Пропаганда замість води

Чергове припинення водопостачання

На тимчасово окупованих частинах Донеччини поглиблюється гуманітарна криза. Зокрема, мешканці тимчасово окупованих територій мають проблеми з водопостачанням. Про це 9 червня повідомили у Центрі протидії дезінформації.

За даними ЦПД, у тимчасово окупованому Єнакієвому через виснаження водосховища російські окупанти повністю припинили подачу води у деякі густонаселені райони міста. Місцевий водоканал сповістив, що не може обслуговувати ці райони. При цьому підвезення води автоцистернами або взагалі відсутнє, або здійснюється нерегулярно, наголошують у Центрі протидії дезінформації.

“Ситуація дійшла до того, що жителі вийшли на акцію протесту. У відповідь гауляйтер окупованої Донеччини Денис Пушилін обмежився традиційним перекладанням провини на місцевих чиновників, не запропонувавши жодного рішення”, — мовилося у телеграм-повідомленні Центру від 9 червня цього року.

При цьому російські загарбники продовжують “накачувати людей пропагандою” та хизуються, що розгорнули у місті російський прапор площею 1,5 тис. м², а також запускають мовлення прокремлівського радіо “Sputnik”. 

У Центрі протидії дезінформації наголосили, що Єнакієве — далеко не єдине тимчасово окуповане місто, мешканцям якого катастрофічно бракує води. Схожі проблеми постали й перед жителями Донецька, Маріуполя, Макіївки та інших окупованих Росією населених пунктів.

“Ця ситуація наочно ілюструє справжню суть так званого ‘русского міра’ — окупанти прикривають пропагандою свою байдужість до долі жителів ТОТ, росіян хвилюють лише ресурси й території”, — підсумували у Центрі протидії дезінформації.

Вода за російськими паспортами

Кількома днями раніше, а саме 7 червня цього року, Центр національного спротиву повідомляв, що у тимчасово окупованому Мелітополі російські загарбники видають воду лише тим мешканцям міста, які отримали російські паспорти.

“У тимчасово окупованому Мелітополі російські терористи перетворили доступ до питної води на інструмент примусу. У район Авіагородок загарбники завезли баклажки з водою, однак роздача відбувалася виключно для так званих ‘громадян Росії’”, — повідомляв Центр нацспротиву у телеграм-каналі.

За даним ЦНС, організаторами акції з роздачі води стали представники окупаційної адміністрації, депутати-колаборанти та путінська партія “Єдина Росія”.

У Центрі нацспротиву наголосили, що такі дії представників РФ становлять “ще один етап шантажу” мешканців тимчасово окупованих територій, адже тих людей, які не зрадили Україну, фактично позбавляють базових прав.

ЦНС розцінював такі дії РФ як воєнний злочин і закликав міжнародну спільноту “не ігнорувати практику шантажу цивільного населення ТОТ України, яку застосовує Росія”.

Погодинна подача води

Ще наприкінці травня у Центрі нацспротиву повідомляли, що російські окупаційні сили не можуть забезпечити цілодобову подачу води на тимчасово окупованих територіях України.

“Через брак комунальників, знос мереж й бюрократію велика кількість міст на тимчасово окупованих територіях переходить на погодинну подачу воду.

Попри пропаганду росіяни не можуть налагодити водопостачання у захоплених містах. Місцеві адміністрації фактично саботують ремонт мереж — і це при повній відсутності комунальників”, — писав ЦНС 31 травня в офіційному телеграм-каналі.

За даними ЦНС, у низці окупованих Росією населених пунктів України воду подають погодинно. І це за виключенням Донеччини, адже туди окупанти не змогли подати воду навіть попри будівництво “водогону”, наголошували у Центрі нацспротиву.

Проблеми з водогонами та лініями електропередач

На початку 2025 року у Луганській ОВА повідомляли, що з 18 січня цього року мешканці Довжанська, Вознесенівки та ще чотирьох населених пунктів на ТОТ Луганщини залишилися без доступу до питної води. Через аварію на водогоні без водопостачання залишилися близько 80 тисяч луганчан. Як зазначали в ОВА, окупаційна “влада” анонсувала початок ремонтних робіт на 20 січня, проте згодом перенесла роботи на 23 січня. Подачу води обіцяли відновити лише 28 січня, тож люди мали обходитися без питної води щонайменше 10 діб.

