Виносили незаконні вироки полоненим — російські судді отримали підозри

Як повідомила пресслужба Офісу генерального прокурора, йдеться про суди над військовими військовим 95-ї десантно-штурмової та 21-ї механізованої бригад ЗСУ. Вони потрапили в полон під час бойових дій.

“Їх засудили до 16 років позбавлення волі за сам факт участі у війні на боці України, — йдеться в повідомленні. — Міжнародне право прямо забороняє карати військовополонених за участь у бойових діях. Попри це, судді використали суд як інструмент покарання та легалізації незаконного утримання”.

Дії російських суддів українські правоохоронці кваліфікували як порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК України).

Тим часом Другий Західний окружний військовий суд у Москві продовжує виносити вироки українським військовим. Здебільшого сюди потрапляють справи тих українців, які потрапили у полон під час Курської операції. Ми розповідали про нещодавні вироки п’ятьом військовополоненим:

• Олександр Гарбуз з 129-ї бригади тероборони отримав 18 років ув’язнення за те, що у жовтні 2024 році мінував дороги в Суджанському районі Курської області.
• Володимир Кошмела з 25-го штурмового батальйону засуджений до 17 років ув’язнення за “збір розвідданих про російських військових”.
• Микола Чебан з 255-го штурмового батальйону засуджений до 16 років неволі лише тому, що “в’їхав на бронемашині на територію Курської області і зайняв бойову позицію в районі села Заря”.
• Сергій Мехоношин з 17-ї механізованої бригади засуджений до 16 років позбавлення волі — просто за “вторгнення”.
• Олександр Сичугов з 33-го штурмового полку буцімто “блокував село Тьоткіно”, за що отримав 15 років позбавлення волі.

Вироки і підозри суддям Південного окружного військового суду

20 березня Шевченківський районний суд міста Києва заочно ухвалив вирок іншому російському судді — цього разу Сергію Образцову з Південного окружного військового суду РФ. За порушення законів та звичаїв війни (ч. 1 ст. 438 КК України) йому призначено покарання: 10 років позбавлення волі.

У травні 2024 року саме він засудив 18-річного “азовця” Владислава Плахотника. Хлопця звинуватили в “участі у діяльності терористичної організації” та “проходженні навчання з метою здійснення терористичної діяльності”. Владислав уклав контракт про службу в “Азові” лише в липні 2023 року. До полону він воював у Луганській області. “Фактичні обставини, зазначені у справі, я визнаю, але терористом себе не вважаю і ніколи не визнаю. Я воював за свою країну, незалежність та цілісність своєї держави”, — сказав воїн у суді.

Захист доводив, що Владислав був рядовим солдатом, виконував наказ. “Меморіал” цитував виступ адвоката: “Обвинуваченням не встановлено і не доведено, яку саме діяльність Плахотника слід вважати терористичною. В матеріалах справи немає даних, який теракт він планував, від кого отримував накази, взагалі немає інформації, що Плахотник з кимось взагалі планував здійснити теракт. Обвинувачення Плахотнику висунуто на основі вигадок і припущень”.

Сергію Образцову вистачило чотирьох засідань, щоб визнати військовополоненого винним. Судді апеляційного військового суду у Власиці — Олександр Дарніцин, Сергій Вінник та Дмитро Теплюк — підтримали незаконний вирок. В лютому 2025 року ці троє теж отримали підозру від українських правоохоронних органів. На щастя, Владислава Плахотника звільнили за обміном торік у липні.

Також на початку березня прокурори Офісу Генерального прокурора повідомили про підозру у порушенні права військовополонених на справедливий та належний судовий розгляд ще двом суддям Південного окружного військового суду РФ. У 2024 році вони ухвалили незаконні вироки українським військовополоненим, які служили в “Азові”. Як вважає слідство, судді грубо порушили вимоги ст. 99 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими, яка гарантує військовополоненим право на справедливий суд і прямо забороняє їх покарання за сам факт участі у бойових діях.

“Ухвалення таких вироків стало елементом системної практики використання судових інституцій держави-агресора як інструменту тиску на військовополонених та спроби надати формальної «легітимності» їх незаконному переслідуванню”, — йдеться в повідомленні пресслужби Офісу генпрокурора.

За спостереженнями директора Харківської правозахисної групи Євгена Захарова, кількість засуджень українських військовополонених постійно зростає: “Біда в тому, що Росія не розглядає це як збройний конфлікт, як війну. Вона це розглядає як спеціальну воєнну операцію. Тобто це не війна. А тому військовополонені не військовополонені. І притягають до відповідальності наших військовополонених за загальнокримінальні злочини, вбивства, нанесення тілесних ушкоджень, знищення майна, шпигунство, терористичний акт. І дають дуже великі терміни покарання, колосальні”.

Міжнародні організації (зокрема Парламентська асамблея Ради Європи) неодноразово закликали РФ зняти несправедливі звинувачення щодо військовополонених і надати для підсудних повний доступ до правового захисту, а для міжнародних спостерігачів — доступ до судових засідань, забезпечивши процесуальні та судові гарантії, а також право на справедливий суд.

Тим часом Незалежна міжнародна комісія з розслідування порушень в Україні при Раді ООН з прав людини дослідила понад сім десятків судових процесів над українцями і дійшла висновку, що російські та підконтрольні РФ суди порушують гарантії справедливого судового розгляду, викладені в міжнародному праві прав людини та міжнародному гуманітарному праві, зокрема принципи презумпції невинуватості, неретроактивності законів, права не бути примушеним до свідчень проти себе або до визнання вини, а також права бути засудженим незалежним та безстороннім судом. Окремо в ООН звернули увагу на численні суди над “азовцями”: “У справі військовополонених з полку ‘Азов’ суди спиралися на рішення ‘Верховного суду’ так званої Донецької Народної Республіки від червня 2016 року, яке визнало підрозділ ‘Азов’ терористичною організацією. Однак заяви про незалежність так званої Донецької Народної Республіки були визнані незаконними на міжнародному рівні. Таким чином, рішення органів так званої республіки не мають юридичної сили для громадян України. Суди також посилалися на рішення Верховного Суду Росії від серпня 2022 року, яке визнало підрозділ ‘Азов’ терористичною організацією. Це поширює юрисдикцію окупаційної держави на окуповані території, що суперечить міжнародному гуманітарному праву. Щобільше, рішення від серпня 2022 року часто застосовувалося російськими судами щодо фактів, що мали місце між лютим і травнем 2022 року, що порушує принцип заборони зворотної дії”.