Що відбувається у кримських СІЗО з українськими бранцями
Журналісти нагадали, що після повномасштабного вторгнення РФ нелегітимна влада Криму відкрила два нові слідчі ізолятори у Сімферополі: СІЗО №2 та СІЗО №8. Ще один ізолятор перебуває на етапі будівництва. До повномасштабного вторгнення РФ в Криму діяв один слідчий ізолятор, розташований у Сімферополі. В ізоляторі, розрахованому на понад 700 людей, окупанти утримували й українських політв’язнів.
Як зазначала Голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник, представники РФ відкрили нові ізолятори через те, що у Сімферопольському СІЗО №1 бракувало місця для нових бранців, яких почали затримувати на територіях України, окупованих Росією. Правозахисниця наголошувала, що після російського повномасштабного вторгнення Крим перетворився на “велику в'язницю для цивільних”.
За даними Скрипник, представники РФ здебільшого використовують СІЗО №1 для незаконно увʼязнених мешканців Криму, а у СІЗО №2 утримують українців, викрадених з тимчасово окупованих територій Запорізької та Херсонської областей. Зокрема, їх особливо активно поміщали у СІЗО №2 упродовж 2022 та 2023 років.
Наразі про СІЗО №8 правозахисникам відомо найменше, навіть адвокатам важче отримати доступ до цього СІЗО порівняно з іншими ізоляторами, каже пані Ольга. Раніше у Кримській правозахисній групі сповіщали, що СІЗО-8 також курує ФСБ. Згідно з російською системою СПАРК, що збирає всю відкриту інформацію про компанії, Слідчий ізолятор №8 Федеральної служби виконання покарань був зареєстрований 24 жовтня 2022 року за тією ж адресою, що і СІЗО №2.
Як зазначав адвокат Микола Полозов, у кримських СІЗО представники РФ утримували й українських військовополонених. При цьому вони перебували у повній ізоляції, у статусі інкомунікадо (тобто їм навіть не винесли обвинувачень). Коли представники РФ так утримують військовополонених і цивільних заручників — “це політика терору, політика залякування, політика деморалізації”, каже адвокат. Крім того, на думку Полозова, РФ вигідно тримати українських оборонців у полоні з огляду на демографічний чинник, важливий для війни.
Колишній політв’язень, перший заступник глави Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял (за паспортом — Джелялов) також перебував у сімферопольському СІЗО-2. Пан Наріман нагадував, що СІЗО-2 контролювала ФСБ, і казав, що коли у Сімферополі відкрили цей слідчий ізолятор, туди масово стали перевозити політв’язнів. “Там до всіх було погане ставлення”, — наголошував Джелял.
У СІЗО №1 ставлення до незаконно затриманих українців було не кращим. Зокрема, як ми повідомляли у жовтні минулого року, співробітники медсанчастини сімферопольського СІЗО-1 відмовилися приймати документи повністю незрячого мусульманина Олександра Сізікова. Як розповідала його мати, Олена Сізікова, “Кримській солідарності”, документи про всі наявні у сина захворювання не прийняли через нібито застарілі дати. У медсанчастині заявили, що самі проведуть медогляд... Крім того, Олександра утримували у камері, де навіть не було засклене вікно, хоча разом із ним у камері перебувала хвора людина. “Він години чотири тарабанив у двері, щоби йому дали ковдру. <…> [Тільки після цього] через чотири години йому дали. Потім поскаржився правозахисникам, що він не має скла [у камері]. За два дні прийшли [люди], засклили це вікно”, — розповідала мати політвʼязня.
Ольга Скрипник перелічувала, на що скаржаться українські бранці, які опинилися у кримських СІЗО. Українці потерпають від холоду, при цьому в камерах немає вентиляції, а отже бракує свіжого повітря. Бранців також не виводять на прогулянки (Раніше один з адвокатів, що працював в Криму і просив не називати його ім’я, казав, що СІЗО № 2 є аналогом “Лефортово”: адже тут всі вказівки щодо умов утримання дає саме ФСБ. До прикладу, генерал ФСБ може доручити не випускати ув’язнених на прогулянки — “для більшої ізоляції”). Крім того, людям не надають належної медичної допомоги, рідні не можуть навіть передати ліки, а в слідчих ізоляторах людей катують.
Найчастішим видом катувань є застосування електричного струму, каже Скрипник. За словами правозахисниці, подекуди співробітники ФСБ викликають медиків із СІЗО, аби вони впевнилися, чи можна катувати людину далі, чи серце не витримає. Як зазначає пані Ольга, найчастіше представники РФ вдаються до катувань спочатку, як тільки затримали людину, адже їм потрібно сфабрикувати кримінальну справу. “Тому вони знущаються з людини, щоб записати все, що їм треба”, — наголошує правозахисниця. Як приклад Скрипник наводила історію Ірини Данилович, кримської активістки та журналістки, яку російські окупанти викрали у квітні 2022-го.
Скрипник також наголошувала, що найбеззахиснішими є бранці зі статусом інкомунікадо. Щодо них навіть не розпочаті кримінальні справи, вони не мають доступу до правової допомоги, рідні не знають про їхню долю, про них можуть не знати правозахисники. Люди можуть просто померти у російських СІЗО, а про це ніхто одразу й не довідається.
Нині у базі Кримської правозахисної групи вже є 135 політв’язнів з новоокупованих територій України, яких утримували в СІЗО-2 Сімферополя. На жаль, це неостаточні цифри, адже Росія приховує інформацію про українських бранців. Нагадаємо, що минулого року глобальна ініціатива “Трибунал для Путіна” (T4P) презентувала дослідження, присвячене насильницьким зникненням. Правозахисники ідентифікували 5340 жертв насильницьких зникнень та направили подання до МКС й узагальнення для Робочої групи ООН. Фактично юристи обґрунтували, що Росія свідомо та системно вдається до насильницьких зникнень. Представники РФ переважно переслідують людей, котрі мають проукраїнську позицію, служили в українській армії, поліції чи були держслужбовцями. Утім, від насильницьких зникнень може постраждати будь-яка людина, яка опинилася в російській окупації.