Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону
Суди над “азовцями”
Як 16 вересня повідомили журналісти видання “Медиазона”, Південний окружний воєнний суд у Ростові-на-Дону засудив 28-річного “азовця” Богдана Белінова до 27 років у колонії суворого режиму у справі “про навчання тероризму та участь в терористичній організації”. З цим формулюванням РФ відправляє за ґрати усіх військовополонених українців, які служили в “Азові”. Богдан Белінов служить у цьому підрозділі з 2016 року, є снайпером. Потрапив у полон у травні 2022 року, в Маріуполі.
Це вже другий вирок для Богдана. У вересні минулого року підконтрольний РФ “суд” на території окупованої Донеччини засудив чоловіка до 23 років колонії — буцімто за те, що він убив цивільну жінку в березні 2022 року. Так зване “слідство” тоді публікувало відео, на якому чоловік “зізнається” у скоєному: “Повз нашу позицію проходила жінка. Я отримав від свого командира команду стріляти на ураження”. Харківська правозахисна група неодноразово писала про те, яким чином “правоохоронці” в РФ та на окупованих територіях отримують у військовополонених і викрадених цивільних українців самообмовляння — через катування, залякування, створення нестерпних умов життя.
Також стало відомо, що той самий Південний окружний військовий суд відправив за ґрати і 29-річного зв’язківця з “Азову” Андрія Галюка. Обвинувачення стандартне: теж “участь у терористичній організації” і “навчання тероризму”. Про справу майже нічого невідомо. Повідомляється лише, що Андрій визнав свою провину по обох статтях. Чоловік потрапив у полон у травні 2022 з “Азовсталі”.
Нагадаємо, рік тому завершився показовий “судовий процес” над полоненими українцями, які так чи інакше були пов’язані з “Азовом”, при чому деякі дуже віддалено. Усі вони потрапили в полон, були викрадені з дому або затримані окупантами під час фільтрації навесні 2022 року в Маріуполі. Кілька обвинувачених були чинними українськими військовослужбовцями, хтось давно залишив службу, тож був цивільним. На лаві підсудних тоді опинилися навіть вільнонаймані працівники господарських служб і кухарки тилового забезпечення. Російський суд визнав їх винними у “насильницькому захопленні влади”, “організації діяльності терористичної організації”, “проходженні навчання для терористичної діяльності”.
На початку березня за такими ж стандартними звинуваченнями Південний окружний військовий суд виніс вироки “азовцям” Сергію Щепківу (29 років колонії суворого режиму), Артему Домшенко (18 років ув’язнення) та Ігорю Щербоносу (18 з половиною років за ґратами). А в лютому той же суд засудив до 20 років неволі Михайла Насонова, Владислава Корміліна, Сергія Копилова та Дениса Голуба.
Як ми розповідали раніше, українців стали судити і в Саранську, поблизу мордовських колоній, де тримають багато наших військовополонених. На початку лютого за “навчання тероризму” і “участь в терористичній організації” там винесли вироки Максиму Рудю, Івану Козироду, Ігорю Кравцю, Руслану Шевченку, Василю Ломакіну, Максиму Литвину, Денису Кригульському, Максиму Лютому, Богдану Трофимюку.
Полонені на Курщині
А Другий Західний окружний військовий суд у Москві продовжує виносити вироки українським військовим, які потрапили у полон під час Курської операції. Минулого тижня п’ятьох військовополонених засудили до великих термінів ув’язнення — від 15 до 18 років — у справі про… “скоєння теракту”. Так російська влада воліє називати розв’язані нею ж самою воєнні дії, які з часом перекинулися на російську територію.
“Медиазона”, з посиланням на слідчий комітет РФ, повідомляє, що 53-річний Олександр Гарбуз з 129-ї бригади тероборони отримав вирок — 18 років ув’язнення. Його звинуватили в тому, що у жовтні 2024 році він мінував дороги в Суджанському районі Курської області.
Володимир Кошмела з 25-го штурмового батальйону отримав 17 років ув’язнення за те, що з грудня 2024 до січня 2025 року “збирав розвіддані про російських військових”.
Микола Чебан з 255-го штурмового батальйону засуджений до 16 років неволі лише тому, що “в’їхав на бронемашині на територію Курської області і зайняв бойову позицію в районі села Заря”. Такий самий вирок і у Сергія Мехоношина з 17-ї механізованої бригади — просто за “вторгнення”.
Олександр Сичугов (33-го штурмовий полк) буцімто “блокував село Тьоткіно”, за що отримав 15 років позбавлення волі.
