впровадження заходів, спрямованих на запобігання дітонародженню всередині такої групи” за статтею 6 Римського статуту.

“Агресору немає різниці, для нього всі ми є цілями... На міжнародному рівні порушується питання того, що, дійсно, сексуальне насилля під час конфлікту Російською Федерацію використовується як зброя, як спосіб демотивації, деморалізації, знищення віри і як спосіб фактично геноциду”, — зауважувала заступниця голови наглядової ради пілотного проєкту Олена Сотник.