Проблеми з доступом до води спіткали мешканців багатьох населених пунктів тимчасово окупованої Луганщини. 18 січня цього року в Луганській ОВА також сповіщали, що у селі Успенка та розташованих поруч населених пунктах російські окупанти вимкнули водопостачання ще три місяці тому. Минулої осені російські окупанти казали, що водогони будуть замінені у триденний термін. “Розпочалася друга половина зими — населення все ще перебуває без води”, — писав тодішній очільник Луганської ОВА Артем Лисогор.

Вже 28 січня в обласній військовій адміністрації також повідомляли, що понад 170 тисяч людей у так званій “ЛНР” (жителі Кадіївки, Брянки, Голубівки, Сокологірська, Зоринська, Слов’яносербська, Зимогір’я та інших населених пунктів) залишаться без води щонайменше на тиждень через чергову аварію на магістральному водогоні. Очільник Луганської ОВА наголошував, що водогони на окупованій у 2014 році території все частіше стають непридатними, адже майже 11 років окупанти з ними нічого не робили, а лише використовували наявні потужності. “Про підвезення питної чи технічної води не йдеться”, — писав Лисогор. Цього січня Луганська ОВА також повідомляла, що у захопленій навесні 2022 року Тошківці майже три роки відсутні газ, вода та електрика…

Вже 10 лютого 2025 року в Луганській ОВА сповіщали, що місцеві жителі вчергове лишилися без питної води. Цього разу вода зникла через аварію на лініях електропередач: були знеструмлені насосні станції, які подавали воду до Хрустального, Антрациту, Брянки, Алмазної, Петрово-Красносілля, Кадіївки, 40% населення якої лишилося без води. Загалом вода зникла близько у 220 тисяч луганчан. У Луганській ОВА наголошували, що це сталося не через військові дії, а через те, що російські окупанти “не торкалися місцевих об’єктів критичної інфраструктури, допоки це не призвело до чисельних аварій”. Те саме сталося і з мешканцями Алчевська, Слов’яносербська, Перевальська, Кадіївки, Ірміного, Алмазної, Брянки та навколишніх сіл, де також припиняли водопостачання. Як 19 березня сповіщали в обласній військовій адміністрації, щонайменше 260 тисяч людей на тимчасово окупованих частинах Луганщини залишилися без питної води через аварію на водопровідній насосній станції поблизу Алчевська.

Наприкінці лютого 2025 року обласна військова адміністрація також повідомляла, що коли в тимчасово окупованому Лисичанську окупанти спробували подати воду, сталися пориви у системі та замерзання труб. При цьому окупаційна влада ігнорувала скарги містян і навіть не організувала підвезення ані питної, ані технічної води. Вже 4 березня в ОВА зазначали, що російські загарбники ніяк не можуть увімкнути систему водопостачання в Лисичанську. “…Поривів в місті трапляється більше, ніж годин, під час яких люди були з водою. Хоча у віддалених районах цього населеного пункту не чули навіть про таке. Підвезення питної або хоча б технічної води там припинили ще влітку 2024 року”, — мовилося в телеграм-повідомленні від 4 березня 2025 року. На початку цього квітня в обласній військовій адміністрації зауважували, що переважна більшість мешканців Лисичанська понад два з половиною роки не має змоги користуватися послугами централізованого водопостачання. Російські загарбники зруйнували систему водопостачання ще у 2022 році, а відновили лише в окремих кварталах міста. Крім того, хоча окупаційні сили подекуди нашвидкуруч відремонтували систему, гідравлічні випробування виявили безліч поривів. Оскільки люди не мають води вдома, вони не сплачують за неї. “Водночас співробітники водоканалу заявляють про борг, що накопичився перед ними у понад 30 мільйонів рублів”, — писала Луганська ОВА 5 квітня 2025 року. Зрештою російські загарбники відрапортували про ремонт нібито 15 км мережі, але це радикально не змінило ситуації. Подача води здійснюється лише в окремі квартали Лисичанська, а всі інші містяни вимушені користуватися криницями чи сподіватися на підвезення технічної води, хоча упродовж останнього року це стало рідким явищем, писали в Луганській ОВА цього травня.

Крім того, проблеми з водою є у мешканців Сіверськодонецька. Навіть у тих багатоповерхівках, де російські окупанти нібито відновили водопостачання, без води залишаються люди, які живуть на горішніх поверхах. Через слабкий тиск вода просто не може до них дістатися. Наприкінці квітня російські загарбники взагалі ліквідували у Сіверськодонецьку водоканал як юридичну особу, тож містяни скаржилися на відсутність води. Як повідомляли у Луганській ОВА, окупанти знизили тиск у системі водопостачання, тож вода не досягала не тільки верхніх поверхів, а й багатьох будинків. “Повне відключення перетворилося в звичне явище, але відбувається без будь-якого графіка”, — зазначала Луганська ОВА у дописі від 1 червня.

