Викрали батьків і забрали до притулку дитину

Про те, що у тимчасово окупованому Криму представники РФ викрали подружжя — Олега та Наталію, а їхню дитину забрали до соціального притулку для дітей і підлітків, розповів Ескендер Барієв, голова Правління Кримськотатарського ресурсного центру (КРЦ) і член Меджлісу кримськотатарського народу.

За даними Барієва, насильницьке зникнення відбулося 9 квітня у тимчасово окупованому Севастополі (Ак’ярі).

“Насильно викрасти батьків, а дитину зробити сиротою — це випадок, на який потрібно негайно реагувати... Рідні та близькі перебувають у повному здивуванні й не знають, де знаходяться їхні родичі, чи вони живі, на якій підставі були затримані й у чому їх звинувачують. Водночас вони шоковані тим, що їхня дитина опинилася в притулку”, — наголосив правозахисник.

Ескендер Барієв також поділився хронологією подій. 9 квітня 2025 року Наталія відвела свою дитину до севастопольської школи. З того часу Наталію ніхто не бачив. Де вона перебуває — так само невідомо.

9 квітня ніхто з батьків вже не зміг забрати дитину додому. Вже після другого уроку директору школи зателефонували та сповістили, що батьки не приїдуть за дитиною, а її забере співробітник окупаційної “поліції”, аби доправити дитину до притулку.

Того ж дня батька дитини Олега, який перебував у відрядженні в Алупці, затримали на орендованій квартирі. Як повідомляли у КРЦ, затримання проводили восьмеро ефесбівців, які й відвезли чоловіка у невідомому напрямку. Директору компанії, у якій працював Олег, повідомили, буцімто його затримали “за політичною статтею”, проте не уточнювали, за якою саме. Коли друзі та знайомі зверталися до ФСБ, у відповідь вони отримували лише натяки: мовляв, це політична справа, тож краще “не здіймати галасу”.

Як зазначали у Кримськотатарському ресурсному центрі, хоча телефони Наталії та Олега не відповідають, у вечірній час вони періодично з’являються в інтернеті.

“Що пережила дитина затриманих навіть страшно собі уявити. На запитання: ‘Коли мене звідси заберуть?’, ‘Коли я зможу повернутися додому?’, ‘Де мої мама та тато і чому я тут?’, йому [вочевидь, хлопчику] відповідають, що нічого не знають або що він буде там як мінімум шість місяців до встановлення статусу батьків... I більше ні слова”, — розповідав Барієв.

Правозахисник наголошував, що цей випадок є наочним прикладом того, як Росія руйнує сім’ї: викрадає людей, ізолює дітей та готує їх до можливого усиновлення. “Безкарність російсько-терористичного режиму породжує з кожним разом все нове зло”, — казав голова Правління Кримськотатарського ресурсного центру.

КРЦ буде слідкувати за цією справою та робитиме все, щоби про неї дізналися як в Україні, так і у світові. Зараз Кримськотатарський ресурсний центр готує документи до Робочої групи ООН з насильницьких та недобровільних зникнень, а також вдаватиметься до інших міжнародних механізмів, підсумовував Барієв.

Інші насильницькі зникнення в Криму

Минулого місяця ми писали, що у тимчасово окупованому Криму викрали фельдшерку Тамару Чернуху. Рідним зниклої не повідомляли про її місцеперебування, проте, за неофіційною інформацією, її могли утримувати у СІЗО. Рідні непокоїлися за стан здоров’я пані Тамари, але не могли передати їй ані потрібні медикаменти, ані харчі.

Вже наприкінці травня стало відомо про ще одне насильницьке зникнення. Як 30 травня повідомляв “Трибунал. Кримський епізод”, у тимчасово окупованому Севастополі ефесбівці викрали Сергія Гріщенкова, про долю якого було невідомо вже декілька тижнів. Чоловіка викрали ще на початку травня. Станом 30 травня не було жодних офіційних заяв щодо того, у якому правовому статусі перебуває зниклий.

Уповноважений ВР з прав людини, до якого звернулася донька Сергія Гріщенкова, також розповідав про це зникнення. За даними Лубінця, у ніч з 6 на 7 травня у Севастополі пана Сергія затримали люди, які представились працівниками ФСБ. Ефесбівці вивезли чоловіка в невідомому напрямку. “Відтоді зв’язок із ним зник, а місце його перебування досі не встановлено”, — писав Омбудсман 29 травня. Наприкінці травня рідні затриманого не знали, де і як його утримують. Дмитро Лубінець наголошував, що це непоодинокі випадки на території тимчасово окупованого півострова, коли людей фактично викрадають невідомі люди, що представляються працівниками ФСБ РФ. 

За даними “Трибунал. Кримський епізод”, це вже був третій випадок насильницьких зникнень за травень 2025 року, про який довідалися правозахисники. “Кількість насильницьких зникнень у Криму неухильно зростає попри суспільний резонанс й очевидну протиправність таких дій з боку ‘силовиків’”, — наголошував “Трибунал. Кримський епізод”. 

Раніше було відомо, що правозахисники вже зафіксували понад пів сотні випадків насильницьких зникнень на території Криму. Більшість зі зниклих людей — кримські татари. На жаль, це неостаточні цифри. Торік в Управлінні Верховного комісара ООН з прав людини наводили дані про понад 100 таких випадків.

Нагадаємо, що у 2015 році Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень. Відповідно до другої статті Конвенції, насильницьким зникненням вважається арешт, затримання, викрадення чи будь-яке інше позбавлення волі, вчинене представниками держави чи особами або групами осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави. При цьому всі вони відмовляються визнати факт позбавлення волі або приховують дані про долю чи місцеперебування зниклої людини, через що ця людина залишається без захисту закону. Римський статут Міжнародного кримінального суду визначає систематичні насильницькі зникнення злочином проти людяності.

Влітку 2024 року відбулася презентація дослідження глобальної ініціативи T4P (“Трибунал для Путіна”), присвяченого насильницьким зникненням. T4P змогла ідентифікувати 5340 жертв насильницьких зникнень та направила подання до Міжнародного кримінального суду та узагальнення для Робочої групи ООН. Фактично юристи обґрунтували, що Росія свідомо та системно вдається до насильницьких зникнень, від яких може постраждати будь-яка людина, яка опинилася в російській окупації, а після насильницьких зникнень люди можуть зникнути на роки. Харківська правозахисна група також писала про потреби, які мають родини зниклих безвісти, та труднощі, яких вони зазнають.