Психіатрична експертиза й утримання в психлікарні
Караїмську політбранку Саху Мангубі російські слідчі відправили на стаціонарну психіатричну експертизу з примусовим поміщенням до психіатричної лікарні. У психлікарні пані Саха має провести від трьох тижнів до півтора місяця.
Про це 6 квітня повідомила правозахисна ініціатива “Трибунал. Кримський епізод”.
Ба більше, оскільки Саху Мангубі представники РФ помістили до стаціонару психіатричної лікарні, політбранка не змогла взяти участь у черговому “судовому засіданні” щодо продовження їй запобіжного заходу.
Як наголошував “Трибунал. Кримський епізод”, це суперечить навіть російському законодавству та порушує норми міжнародного права, які вимагають, аби у мешканців окупованих територій був доступ до нормального судочинства.
Абсурдне обвинувачення
Вже 8 квітня цього року пропагандистське видання “Крим 24”, яке покликалося на повідомлення ФСБ, сповістило, що нелегітимний “Київський районний суд” Сімферополя на два місяці взяв під варту 25-річну мешканку Сімферопольського району. Дівчину обвинувачували в тому, що вона з Кримського мосту нібито координувала ракетний удар по вантажному залізничному порому (в порту Кавказ) у Краснодарському краї РФ.
Того ж 8 квітня затримання місцевої мешканки підтвердив і ставленик РФ — окупаційний “голова” Криму Сергій Аксьонов.
За версією ФСБ, яку переказували російські пропагандисти, дівчина у телеграмі нібито встановила контакт зі співробітником Головного управління розвідки Міністерства оборони України, а за координацію ракетного удару отримувала від українських спецслужб грошові перекази на криптогаманець.
Інше пропагандистське видання — “РІА Новості Крим” — також писало про дівчину:
“Федеральною службою безпеки затримана агентка українських спецслужб, яка здійснювала збір відомостей про місця дислокації об’єктів Збройних сил РФ на території Кримського півострова”, — цитували повідомлення ФСБ російські пропагандисти. Вони також розповідали про координацію удару по вантажному залізничному порому та додавали, що дівчина нібито збирала й передавала українській розвідці дані про місця дислокації російських військових об’єктів, засобів ППО, військовослужбовців, а також кораблів у акваторії Керченської затоки. Ефесбівці та пропагандисти не називали ані імені, ані прізвища “агентки”.
Як писав “Трибунал. Кримський епізод”, який проаналізував відео постановчих “зізнань”, виставлене Центром громадських зв’язків ФСБ, ідеться про Саху Мангубі. Правозахисники наголосили, що — попри заяви представників РФ щодо затримання дівчини — Саху Мангубі викрали ще у листопаді 2024 року й упродовж щонайменше 15 місяців утримували інкомунікадо.
“Ця обставина ставить під сумнів будь-які зізнавальні свідчення та увесь набір обвинувачення загалом”, — наголошували в правозахисній ініціативі.
Перша караїмська політбранка
Раніше ми переповідали історію Сахи Мангубі й писали про інші насильницькі зникнення жінок. Докладніше про це можна почитати за покликанням.
Нагадаємо, що цього лютого стало відомо, що проти караїмки, яка зникла в окупованому Росією Криму восени 2024-го, представники РФ порушили справу про “державну зраду” й заарештували жінку. За даними правозахисників, підконтрольний Москві окупаційний “Київський районний суд Сімферополя” обрав щодо караїмки Сахи Мангубі запобіжний захід у вигляді тримання під вартою через обвинувачення у “державній зраді”. Утім, як відмічали журналісти “Суспільне Крим”, на офіційних сторінках “суду” в соцмережах навіть не було публікацій про цей “процес”. Фактично Саху Мангубі утримували в статусі інкомунікадо, тобто без зв’язку з зовнішнім світом. У жінки на волі залишилося двоє дітей: син і донька.
Раніше правозахисний центр ZMINA писав про насильницьке зникнення Сахи Мангубі, яке сталося 2 листопада 2024 року. Пані Саха була розлучена та винаймала окреме житло, оскільки так звана “опікунська рада” висунула жінці умову, що у дітей мають бути дві окремі спальні кімнати. Аби задовольнити цю вимогу, Саха Мангубі винаймала невеликий будинок поруч із будинком своїх орендодавців. Коли жінка йшла на роботу, діти залишалися з її батьками. Так сталося й 2 листопада 2024 року: пані Саха пішла на роботу, а діти залишилися з її матір’ю. Утім, матір так і не дочекалася доньки. Матір Сахи намагалася до неї додзвонитися, але на дзвінки ніхто не відповідав. О п’ятій годині вечора матері зателефонувала власниця будинку та повідомила, що Саху “забрали якісь люди в масках”.
