Кого з цивільних звільнили під час великого обміну?
З 23 по 25 травня з російського полону вдалося звільнити тисячу українців. Великий обмін став результатом перемовин, що відбулися 16 травня в Стамбулі. Повідомлялося, що серед тих, хто повернувся, 120 цивільних. Цю категорію бранців повертати найтяжче. За час з березня 2022-го року до 23 травня 2025-го в межах багатьох обмінів вдалося повернути лише 173 українських мирних жителів. Тому збільшення цього числа одразу на 120 осіб видається важливим кроком у вирішенні проблеми цивільних бранців Кремля. Тож кого повернули?
— Під час великого обміну з України в Росію поїхали 120 людей, які були засуджені за злочини проти національної безпеки України, — розповідає директор ХПГ Євген Захаров. — Природно було б очікувати, що з Росії до України також будуть повернені цивільні українці, яких судили за політичними мотивами і які були засуджені за проукраїнську позицію тощо. Але сталося не так. Як нам стало відомо, серед 120 людей, яких Росія віддала українцям, — політичний засуджений лише один, Павло Зозулюк.
Єдиний політв’язень
Павло Зозулюк — мешканець Каховки, тренер з пейнтболу. Як повідомляли журналісти МІПЛ, вперше окупанти викрали його 10 жовтня 2022 року, нібито підозрювали у співпраці з українською теробороною. 12 днів тримали в будівлі поліційного відділку на вулиці Мелітопольській, але потім відпустили. Вдруге його затримали вже 27 липня 2023 року. При обшуку нібито “знайшли” агітаційні листівки “Правого сектору” і травматичний пістолет. За місяць після фактичного викрадення, як завжди, зняли постановчий фільм про “затримання страшного екстреміста”, ще й з вибитим під тортурами “покаянням”. До середини жовтня рідні не знали нічого про його долю, аж поки він не прислав листа з Чонгару, де його тримали в СІЗО. Виявилося, що проти Павла росіяни порушили кримінальну справу за участь у діяльності “Правого сектору” у 2014—2016 роках. У липні 2024 року пропагандистські ЗМІ повідомили, що Павла Зозулюка засуджено до двох років позбавлення волі із відбуванням покарання в колонії загального режиму.
15 депортованих
— Павло Зозулюк свій термін фактично відсидів і мав бути звільнений, але РФ його не відпускала і лише шляхом обміну його вдалося повернути, — каже Євген Захаров. — І він єдиний політичний бранець із цих 120 обміняних. Ще 15 в’язнів, яких повернули, — це колишні засуджені з України, які вчинили злочини й були засуджені в Україні до 2022 року. Їхні місця позбавлення волі опинилися в окупації, і росіяни вивезли цих людей з Херсонської області в Росію. Загалом з окупованих територій окупанти вивезли близько трьох тисяч в’язнів.
Депортація в’язнів з тимчасово окупованих українських територій до Росії, як і будь-яке примусове переміщення населення з місцевості, що перебуває під окупацією, є порушенням міжнародного права, зокрема Женевської конвенції про захист жертв війни 1949 року. Але це не єдиний злочин, який вчиняє російська держава в цьому випадку, адже людей під час етапів тримають в жахливих умовах, часто без доступу до правової, медичної допомоги, їх примушують брати російське громадянство. Щобільше, навіть коли строк ув’язнення сплив, повернутися додому депортованим в’язням вкрай важко.
— Тим викраденим українцям, у кого закінчується термін покарання, росіяни пропонують взяти російський паспорт і залишитися в РФ, — пояснює Євген Захаров. — Більшість відмовляється від такої пропозиції. Ті, хто мають українські паспорти, намагаються виїхати або через Грузію, або через коридор, який час від часу відкривається між Росією та Україною. Дістатися додому їм допомагають правозахисники, зокрема ГО “Захист в’язнів України”. Над евакуацією цих людей в Україну вони працюють разом із російськими правозахисними організаціями. Ті, в кого немає жодних документів, потрапляють в Росії знову під варту, цього разу до депортаційних центрів.
23 травня в Україну повернули 15 таких депортованих в’язнів. Вдома їм зарахували час перебування в РФ до терміну їхнього ув’язнення. У коментарі Суспільному юридична радниця ГО “Захист в’язнів України” Ганна Скрипка розповіла, що троє з п’ятнадцяти після обміну поїхали до СІЗО, де продовжать відбувати покарання. Решта — вільні.