Нагадаємо, перші російські вироки за Курську операцію стало відомо наприкінці 2024 року. Тоді за “скоєння терористичного акту”, “незаконний перетин кордону” та “стрільбу в бік російських військових і цивільних” засудили Віталія Панченка та Івана Дмитракова з 61-ї механізованої бригади.
Колишні військові
Також окупаційна влада продовжує переслідувати людей, які вже давно ніяк не пов’язані з військом, є цивільними протягом багатьох років. На початку березня в Ростові-на-Дону до 18 років ув’язнення засудили Артема Онопрієнка: чоловік встиг послужити в “Айдарі” водієм кілька місяців у 2019 році. Анатолій Руденко з 2017 року до 2020 був стрільцем в батальйоні “Донбас”. За це він має 19 років провести в колонії суворого режиму. “Як слідство довідалося, що чоловіки в минулому були військовими, невідомо,” — зазначають журналісти видання “Медиазона”.
За два тижні до цього Південний окружний військовий суд виніс вирок 71-річному Івану Сикалу. “Участю в терористичній організації” суд визнав той факт, що 11 років тому, з осені 2014 до серпня 2015 року, він у складі батальйону “Айдар” нібито патрулював село Піски на Луганщині. За це чоловіка засудили до п’яти з половиною років ув’язнення.
Як повідомляли журналісти видання “Старобільські новини” із посиланням на місцевих мешканців, Іван Сикало насправді ніколи не був у складі “Айдару”. А в коментарях під постом про його переслідування окупантами зазначалося, що чоловік просто волонтерив.
Сам Іван Сикало на суді підтвердив що був у “Айдарі”, але заявив, що “нічого не знав про терористичний характер діяльності батальйону”, до лав якого вступив, щоб “охороняти річкову рибу від браконьєрів”.
Правовий вимір
Переслідувати військовополонених у кримінальному порядку лише за участь у бойових діях не можна. Це суперечить нормам міжнародного права, насамперед Женевської конвенції про поводження з військовополоненими. Але саме за це судять російські суди як представників українських підрозділів, які в РФ визнані “терористичними”, так і загалом військових ЗСУ. Росія не називає війну війною, натомість — “спеціальною військовою операцією”. За цією викривленою логікою держава-агресор не вважає українських захисників комбатантами і висуває їм такі дивні звинувачення, як, наприклад, “стрільба в бік російських військових”.
На це нещодавно звернули увагу і в Організації Об’єднаних Націй. На початку березня Незалежна міжнародна комісія з розслідування порушень в Україні при Раді ООН з прав людини опублікувала звіт, в якому поміж іншого йдеться і про те, як в РФ та на окупованих територіях судять українців. Автори документа дослідили понад сім десятків судових процесів і дійшли висновку, що російські та підконтрольні РФ суди порушують гарантії справедливого судового розгляду, викладені в міжнародному праві прав людини та міжнародному гуманітарному праві, зокрема принципи презумпції невинуватості, неретроактивності законів, права не бути примушеним до свідчень проти себе або до визнання вини, а також права бути засудженим незалежним та безстороннім судом.
“У справі військовополонених з полку ‘Азов’ суди спиралися на рішення ‘Верховного суду’ так званої Донецької Народної Республіки від червня 2016 року, яке визнало підрозділ ‘Азов’ терористичною організацією. Однак заяви про незалежність так званої Донецької Народної Республіки були визнані незаконними на міжнародному рівні. Таким чином, рішення органів так званої республіки не мають юридичної сили для громадян України, — йдеться у звіті. — Суди також посилалися на рішення Верховного Суду Росії від серпня 2022 року, яке визнало підрозділ ‘Азов’ терористичною організацією. Це поширює юрисдикцію окупаційної держави на окуповані території, що суперечить міжнародному гуманітарному праву. Щобільше, рішення від серпня 2022 року часто застосовувалося російськими судами щодо фактів, що мали місце між лютим і травнем 2022 року, що порушує принцип заборони зворотної дії”.
Міжнародні органи неодноразово звертали увагу на чималу кількість порушених у РФ кримінальних проваджень проти українських військовополонених. Парламентська Асамблея Ради Європи вимагала надати підсудним повний доступ до правового захисту, а для міжнародних спостерігачів — доступ до судових засідань, забезпечивши процесуальні та судові гарантії, а також право на справедливий суд. Крім того, у ПАРЄ закликали Російську Федерацію створити для українських військовополонених спеціалізовані табори відповідно до міжнародного гуманітарного права: з належними умовами утримання, доступом до медичної та правової допомоги, можливістю спілкуватися з рідними.
За словами Володимира Зеленського, в російському полоні залишаються близько семи тисяч українських полонених.