За старою недоброю традицією РФ ті, хто забрали Саху, не представилися й не показали жодних постанов. Про це також розповіла власниця будинку, яка мешкала по сусідству з Сахою та все бачила. За словами сусідки, зайди просто перестрибнули через паркан і пішли до Сахи. Як писала ZMINA, п’ятеро чоловіків у масках із 14:00 до 17:00 обшукували будинок, потім привели “понятих”, ті щось підписали, і жінку забрали.
Матір Сахи одразу ж поїхала до окупаційної “поліції” та написала заяву. У відповідь — тиша. Жінка не здавалася: за тиждень зателефонувала до “поліціянтів” і запитала, чи вже можна подавати Саху в розшук. На це жінці відповіли, аби вона приїхала до “поліції”. Коли матір приїхала, їй видали довідку, що Саху забрала ФСБ.
Після цього матір Сахи неодноразово зверталася до ФСБ, але це не давало жодних результатів. Пів року ефесбівці взагалі нічого не відповідали. Паралельно жінка зверталася до окупаційної “поліції”, але там казали, що не розголошують пов’язаних з ФСБ відомостей. Через пів року невідомості рідні стали надсилати запити й до інших окупаційних структур: прокуратури, військової прокуратури, омбудсмана… Замість змістовних відповідей чи конкретної інформації отримували відписки на кшталт: “будемо розбиратися”. Зрештою у ФСБ заявили, нібито Саха у них “не значиться”.
“Тобто спочатку казали: ‘Не можемо розголошувати’, а потім: ‘Немає такої, і справ таких немає, і розслідування не проводять’”, — вказувала матір Сахи на абсурдність показів окупантів.
Рідні наполягали, аби в такому разі окупаційна “поліція” розпочала справу й розшукувала Саху. Утім, окупаційні правозахоронці навіть не прийняли цю заяву. Як писала ZMINA, рідним зниклої сказали: “Усі питання — до ФСБ”.
Лише від жінки, яка певний час перебувала з Сахою в одній камері, рідні згодом довідалися, що Саху нібито утримували у СІЗО-2 Сімферополя. Офіційного підтвердження цієї інформації рідні так і не отримали. Так само ніхто не знав, у чому саме окупанти обвинувачують Саху. Неофіційно рідним зниклої казали, буцімто на неї прийшли три анонімки щодо її “протиправної діяльності”.
Щобільше, як довідалися правозахисники, ще до того, як Саху забрали й вивезли в невідомому напрямку, до її батьків також приїздили “з обшуком”. Приводом для нього також стала анонімка, у якій стверджувалося, нібито вони торгують зброєю. 15 людей з собаками перевернули все дриґом. Хоча окупанти нічого не знайшли, вони забрали батька Сахи та шість діб утримували його у дільниці — “нібито за опір поліції”.
“Не залишили жодних документів і поїхали, не сказавши навіть, хто вони такі”, — згадувала матір Сахи незаконний обшук…
Торік ми також писали й про інші насильницькі зникнення та утримання жінок з Криму у статусі інкомунікадо та докладно розповідали про кримські СІЗО. Як мовилося в оприлюдненому цього лютого звіті Кримської правозахисної групи, станом на грудень 2025 року правозахисники верифікували викрадення щонайменше 96 цивільних з Херсонської та Запорізької областей України, яких російські окупанти вивезли до Криму. З них щонайменше 31 людину утримували інкомунікадо на окупованому РФ півострові без жодного підтвердження з боку РФ. Переважно викрадених людей утримували в СІЗО №2 Сімферополя. “В усіх випадках викрадень і затримань в окупованих частинах Херсонської та Запорізької областей, задокументованих КПГ, представники Збройних сил РФ, Росгвардії та ФСБ застосовували тортури та інші види жорстокого, нелюдського поводження, включно із ненаданням необхідної медичної допомоги”, — наголошували правозахисники.
Кримська правозахисна група також звертала увагу, що на окупованих Росією частинах Херсонської та Запорізької областей, а також в окупованому Криму посилюються переслідування жінок. Згідно зі звітом КПГ за минулий рік, у місцях несвободи на території Криму та в РФ перебували щонайменше 64 цивільні жінки з Херсонщини, Запоріжжя й Криму. Упродовж 2025 року представники РФ ухвалили вироки у політично мотивованих справах щодо щонайменше 13 жінок з Криму, повідомляли у Кримській правозахисній групі.
