У Криму викрали фельдшерку Тамару Чернуху

‘За державну зраду’

У тимчасово окупованому Криму ефесбівці могли викрасти фельдшерку швидкої Тамару Чернуху, 1963 року народження. Жінка багато років працювала у селищі Чорноморському (Ак-Шейх).

Про насильницьке зникнення пані Тамари повідомили в Асоціації реінтеграції Криму.

Ефесбівці затримали жінку 5 лютого 2025 року у Чорноморську нібито “за державну зраду”. При цьому затримання відбувалося потайки, а місцеперебування пані Тамари досі невідоме.

Ані рідні, ані колеги зниклої одразу не знали, що її затримали, та хвилювалися за її долю. Через це вони викликали окупаційних “правоохоронців”, аби ті перевірили місце, де мешкала пані Тамара. Проте безпосередньо під час огляду так званим “поліцейським” зателефонувало керівництво й наказало припинити пошуки фельдшерки, повідомляли в Асоціації реінтеграції Криму.

Подальші звернення рідних до окупаційних органів — “прокуратури”, “поліції” та ФСБ — нічого не дали. Люди отримували стандартні відписки, у яких було зазначено, ніби Тамари Чернухи немає у кримських місцях несвободи, а щодо неї не розпочинали “кримінальної справи”.

Вже через колег зниклої рідні дізналися більше. Згідно з неофіційною інформацією, фельдшерку утримують у СІЗО нібито за вчинення “держзради”. Як зазначили в Асоціації, є докази того, що те саме окупаційні “поліцейські” приватно повідомляли сусідам зниклої та іншим мешканцям селища.

В Асоціації реінтеграції Криму наголосили, що Тамара Чернуха має істотні проблеми зі здоров’ям. Її перебування у слідчому ізоляторі, коли рідні не можуть передати їй ані харчі, ані медикаменти, становить істотну загрозу її життю та здоров’ю та є формою катування.

Зауважимо, що рідні взагалі не мають офіційної інформації ані про місцеперебування зниклої, ані про юридичний статус, у якому її утримують, ані про стан її здоров’я.

Правозахисники переконані, що репресії стосовно пані Тамари мають усі складові насильницького зникнення та грубо порушують IV Женевської конвенції. Про це вже повідомили ООН, ОБСЄ, Міжнародний Комітет Червоного Хреста та Уповноваженого ВР з прав людини.

Представники РФ не реагують на численні вимоги сповістити про місцеперебування та про стан Тамари Чернухи. Її насильницьке зникнення триває, що вимагає від міжнародних організацій та правозахисників подальших активних дій, наголосили в Асоціації.

Насильницькі зникнення у Криму

Нагадаємо, що правозахисники зафіксували щонайменше 66 випадків насильницьких зникнень на території Криму. Більшість зі зниклих людей — кримські татари. Торік в Управлінні Верховного комісара ООН з прав людини наводили дані про понад 100 таких випадків.

Як зазначали у “КримSOS”, згідно з офіційними й міжнародно визнаними даними, нині 21 людину вважають зниклою безвісти, 44 людини були звільнені після викрадення або насильницького зникнення, 37 людей перебувають під вартою, а шестеро людей були знайдені мертвими.

Нещодавно ми згадували насильницьке зникнення члена виконавчої ради Всесвітнього конгресу кримських татар, активіста Ервіна Ібрагімова. Представники РФ викрали його ще у травні 2016 року. Як зазначав Голова Меджлісу кримськотатарського народу, окремі громадяни України, правозахисники, представники Меджлісу та міжнародні організації неодноразово зверталися до РФ з вимогою надати інформацію щодо долі Ібрагімова. Була подана скарга до Європейського суду з прав людини, були й звернення до ООН. Проте Росія так і не надала жодної офіційної відповіді.

Раніше ми також розповідали про Ервіна Ібрагімова. Цього травня минуло вже дев’ять років, як його викрали в тимчасово окупованому Бахчисараї. Як підкреслював Рефат Чубаров, у деяких випадках були зафіксовані факти, що свідчили про причетність державних органів Росії чи підконтрольних їй організацій до насильницьких зникнень. Зокрема, у травні 2016-го камери відеоспостереження, розташовані поруч із місцем зникнення Ібрагімова, зафіксували викрадення чоловіка. Ймовірно, активіста зупинили представники окупаційної ДПС. Вони ж хотіли всадовити кримського татарина до мікроавтобуса. Відео також зафіксувало, що Ервін пручався та намагався втекти, проте його спіймали й силоміць заштовхали до автобуса. Після цього автобус рушив у бік Бахчисарайського водосховища через лісосмугу. Наступного дня батько Ервіна, Умер Ібрагімов, знайшов автівку сина за 200 метрів від дому. Двері автівки були прочинені, ключ так і лишився у замку запалювання. Торік ми детально розповідали про це та інші насильницькі зникнення, які російські загарбники вчиняють у тимчасово окупованому Криму.

Вже цього травня ми писали про насильницьке зникнення Хатідже Буюхчан, 24-річної кримської татарки, яку незаконно затримали 7 травня 2025 року. Рідні дівчини також не знали, де її утримують, проте отримували погрози від ефесбівців, які хотіли, аби близькі зниклої “не здіймали галасу”.

Як раніше зазначала Голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник, за останній рік російські силовики тимчасово окупованого Криму дедалі частіше переслідують жінок, які беруть участь в акціях проти російської окупації півострова. Щобільше, як відмічав проєктний менеджер “КримSOS” Олексій Тільненко, якщо раніше було складно встановити місцеперебування викрадених у Криму людей, то нині складно ідентифікувати самих жертв свавільних затримань. Останніми роками російські окупанти чинять тиск на родини викрадених кримчан, тож рідні не хочуть оприлюднювати інформацію про зникнення.

Правовий вимір

Нагадаємо, що у 2015 році Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень. Відповідно до другої статті Конвенції, насильницьким зникненням вважається арешт, затримання, викрадення чи будь-яке інше позбавлення волі, вчинене представниками держави чи особами або групами осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави. При цьому всі вони відмовляються визнати факт позбавлення волі або приховують дані про долю чи місцеперебування зниклої людини, через що ця людина залишається без захисту закону. Римський статут Міжнародного кримінального суду визначає систематичні насильницькі зникнення злочином проти людяності.

Влітку 2024 року відбулася презентація дослідження глобальної ініціативи T4P (“Трибунал для Путіна”), присвяченого насильницьким зникненням. T4P змогла ідентифікувати 5340 жертв насильницьких зникнень та направила подання до Міжнародного кримінального суду та узагальнення для Робочої групи ООН. Фактично юристи обґрунтували, що Росія свідомо та системно вдається до насильницьких зникнень, від яких може постраждати будь-яка людина, яка опинилася в російській окупації.

Здійснене дослідження підтверджувало, що після насильницьких зникнень люди могли зникнути на роки. Дуже рідко представники РФ казали, що сталося з людиною. У більшості випадків запити рідних залишалися без відповіді. Російські військові або окупаційні органи не надавали жодної інформації та не повідомляли, де та в якому статусі перебуває людина.