Колишні в’язні
За нашою інформацією, всі інші обміняні цивільні, 104 людини, — це українці, які відбували покарання в російських тюрмах за кримінальні злочини, скоєні в РФ. У них закінчився термін покарання і вони теж потрапили до депортаційних центрів. Можливостей повернутися самостійно вони не мали.
— Багато моїх колег висловлювали розчарування, вони очікували, що під час обміну росіяни віддадуть політв’язнів, які сидять разом з військовополоненими, яких катують тощо, — наголошує Євген Захаров. — Я їх розумію, я теж хотів би, щоб цих людей повернули, але загалом мушу сказати, що повертати треба всіх українців, які знаходяться в Росії, незалежно від того, які вони, як вони там опинилися.
За словами Анни Скрипки, серед цивільних, яких повернули минулого тижня, чимало жертв торгівлі людьми. Ми про це багато писали перед великою війною. Українці ніби легально їхали до Росії заробити копійку — кухарями, менеджерами з продажів, будівельниками. І потрапляли в рабство до злочинців. У них забирали документи, мобільні, натомість давали такі телефони, за допомогою яких можна було за ними стежити, і примусово робили наркокур’єрами. Коли українець розумів, в яку халепу втрапив, і намагався втекти, “роботодавці” просто здавали його російській поліції. Транснаціональне злочинне угруповання вербувальників діяло в Україні як мінімум з 2015 року. Правоохоронці припускали, що кількість його жертв може сягати тисяч осіб. Злочинний бізнес мав дуже складну структуру: із власними юристами, службою безпеки, “відділом кадрів”, менеджерами з реклами.
Без грошей і без довідки
Що далі буде зі звільненими з російської неволі в’язнями? Анна Скрипка каже, що більшість із них потребує допомоги держави. ГО “Захист в’язнів України” опікується 15 депортованими з ТОТ в’язнями, але підтримку сотні повернутих з Росії ув’язнених не потягне.
— Вони зараз в лікарні, в них немає коштів, — каже Євген Захаров. — Вони чекають на допомогу волонтерів. В лікарні годують, але людям все одно треба мати хоч якісь мінімальні кошти, хоч на шкарпетки, елементарний одяг, сигарети. Військові отримують зарплатню як військові. Більшість із них має родини, житло. А що без державної допомоги робити цивільним, оселі і сім’ї яких залишилися в окупації? Їм просто немає куди йти, немає де і на що жити.
— Сьогодні цих людей вже почали виписувати з лікарні в нікуди, — розповідає Анна Скрипка. — В них немає грошей, документів, які підтверджують, що вони перебували в полоні, що їх обміняли. За всі ці три дні відтоді, як вони звільнилися з полону, до них ніхто не приходив, ніякі волонтери, лише я.
Правозахисники розповідають, що під час обміну всі обміняні отримали два бланки, які ті мають заповнити, — від Національного інформаційного бюро та від Міністерства розвитку громад. Представники держави обіцяли прийти до лікарні і допомогти із заповненням цих документів. Але ніхто так і не з’явився.
— Ці хлопці мають отримати довідку з національного інформаційного бюро, що вони були позбавлені волі внаслідок російської агресії, і згодом допомогу від держави, — пояснює Євген Захаров.
Але чи вдасться це їм? Чи визнає їх держава колишніми полоненими? Адже це не так просто для цивільних. Про те, з якими проблемами стикаються українці, які намагаються отримати статус осіб, що були позбавлені особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, читайте в статті “Їхати за довідкою до ворога? Цивільні, які пройшли російські катівні, вимагають справедливості”.
Так, більшість з цих 120 звільнених цивільних — це не військовополонені, не політичні бранці, які навіть під катуваннями відмовлялися коритись окупантам. Але це українці. Це наші громадяни. Чи допоможе держава тим, кого визволила з ворожої неволі? Куди сьогодні підуть люди, яких почали виписувати з лікарень? Питання залишаються відкритими.
— Добре, що їх забрали, що процес звільнення цивільних полонених в Росії розпочався, — вважає Євген Захаров. — І тепер одне з наших завдань — наполягати на тому, щоб ці звільнення тривали далі. І щоб звільняли всіх українських цивільних.