Окупанти засудили пенсіонерку з-під Мелітополя до 16 років неволі

Південний окружний військовий суд в Ростові-на-Дону виніс вирок мешканці села Костянтинівка Мелітопольського району — 16 років колонії загального режиму, півтора року обмеження волі та штраф 600 тисяч рублів. Ми писали про Ларису Гавриленко, коли її справу передали до суду.

Ларису Гавриленко звинуватили за чотирма статтями кримінального кодексу РФ: замах на теракт, участь у терористичній спільноті, незаконний обіг вибухових пристроїв та держзрада.

За версією обвинувачення, у вересні 2023 року вона нібито зв’язалася з представником української спецслужби й погодилася виконати його завдання — підірвати автівку з російськими військовими. Від нього ж, мовляв, отримала і вибухівку, яку вирішила зберігати вдома. Згідно з текстом вироку вранці 21 жовтня пані Лариса прийшла з вибухівкою на стоянку біля магазина і підклала її між кабіною та вантажним відсіком. Бомба, мовляв, мала вибухнути за дві години 45 хвилин. Втім, як заявили потім ефесбівці, за “терористкою” стежили, її саму затримали, а вибухівку знешкодили.

Навіть відео затримання записали — з кількох ракурсів, навіть з дрона, як в кіно.

Його розповсюдили в російських пропагандистських пабліках наприкінці листопада: як такий собі “неспростовний доказ” злочину. На відео видно, як пані Лариса підходить до автівки і спокійно, не ховаючись, кладе на неї якийсь пакет. Потім жінка намагається піти, але неподалік її затримують “правоохоронці”. Після того — традиційне зізнання, явно завчене: “Я була затримана співробітниками ФСБ за те, що співпрацювала зі службами української розвідки”. Пояснює: мовляв, спочатку з українським куратором працював її чоловік, а коли той загинув, вже вона сама.

Очевидно, що запис постановний. Його явно знімали з кількох дублів. На одних кадрах “призначена терористами до підриву вантажівка” стоїть майже на порожньому узбіччі.

“Якщо подивитися ролик, сфабрикований російськими спецслужбами, стає зрозуміло, що знятий він був не до затримання “терористки”, а навпаки, після, — зауважували журналісти видання РІА-Південь. — Тобто рашисти одразу вибрали собі чергову жертву і вже потім стали з нею знімати кіно, щоб виправдати її затримання”.

РІА-Південь розповідало, що насправді трапилося з Ларисою Гавриленко. Її чоловік загинув, підірвавшись на невідомому вибуховому пристрої. Російські силовики одразу викрали вдову, а в неї вдома влаштували засідку на “українських кураторів”. Ніхто не прийшов. Тоді “терористку” вирішили зробити з пані Лариси. Зрештою ФСБ запропонувало їй “угоду”: щоб вийти на волю, вона мала взяти пакет і донести його до певної автівки. Втім, обіцянку окупанти так і не виконали — після фільмування викрали пенсіонерку знову.

Нещодавно ми розповідали про інше російське судилище над українськими громадянами: на лаві підсудних опинилася ціла сім’я — Артем Мурдід, його дружина Ганна Вошкодер та мати Ганна Мурдід. Всіх трьох звинуватили в організації вибухів у Мелітополі, Артем отримав довічне ув’язнення, його мама — 22 роки за ґратами, а Ганна Вошкодер — 20 років ув’язнення.

Кількість українських цивільних, які перебувають за ґратами в РФ точно невідома. Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими влітку минулого року заявляв про 14 тисяч цивільних бранців. За інформацією Офісу Омбудсмана йдеться про 16 тисяч осіб. Далеко не всі з них отримують офіційне обвинувачення та проходять через суд. Але ті, хто потрапляють в жорна “слідства” і судової системи, стикаються з численними порушеннями їхніх прав. Зазвичай вони стають жертвами насильницьких зникнень, їх довгий час тримають у неофіційних катівнях, тортурами вибиваючи зізнання, вкладаючи їм просто до рук “речові докази” — щоб на зброї чи вибухівці з’явилися потрібні відбитки пальців. Людям доводиться обмовляти себе, щоб бодай зберегти життя. Лише після цього відбувається “офіційний арешт” і знімається “відео затримання”. Як торік підрахували правозахисники з “Меморіалу”, один лише Південний окружний військовий суд в Ростові-на-Дону протягом минулого року виніс щонайменше сто вироків у “терористичних справах”, що стосувалися українців. Відтоді ця цифра значно збільшилася.

Як ішлося в резолюції ПАРЄ, “українські цивільні особи, затримані з метою кримінального переслідування або ув’язнені у зв’язку війною РФ проти України, користуються відповідними правами та гарантіями, відповідно до IV Женевської конвенції та Додаткового протоколу I, а також Міжнародного пакту про громадянські та політичні права”.
Коаліція правозахисних організацій в рамках кампанії PEOPLE FIRST!, вимагає звільнення усіх ув’язнених внаслідок російської агресії проти України, зокрема і засуджених російськими судами цивільними — без будь-яких умов із наданням можливості повернутися додому. Тим людям, чий дім знаходиться на територіях, контрольованих Росією, має бути надана можливість виїхати на підконтрольну українській владі територію країни, якщо вони того забажають.