На жаль, це лише кілька випадків, які ілюструють жахливу ситуацію з водопостачанням на захоплених Росією територіях Луганської області. Як цього лютого зазначали у Луганській ОВА, навіть у нелегітимному “уряді” так званої “ЛНР” визнали, що за майже 11 років окупації об’єкти житлово-комунального господарства регіону перебувають в аварійному стані, а середній рівень зношеності критичної інфраструктури наразі становить близько 80%, і це без урахування руйнацій, здійснених російськими військами при штурмах 2022 року у Сіверськодонецьку, Лисичанську, Рубіжному, Кремінній, Гірському, Золотому, Попасній.

“Тобто протягом десятиріччя, починаючи із 2014-го, окупанти не намагалися робити капітальні ремонти або встановлювати нове обладнання, при цьому щомісяця стягуючи з населення та підприємств кошти за користування водою, електрикою, газом”, — наголошували у Луганській ОВА.

Обміління водосховищ

Щобільше, 7 червня цього року Петро Андрющенко попереджав про водну катастрофу під Маріуполем. За його даними, Старокримське водосховище, яке слугує джерелом питної води для мешканців Маріуполя, майже повністю обміліло. Хоча російська пропаганда визнає, що за останні два роки обміління перевищило 60%, реальні масштаби можуть бути більшими. “Дані вказують, що замість необхідних 42 мільйонів кубометрів у 2025 році залишилось лише 14 млн кубометрів”, — писав Петро Андрющенко у своєму телеграм-каналі.

Він також повідомляв, що російські загарбники розпочали будівництво нового водогону від іншого водосховища — Павлопільського — на північному сході Маріуполя, що може тривати до 2027 року. Проте навіть з поточною швидкістю обміління до 2027 року (коли росіяни обіцяють завершити новий водогін), резервуар висохне повністю, а запас питної води сягне нуля, наголошував Андрющенко та надавав розрахунки, які свідчили на користь того, що навіть якщо зведений росіянами водогін подаватиме 90 тисяч м³ на добу, це не врятує ситуацію одразу.

Андрющенко наголошував, що нині Маріуполь перебуває “у стані водної блокади”, а навіть якщо представники РФ реалізують заплановане, “відновити мінімально необхідний запас води місто зможе лише у 2028 році”. “До цього часу — хронічна нестача або повна відсутність питної води за жодного реального рішення”, — підсумовував Петро Андрющенко.

Доповнено: запаси прісної води стрімко зменшуються й у тимчасово окупованому Криму. Як зазначав Ілля Ніколєнко, завідувач катедри хімічних технологій водокористування КФУ імені В. І. Вернадського (окупаційного ВНЗ), лише за травень 2025 року водосховища природного стоку втратили близько 11 мільйонів кубометрів води. За словами Ніколєнка, поточний обсяг води у водосховищах становить 126 мільйонів кубометрів, а це приблизно 50% від максимальної наповненості. Торік цей показник складав близько 75%. Як зазначали журналісти Inжир Media, нині Криму знову загрожує гостра водна криза, а зменшення запасів води на тлі відсутності довгострокових рішень і стійкої інфраструктури підштовхує окупований регіон до нової хвилі екологічної та гуманітарної нестабільності.

Бездумне використання артезіанських свердловин

Після того як у 2023 році Росія підірвала Каховську ГЕС, загроза посухи постала і для лівобережжя Херсонщини. Російські загарбники хочуть залагодити цю проблему завдяки бурінню артезіанських свердловин, проте це може призвести до екологічної катастрофи, пише французька новинна радіостанція RFI.

Підконтрольний Кремлю й нелегітимний “губернатор” Херсонської області Володимир Сальдо казав про буріння свердловин ще минулого березня. Вже на початку цього квітня Сальдо стверджував, що фахівці так званого “виробничого управління меліорації та водного господарства Херсонської області” нібито представили методику заповнення каналів артезіанською водою. За словами кремлівського ставленика, деякі агровиробники вже почали зрошувати поля артезіанською водою та використовувати низьконапірну дощувальну техніку. 

