Військового 90-ї гвардійської танкової дивізії сухопутних військ РФ засудили до 12 років позбавлення волі за воєнний злочин, учинений проти мирного жителя Чернігівщини.
Як повідомили в Офісі Генпрокурора, Верховний Суд України залишив чинним вирок, винесений раніше.
Ідеться про події 7 березня 2022 року в селі Грем’яч Новгород-Сіверського району Чернігівської області. У той час село перебувало під тимчасовою окупацією російських військ. Як нагадали в Офісі Генпрокурора, Грем’яч був у російській окупації з 24 лютого до 3 квітня 2022 року.
За даними слідства, російський військовий діяв не сам. Все відбувалося за попередньою змовою з іншими військовослужбовцями російських Збройних сил. Російські військові, які перебували на території домоволодіння місцевого жителя, погрожували чоловікові зброєю та відкрито заволоділи його двома автомобілями.
Після цього чоловіка незаконно позбавили волі. Що з ним сталося та де він перебуває, досі невідомо.
Суд першої інстанції визнав російського військового винним і призначив йому максимальне покарання, передбачене санкцією статті, — 12 років позбавлення волі.
“Апеляційний суд залишив скаргу сторони захисту без задоволення, а вирок — без змін”, — повідомляли в Офісі Генпрокурора.
17 березня 2026 року Верховний Суд України погодився з доводами прокурорів. Верховний Суд визнав призначене покарання справедливим і таким, що відповідає тяжкості злочину, й залишив рішення попередніх інстанцій без змін.
Російському військовому було інкриміновано порушення законів та звичаїв війни, вчинене за попередньою змовою групою осіб (частина друга статті 28, частина перша статті 438 Кримінального кодексу України).
Як зазначали в Офісі Генпрокурора, цю справу розглянули у порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).
Загальний контекст
Нагадаємо, що минулого грудня Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію щодо порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях, які вчиняє Росія. Крім того, що резолюція вимагала від Росії негайно припинити агресію й вивести свої війська з території України, вона засуджувала мілітаризацію та примусову мобілізацію мешканців ТОТ до російських Збройних сил, переслідування журналістів і правозахисників, а також знищення культурної спадщини. Як передавав “Укрінформ”, ухвалена резолюція містила й нові положення, що засуджували катування, нелюдське поводження й інші порушення прав українських військовополонених і цивільних бранців. Ухвалена резолюція спиралася на висновки Незалежної міжнародної комісії, що підтверджували факти насильницьких зникнень і катувань як на окупованих територіях України, так і в самій РФ.
Крім того, резолюція вимагала, аби Росія
- надала інформацію про долю й місцеперебування викрадених і полонених українців;
- забезпечила безперешкодний доступ Міжнародному Комітету Червоного Хреста до місць утримання українських полонених;
- гарантувала належну медичну допомогу бранцям;
- здійснила обмін усіх полонених;
- звільнила всіх незаконно утримуваних громадян України: політв’язнів, цивільних бранців, журналістів, кримських татар і інших.
Як зазначав постійний представник України при ООН Андрій Мельник, який представляв проєкт резолюції, від початку російської війни у 2014 році тимчасово окуповані території України перетворилися на “темні зони безкарності”, де представники РФ вчиняють системні й масштабні порушення прав людини та щоденні воєнні злочини. Андрій Мельник також наголошував, що численні доповіді ООН “чітко демонструють державну політику Росії щодо вчинення воєнних злочинів, злочинів проти людяності та грубих порушень прав людини в безпрецедентних масштабах”. З-поміж таких злочинів дипломат згадував позасудові страти, насильницькі зникнення, тортури, сексуальне насильство та нелюдське поводження з цивільними затриманими та військовополоненими. Постійний представник України в ООН також підкреслював, що перелічені злочини є частиною цілеспрямованої політики РФ.
Нагадаємо, що 2015 року Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень. Відповідно до другої статті Конвенції, насильницьким зникненням вважається арешт, затримання, викрадення чи будь-яке інше позбавлення волі, вчинене представниками держави чи особами або групами осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави. При цьому всі вони відмовляються визнати факт позбавлення волі або приховують дані про долю чи місцеперебування зниклої людини, через що ця людина залишається без захисту закону. Римський статут Міжнародного кримінального суду визначає систематичні насильницькі зникнення злочином проти людяності.
У 2024 році глобальна ініціатива “Трибунал для Путіна” (T4P) презентувала своє дослідження, присвячене насильницьким зникненням. T4P змогла ідентифікувати 5340 жертв насильницьких зникнень та направила подання до Міжнародного кримінального суду й узагальнення для Робочої групи ООН. Фактично юристи обґрунтували, що Росія свідомо та системно вдається до насильницьких зникнень, від яких може постраждати будь-яка людина, яка опинилася в російській окупації, а після насильницьких зникнень люди можуть зникнути на роки.
![Село Іванівка, Чернігівська область. [чернігівщина іванівка обстріли зруйнований будинок]](https://khpg.org/files/img/1608816193.jpg)
Юристи Харківської правозахисної групи також відвідували деокуповану Чернігівщину, аби надати правову й гуманітарну допомогу постраждалим від збройної агресії РФ, а також зібрати свідчення про злочини, які російські окупанти вчиняли щодо цивільного населення в регіоні. Жителі Чернігівській області розповідали про численні злочини представників РФ. Мирні люди згадували, як під час окупації регіону їх змушували тижнями сидіти у підвалах і забороняли звідти виходити. Мешканці Чернігівщини, що опинилися в російській окупації, потрапляли під артилерійські обстріли й авіабомби; опинялися під “Градами”, коли виходили по хліб; бачили, як російські військові розстрілюють з танків лікарню; втрачали рідних, яких вбивали за проукраїнську позицію або просто за те, що вони намагалися виїхати з окупованої території на автівках; пережили катування… Ці свідчення мешканців Чернігівщини, які пережили російську окупацію, зокрема бачили й позасудові страти, можна прочитати у матеріалах ХПГ:
Зруйновані домівки та долі на Чернігівщині
Розстріляна Чернігівщина: місцеві мешканці згадують перший місяць війни
