Звільнений без звільнення

З колонії — в депортаційний центр і... — до СІЗО? 

Дружина політвʼязня Ірина Лимешко розповіла громадській організації “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля”, що вона отримала повідомлення від невідомих осіб, які стверджували, що Геннадія Лимешка, ймовірно, перевели до СІЗО П’ятигорська, де його утримують в ізоляції. Зв’язку з Геннадієм немає, писала ГО “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля” 10 квітня 2025 року на своїй фейсбук-сторінці. У Кримськотатарському ресурсному центрі уточнювали, що Лимешка можуть утримувати в СІЗО №1 П’ятигорська. Тим часом у Кримській правозахисній групі зазначали, що Лимешка також можуть утримувати у СІЗО Ставрополя. Нині немає офіційної інформації, де саме перебуває Лимешко.  

Щобільше, як повідомляли в “Об’єднанні родичів політв’язнів Кремля”, за непідтвердженими даними, проти Лимешка могли порушити нову кримінальну справу нібито через “публічні заклики до екстремістської діяльності”. Це може призвести до нових звинувачень, а політв’язню може загрожувати до трьох років позбавлення волі.

Зважаючи на це, громадська організація звернулася до українських державних органів, зокрема до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, з проханням з’ясувати місцеперебування політвʼязня, забезпечити йому захист адвоката в Росії та надати всебічну підтримку на рівні держави для запобігання повторному незаконному ув’язненню.

Як нагадали в “Об’єднанні родичів політв’язнів Кремля”,  Геннадій Лимешко — один із десятків українців, які стали жертвами політично вмотивованого переслідування з боку Росії. “Його зникнення після звільнення викликає серйозне занепокоєння і вимагає рішучої реакції з боку міжнародної спільноти”, — наголошували в громадській організації.

Історія Геннадія Лимешка

Більше про кейс Геннадія Лимешка, засудженого у так званій справі “диверсантів”, розповіли в Кримськотатарському ресурсному центрі та Кримській правозахисній групі. Геннадія Лимешка, який народився 27 грудня 1992 року, заарештували ефесбівці 12 серпня 2017 року, нібито при спробі пошкодити лінію електропередачі в районі траси Судак — Новий Світ. У 2018 році підконтрольний Москві “Судакський міський суд” визнав Геннадія Лимешка винним і призначив покарання у вигляді восьми років позбавлення волі за “незаконне придбання, зберігання і носіння вибухових речовин”, а так званий “Верховний суд Криму” залишив цей вирок без змін. Вже у вересні 2018-го Лимешка етапували в Дидимкіне (Курський район Ставропольського краю) до виправної колонії №6. У листопаді 2019-го тодішня Уповноважена ВР з прав людини Людмила Денісова просила російську колегу провести медобстеження Лимешку. У травні 2021-го Денісова повідомляла, що Лимешка системно цькують російські тюремники, через це його психоемоційний стан погіршується. У серпні 2021-го надходила інформація, що після примусової вакцинації від ковіду у Лимешка погіршився стан здоров’я. Детальну хронологію переслідувань політвʼязня представниками РФ оприлюднювала Кримська правозахисна група.   

Політвʼязня звільнили з російської колонії 21 лютого 2025 року після завершення повного терміну незаконного ув’язнення. Однак після звільнення Геннадія Лимешка доправили до Центру тимчасового утримання іноземців у Ростовській області, бо… він не мав оновленої фотокартки у паспорті. Оскільки політв’язню виповнилося 25 років, коли він перебував у місцях несвободи, він не міг вклеїти нову фотографію в український паспорт. Після звільнення з колонії Лимешка перевезли до Центру тимчасового утримання іноземців, де він перебував до 13 березня 2025 року.

Проте Лимешка так і не звільнили, а кілька тижнів тому вивезли в невідомому напрямку, повідомляли в КРЦ. Як ми зазначали вище, Лимешка можуть утримувати в ізоляції у СІЗО П’ятигорська чи Ставрополя та знову засудити.

Системна проблема

Як наголосили у Кримськотатарському ресурсному центрі, ситуація з Лимешком “не є поодиноким випадком, а підсвічує системну проблему”, що виникає у громадян України, яких Росія незаконно утримує у в’язницях на своїй території та на тимчасово окупованих територіях України. Якщо під час перебування у в’язниці громадянам України виповнюється 25 або 45 років, Росія вважає їхні українські паспорти недійсними та після закінчення терміну перебування за ґратами запроторює українців у Центри тимчасового утримування іноземців і вимагає від них надання “дійсних українських документів, які посвідчують особу та українське громадянство”. Крім українських внутрішнього або закордонного паспортів, таким документом може бути посвідчення особи на повернення в Україну, зауважили в КРЦ.

У Кримськотатарському ресурсному центрі також нагадали, що аналогічна ситуація склалася з іншими політв’язнями — Андрієм Захтеєм та Миколою Шиптуром, незаконні терміни ув’язнення яких закінчилися в лютому та березні 2023-го. Росія також помістила їх у Центр тимчасового утримання іноземців у Ростовській області, де вони перебували декілька місяців. “Тоді ситуацію вдалося розв’язати завдяки активній позиції родичів політв’язнів, своєчасному підключенню до ситуації небайдужих правозахисників і адвокатів та вдалому збігу обставин, але, на жаль, так щастить не всім”, — наголосили в КРЦ.