Сальдо також озвучив плани щодо часткового наповнення водою з глибин Північнокримського каналу. Для цього потрібно частково переобладнати річище каналу й розбити його на озера чи ставки, у яких і зберігатиметься вода з артезіанських свердловин. Проте навіть російські “експерти” визнавали, що запаси підземних вод не зможуть замінити Каховського водосховища, наголошували журналісти.

Попри це окупаційна “влада” Херсонщини наказала розробити карту геологічної розвідки для буріння артезіанських свердловин на тимчасово окупованому лівобережжі Херсонської області. Прикметно, що при цьому представники РФ вчергове звинуватили у власних злочинах Україну, та заявили, що буріння свердловин необхідне для покращення меліоративного стану сільгоспугідь після “теракту”.

“Серед мешканців усіх окупованих територій екологічна ситуація викликає серйозне занепокоєння. Після знищення Каховської ГЕС у Херсонській та Запорізькій областях значно погіршилася якість води. А багато населених пунктів залишилися взагалі без питної води, і її доводиться завозити. Люди зазначають, що така [вода] швидко псується. Також вони переймаються забрудненням природи через бойові дії. Але місцеві мешканці згадують не так про бойові дії, як про дії окупаційної ‘влади’, яка ігнорує екологічні норми”, — казав Володимир Ляшенко, представник Національної ради з питань телебачення та радіомовлення в АР Крим та місті Севастополі,

Щобільше, як наголошували журналісти, вода з артезіанських свердловин на лівобережжі Херсонщини є придатною для пиття після відповідного оброблення, проте вкрай шкідлива для поливу рослин через свої властивості.

Перш за все, полив водою з високим вмістом натрію або солей (це характерно для артезіанських вод лівобережжя Херсонської області) сприятиме тому, що ґрунти швидко втрачатимуть свою структуру, а їхні водопроникність, повітрообмін і родючість знижуватимуться. При регулярних поливах така вода осідатиме на поверхні землі, а солі накопичуватимуться у верхніх шарах ґрунту, тобто відбуватиметься солонцюватість або засолення. Унаслідок цього порушуватиметься водно-сольовий баланс ґрунту, а коренева система рослин не зможе поглинати воду, навіть якщо її буде достатньо. Щобільше, це позначиться на зниженні родючості: врожаї зменшаться, а деякі культури взагалі не зможуть рости.

Крім того, тверда артезіанська вода має високий рівень лужності, що знижує кислотність ґрунту. Це особливо небезпечно для культур, які потребують нейтрального або слабокислого середовища: пшениці, овочів, фруктів тощо, пише RFI.

Своєю чергою солі, важкі метали чи інші хімічні домішки в артезіанській воді можуть порушити баланс мікроорганізмів у природному ґрунті, що відповідають за розкладання органіки, утворення гумусу та живлення рослин. Це призведе до того, що родючість знизиться, гумусоутворення сповільниться, а потреба у мінеральних добривах зросте.

Коли ж вода з артезіанських свердловин буде випаровуватися — на поверхні залишаться мінерали, що можуть сформувати соляну кірку й ущільнити ґрунт. Це перешкоджатиме доступу повітря до коріння, заважатиме насінню рости, сприятиме ерозії та ущільненню верхнього шару ґрунту.

Надмірна кількість мінералів у воді також зменшуватиме врожайність і погіршуватиме якість продукції, адже у плодах, овочах і зерні накопичуватимуться нітрати, солі й важкі метали. Варто враховувати й температуру води, яку використовують для зрошення, оскільки рослини вкрай чутливі до температурних контрастів зрошувальної вологи. Навіть крапельний полив зі свердловини може викликати температурний шок у багатьох сільськогосподарських культур, за якого у них зав’яне та опаде листя. Якщо ж у спеку поливати рослини крижаною артезіанською водою, коріння гірше засвоюватиме поживні речовини, а фотосинтез порушиться.

Щобільше, масове буріння артезіанських свердловин може призвести до низки негативних наслідків: зниження рівня підземних вод; змішування водоносних шарів, за якого чиста вода стане забрудненою через порушення природної гідрогеологічної структури; та втрати прісної води для пиття. Артезіанські горизонти є основним джерелом питної води для населення, а використання їх для поливу може залишити людей без доступу до якісної води, наголошували журналісти.

Таким чином, запропонована окупантами “альтернатива” у вигляді “артезіанського зрошення” загрожує не лише деградацією ґрунтів і зниженням врожайності, але й може мати довготривалі наслідки для екосистеми всього регіону.

Більше про те, як представники РФ нищать українське довкілля, читайте у нашій рубриці.