Верховний суд в РФ залишив вирок 63-річному українському журналісту Сергію Цигіпі без змін

28.03.2025

Ірина Скачко

У жовтні 2023 року так званий “верховний суд республіки Крим” відправив викраденого українського цивільного за ґрати на 13 років за звинуваченням у ‘шпигунстві’.

Сергій Цигіпа, фото з фейсбук-сторінки

27 березня російський Верховний суд розглянув касаційну скаргу активіста та журналіста з Нової Каховки Сергія Цигіпи. Як повідомляє Суспільне Крим, Верховний суд РФ залишив вирок кримського суду без змін.

Дружина в’язня Олена Цигіпа розповіла журналістам, що на засіданні були присутні представники ЄС: “Я вважаю, що це дуже було добре, тому що Росія буде розуміти, що до Сергія дуже підвищена увага з боку закордонних дипломатів, правозахисників, журналістів. Дуже-дуже сподіваюся, що це може якось вплинути в подальшому на його повернення”.

Олена Цигіпа © Український кризовий медіа-центр

Сергій Цигіпа — журналіст і письменник, що мешкав у Новій Каховці. Член Національної спілки журналістів України, організатор фестивалю “Таврійські ігри”, займався журналістськими розслідуваннями, працював у національних видань. Два роки служив в АТО. Від початку повномасштабного вторгнення волонтерив, разом із дружиною розвозив гуманітарну допомогу тим, хто найбільше потребував цього.

Окупанти затримали його 12 березня 2022 року. “Уранці 12 березня Сергій пішов віднести волонтерську допомогу одній з бабусь до сусіднього Таврійська. У нього був телефон, в якому можна було, вважаю, знайти багато провокаційної для окупантів інформації. Бо він — журналіст, активіст, патріот України. Він знав, що телефони перевіряють, але не знаю, чи видалив файли, що могли спровокувати російських військових”, — розповідала у квітні 2022 року його падчерка Анастасія.

Рідні довго нічого не знали про його долю та місцеперебування, аж поки на пропагандистських ресурсах окупантів не з’явилося відео, на якому журналіста представили як “старшого офіцера командування Сил спеціальних операцій української армії, який переїхав до Росії”. В сюжеті він критикував дії ЗСУ. Рідні та друзі звернули увагу на непритаманну Сергію поведінку і вигляд, що давало підстави підозрювати: до чоловіка застосовували катування.

“Коли я подивилася це інтерв’ю, то отримала шок. Я знаю, як Сергій спілкується, як почуває себе перед камерою. Він сильно схуд, його дуже коротко підстригли. У нього був дуже неохайний вигляд, побої на голові. Також він підтримував одну руку іншою. Можу лише уявляти, що з ним було за два місяці перебування у полоні”, — розповідала Анастасія.

Після цього відеороліка — знову тиша. Лише у жовтні 2022 року стало відомо, що Сергія вивезли до Криму і тримають у Сімферопольському СІЗО №1. В грудні його перевели до новозбудованого для українських бранців СІЗО №2. Наприкінці грудня окупанти висунули офіційне обвинувачення — “шпигунство” (стаття 276 КК РФ).

Про те, що відбувалося з Сергієм у Сімферополі згодом свідчив Олександр Тарасов, херсонський активіст, який звільнився з російської неволі: “Вони погрожували Сергію, що привезуть туди його сім’ю, яка на той час ще знаходилась в окупації, і будуть з нею робити те ж саме. Це був початковий етап обробки… У СІЗО №1 умови утримування були жорстокими: нас били електрошокером, ставили на розтяжки (широко розставляти ноги) та змушували підіймати високо руки. Нас катували щодня. Нас також возили з мішком на голові на допити до ФСБ”.

6 жовтня 2023 року так званий “верховний суд республіки Крим” засудив Сергія Цигіпу до 13 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. У своєму останньому слові журналіст заявив: “Я громадянин України. Мені байдуже, скільки ви мені дасте — два роки чи двадцять. Вільною людиною я стану лише тоді, коли сюди прийде ЗСУ”.

У лютому минулого року апеляційний суд залишив вирок без змін, згодом чоловіка етапували до колонії в місті Скопіно Рязанської області — попри те, що Міжнародне гуманітарне право забороняє переміщати затриманих осіб з окупованої території в інші регіони без нагальної потреби.

На початку березня, за повідомленням Кримської правозахисної групи, Сергія Цигіпу етапували до московського СІЗО “Матросская Тишина”.

У січні цього року Національна спілка журналістів України присудила Сергію Цигіпі Національну премію за захист свободи слова імені Ігоря Лубченка — за незламність і вірність професії. Попередніми лавреатами відзнаки Микола Семена, Роман Сущенко, Владислав Єсипенко, Станіслав Асєєв.

За даними НСЖУ, в російському полоні залишається щонайменше 31 цивільний, а також один мобілізований до ЗСУ працівник медіа: Бессарабов Олексій, Дудка Володимир, Штибликов Дмитро, Аметов Ернес, Асанов Марлен, Ібрагімов Тимур, Салієв Сейран, Мустафаєв Сервер, Сулейманов Руслан, Шейхалієв Рустем, Бекіров Ремзі, Аріфмеметов Осман, Єсипенко Владислав, Сулейманов Амет, Ахтемов Асан, Хилюк Дмитро, Цигіпа Сергій, Данилович Ірина, Ільченко Євген, Темер’янов Вілен, Левченко Ірина, Левченко Георгій, Глуховська Анастасія, Гершон Владислав, Суворова Яна, Малишев Олександр, Рупчов Максим, Каліуш Марк, Османов Рустем, Азізов Азіз, Осьмак Геннадій, а також воїн ЗСУ Філімон Василь.

Журналістка Вікторія Рощина, ймовірно, загинула в полоні.

Як ми повідомляли раніше, загалом від початку повномасштабного вторгнення Росія скоїла понад 800 злочинів проти українських журналістів і медіа.

Коаліція правозахисних організацій запускає кампанію PEOPLE FIRST!, в рамках якої вимагає звільнення усіх ув’язнених внаслідок російської агресії проти України, зокрема і засуджених російськими судами цивільними: “Відповідно до норм міжнародного права, усі українські цивільні, захоплені та незаконно утримувані російськими збройними силами, включаючи засуджених російськими судами, мають бути негайно звільнені без будь-яких умов із наданням можливості повернутися додому. Тим людям, чий дім знаходиться на територіях, контрольованих Росією, має бути надана можливість виїхати на підконтрольну українській владі територію країни, якщо вони того забажають”.

Матеріал підготовлено за підтримки DIGNITY — Данського інституту проти катувань, у межах проєкту “Здійснення правосуддя за міжнародні злочини в Україні”