Ірина Левченко, фото з соцмереж
Ірина Левченко
За інформацією РІА “Південь”, викрадену мелітопольську журналістку Ірину Левченко вивезли з СІЗО у Донецьку і доправили до слідчого ізолятора в Сімферополі. У рідних досі немає офіційної інформації про те, які звинувачення висувають жінці, яка вже давно перебувала на пенсії. Найімовірніше, це “тероризм”.
Як ми розповідали раніше, росіяни викрали Ірину Левченко і її чоловіка Олександра 6 травня 2023 року. Багато років Ірина працювала журналісткою у заводських виданнях Мелітополя, районній газеті “Новий день”, а також була власним кореспондентом обласних і всеукраїнських друкованих медіа. Олександр Левченко працював на мелітопольському заводі тракторних гідроагрегатів і на моторному заводі. Але на момент початку повномасштабного вторгнення обоє вийшли на пенсію, мали проблеми зі здоров’ям, тому і не виїхали з окупації.
Після зникнення Левченків рідні не одразу змогли довідатися, де тримають подружжя. Як повідомляло Суспільне, спочатку обидва могли опинитися у приміщенні на вулиці Чернишевського, де облаштувалися незаконні “правоохоронні органи” окупантів. Згодом Ірину забрали до іншої катівні, а потім етапували до Донецька. Олександра звільнили торік у серпні. Як зазначають журналісти РІА “Південь”, чоловіку, який перебував у катівнях майже півтора року, видали довідку про те, що він ...“відбув три тижні арешту за порушення комендантської години”.
Видається, тепер, після двох з половиною років полону, Ірину Левченко готують до “суду”.
Вирок Максиму Рупчеву
Минулого тижня журналісти видання “Медиазона” повідомили про вирок іншому викраденому окупантами мелітопольському журналісту: адміністратору місцевого телеграм-каналу “Мелітополь — це Україна” Максиму Рупчеву. Ще 19 листопада Південний окружний військовий суд в Ростові-на-Дону засудив Рупчева до 15 років позбавлення волі. Перші три роки він має провести у тюрмі, решту — в колонії суворого режиму. Російські судді визнали українця “винним у скоєнні теракту, що завдав значної шкоди, шпигунстві та участі у терористичній спільноті”.
Нагадаємо, Рупчева затримали 20 серпня 2023 року, разом з кількома іншими медійниками з Мелітополя — Анастасією Глуховською, Яною Суворовою, Владиславом Гершоном, Олександром Малишевим, Георгієм Левченком та Марком Каліушем. Згодом російські пропагандисти назвали усіх викрадених журналістів “агентурною мережею, що вербувала містян через телеграм-канали”. Крім того, Владислава Гершона, Дениса Глущенка, Олександра Малишева, Максима Рупчева та Яну Суворову звинуватили в тому, що вони буцімто навесні 2023 року “скерували” українські ракети на будівлю мелітопольського коледжу, де на той момент розташовувалися управління Росгвардії та ФСБ в Запорізькій області (при ударі ніхто не постраждав).
Марка Каліуша Південний окружний військовий суд згодом відправив до психіатричної лікарні — задля “примусових заходів медичного характеру”. 24 серпня в межах обміну полоненими журналіст повернувся додому. Він розповідав про побиття і катування в полоні.
2 вересня стало відомо про вирок Георгію Левченку: підконтрольний росіянам так званий “Запорізький обласний суд” в окупованому Мелітополі засудив його до 16 років позбавлення волі в колонії суворого режиму за звинуваченням у держзраді та публічних закликах до екстремізму.
Наступного дня, 3 вересня, Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону виніс вирок Владиславу Гершону. Його визнали винним у шпигунстві, участі у терористичній спільноті та скоєнні теракту зі значним майновими збитками і засудили до 15 років позбавлення волі. Перші три роки він має провести у в’язниці, решту — у колонії суворого режиму.
Наприкінці жовтня завершився суд над Яною Суворовою. Він проходив у закритому режимі, відомо лише, що їй призначили 14 років колонії. Судячи з оприлюдненого “відео допиту”, Яна — імовірно в обмін на пом’якшення покарання — визнала провину, погодившись, що працювала навпроти будівлі, по якій в березні 2023-го року ударили збройні сили України. Близькі повідомляли, що дівчину змусили підписати угоду зі слідством.
Про Анастасію Глуховську наразі відомо лише те, що її, можливо, тримають у СІЗО міста Кізела Пермського краю. Саме такого висновку дійшли журналісти “Слідства.Інфо”, поспілкувавшись з одним із колишніх полонених, який чув ім’я дівчини на одній з перекличок. Цю інформацію підтвердили також і журналісти “РІА Південь”, пославшись на сестру Анастасії. Крім того, факт утримання Анастасії Глуховської у СІЗО Кізела підтвердив Міжнародний Червоний Хрест. Про офіційні обвинувачення, які могла б висунути РФ до Глуховської, досі нічого не відомо.
Відповідно до IV Женевської конвенції та Додаткового протоколу I, а також Міжнародного пакту про громадянські політичні права, ув’язнені на тимчасово окупованих територіях українські цивільні мають користуватися правами та гарантіями. Натомість в порушення всіх міжнародних норм, російська влада піддає українців катуванням, тримає в нелюдських умовах, вивозить за тисячі кілометрів від домівки.
Парламентська асамблея Ради Європи закликала органи влади РФ надати громадянам України, яких судять російські та підконтрольні РФ суди, повний доступ до правового захисту, а для міжнародних спостерігачів — доступ до судових засідань, забезпечивши процесуальні та судові гарантії, а також право на справедливий суд.
За даними Інституту масової інформації, РФ незаконно утримує щонайменше 26 українських медійників. Дев’ять із них — з Мелітополя: Анастасія Глуховська, Яна Суворова, Ірина Левченко, Георгій Левченко, Влад Гершон, Олександр Малишев, Максим Рупчев, Костянтин Зіновкін, Євген Ільченко.
В російському полоні загинула журналістка Вікторія Рощина.
Публікація цього матеріалу стала можлива завдяки підтримці міністерства закордонних справ Нідерландів