Як пояснили у Кримськотатарському ресурсному центрі, проблема полягає в тому, що нині аби отримати посвідчення особи на повернення в Україну, людина повинна особисто звернутися до дипломатичного представництва України на території країни перебування. Проте українські посольства й консульства припинили працювати на території Росії після того, як вона розпочала повномасштабне вторгнення.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України №1201 від 21 жовтня 2022 року, в рамках експериментального проєкту до 13 листопада 2023 року посвідчення особи на повернення в Україну можна було отримати на території України в Державній міграційній службі за зверненням родичів або Мінреінтеграції. Зараз цей експериментальний проєкт більше не діє, зазначили в Кримськотатарському ресурсному центрі. Натомість Кабінет Міністрів України постановою №194 від 23 лютого 2024 року дозволив упродовж двох років (починаючи з 21 березня 2024 року) громадянам України, які перебувають на територіях, де йдуть бойові дії або які тимчасово окуповані РФ, оформляти тимчасові посвідчення громадянина України (ми писали про них у статті).

Тимчасові посвідчення підтверджують особу людини та її українське громадянство. Проте такі посвідчення жодним чином не допоможуть політв’язням, у яких завершився строк дії українських паспортів, коли вони перебували у незаконному ув’язненні, наголошують у КРЦ. По-перше, порядок отримання тимчасових посвідчень громадянина України розповсюджується лише на громадян України, які перебувають в Україні: на ТОТ чи в зоні ведення боїв, тож коли людину вивозять на територію Росії, вона вже не може отримати тимчасове посвідчення громадянина України.

По-друге, у КРЦ звернули увагу на те, що тимчасове посвідчення можуть оформити ті громадяни, дані про яких є в Єдиному державному демографічному реєстрі. Проте цей реєстр почав діяти лише з початку 2016 року, тож у ньому немає інформації про українців і українок, яких представники РФ незаконно затримали в Криму в 2014 та 2015 роках, наголосили у КРЦ. Крім того, до реєстру вносять інформацію тоді, коли людина отримує свій перший біометричний документ: внутрішній ID або закордонний паспорт. Не всі громадяни України з 2016 року отримували такі документи, зауважують у КРЦ.

Щобільше, країна-агресор не визнає тимчасового посвідчення громадянина України. Для Росії воно не є документом на підтвердження особи й українського громадянства. Через це і на тимчасово окупованих територіях, і в Росії представники РФ вимагають від людини надати або український паспорт (внутрішній або закордонний), або посвідчення особи на повернення в Україну. Свою відмову визнавати тимчасове посвідчення громадянина Україна за належний документ Росія пояснює тим, що воно не було передбачене Угодою між Україною і РФ про безвізові поїздки громадян України і Росії від 16 січня 1997 року. “Варто зазначити, що Україна припинила дію цієї Угоди з 1 липня 2022 року постановою Кабміну України №692 від 07.06.2022 року, але Росія не зважає на це і продовжує вимагати від громадян України саме ті документи, які зазначені в додатку 2 до вищевказаної Угоди”, — підсумували у КРЦ. Таким чином, навіть відбувши повний термін незаконного ув’язнення, Геннадій Лимешко не зміг повернутися до України через відсутність документів, які визнає РФ.

Важливо зазначити, що багато українців, яких утримували незаконно в російських колоніях, не мають можливості повернутися в Україну після завершення терміну покарання. Проблеми з поверненням на батьківщину залишаються актуальними, і ця ситуація вимагає рішучих дій з боку української держави та міжнародної спільноти”, — наголосили у Кримськотатарському ресурсному центрі. Там також закликали державні органи “розробити реальні механізми розв’язання подібних проблем, щоб люди безперешкодно в короткі терміни могли повертатися додому в Україну”, інакше українці, які вже пройшли російський полон, знову опиняться у небезпеці, а це неприпустимо. Якщо не залагодити це питання, РФ продовжуватиме знущатися з громадян України й вигадуватиме нові звинувачення, аби не дозволити їм повернутися до нормального життя на батьківщині, підсумували у КРЦ.

Загальний контекст

Раніше ми писали, що Росія продовжує утримувати українців, які вийшли з російських колоній, у депортаційних центрах, і детально висвітлювали незаконну депортацію та примусове переміщення, зокрема і увʼязнених. Ми також писали про незаконно депортованих РФ увʼязнених з Херсонщини, які оголосили голодування в ізоляторі Воронежа, та звільнених українців, що застрягли у Грузії, а також розповідали про шляхи повернення і проблеми, які постають перед ув’язненими, яких незаконно депортували до РФ. Харківська правозахисна група також писала про парадоксальну ситуацію, коли мирні українці, які потрапили до російських катівень, після звільнення не завжди можуть довести, що перебували в російському ув’язненні.