Каже, що сил немає
Колишній очільник незалежної мусульманської громади “Алушта”, імам Ленур Халілов (якого представники РФ спочатку засудили до 18 років ув’язнення, потім звільнили через злоякісну ракову пухлину та інші важкі хвороби, а зрештою знову повернули до колонії), вже другий місяць перебуває в обласній лікарні Управління Федеральної служби виконання покарань Архангельської області.
Утім, онкохворому Халілову не призначають притомного лікування, а натомість дають анальгін.
Про стан кримського бранця розповіла його дружина Уміда Худойбердієва команді “Кримської солідарності”.
Як розповіла дружина, чоловік не виходив на зв’язок близько трьох тижнів, а її заяву щодо дзвінка довго не схвалювали. Утім, нещодавно Халілов таки зміг поговорити з дружиною.
“Каже, що сил немає, зовсім млявий. Хочуть його в ще якусь лікарню везти, де можуть вузькі фахівці з онкології оглянути. Тільки знеболювальне, анальгін дають. Більше нічого. Він іноді вже сидить у візку…”, — казала Уміда Худойбердієва й додавала, що страшенно непокоїться за життя чоловіка.
У середині квітня дружина також отримала повідомлення від державної російської служби “Держпослуги”. Як було зазначено у листі, ще 1-го квітня цього року російське МОЗ присвоїло Ленуру Халілову інвалідність третьої групи та надало йому “право на забезпечення продукцією медичного призначення на пільгових засадах”. Чому при цьому політвʼязень досі не отримує необхідні ліки — риторичне запитання.
Повернення у колонію після нетривалого звільнення
“Кримська солідарність” нагадала, що в російському ув’язнені кримському татарину діагностували цілу низку захворювань, з-поміж яких були: первинний рак печінки з метастазами в лімфовузли, хронічний гепатит С, гіпертонія другого ступеня, дрібні кісти печінки, кіста лівої нирки та камені в нирках.
У серпні 2025 року Ісакогорський районний суд Архангельська ухвалив рішення звільнити Халілова від відбування покарання у вигляді 18 років позбавлення волі, адже його захворювання входять до списку постанови №54 російського уряду, де зазначені тяжкі хвороби, за наявності яких засуджений може бути звільнений. Згідно з цією постановою, кримський татарин “не може утримуватися у виправній установі на загальних підставах, потребує лікування в спеціалізованій установі”, зазначав Ісакогорський райсуд Архангельська, який ухвалив рішення про звільнення.
Утім, вже після того як Ленур Халілов повернувся додому, російський прокурор оскаржив рішення суду й заявив, що висновки суду (які покликаються на висновок медкомісії, що Халілова не можна тримати у виправній установі на загальних підставах) нібито “не свідчать про безумовну необхідність його звільнення від відбування покарання”.
У жовтні 2025-го Архангельський обласний суд задовольнив клопотання російського прокурора й постановив повернути до колонії важкохворого політвʼязня.
“Без уваги, з’ясування та встановлення, а також належної оцінки залишені інші обставини, зокрема ставлення засудженого до лікування, що проводиться, дотримання ним медичних рекомендацій, поточний стан здоров’я, наявність можливості отримувати необхідне лікування без звільнення від покарання, дані про наявність у нього постійного місця проживання, родичів або близьких йому осіб, які можуть і згодні здійснювати догляд за ним, та дійсна необхідність такого догляду”, — зазначав державний обвинувач Н. С. Рязанов.
Як підкреслював адвокат Еміль Курбедінов, основним аргументом прокурора, з яким він виступив у суді, було твердження, нібито Ленур Халілов — “особливо небезпечний злочинець”, а суд цього “не врахував”. Утім, як наголошував адвокат, навіть чинне російське законодавство не передбачає того, щоби, крім наявності хвороби, в колонії ще була відсутня можливість лікування. При цьому прокурор у своєму клопотанні вказував саме на відсутність такої можливості. З огляду на все це сторона захисту подала касаційну скаргу на рішення Архангельського облсуду…
До повернення в колонію Ленур Халілов перебував удома, чекаючи на оригінал апеляційного рішення суду.
Як розповідала дружина, забирати Ленура Халіла вранці 8 листопада минулого року прийшли четверо людей у цивільному одязі. Як зазначала пані Уміда, силовики не залишили жодних паперів, а рішення суду показали “з рук” — запропонували Ленуру Халілову з ним “ознайомитися”. Ба більше, дружина політвʼязня навіть не знала, куди відвезли її чоловіка та де він мав перебувати до етапу в колонію. Окупаційні силовики нічого не повідомили ані їй, ані самому кримському татарину.
Відсутність лікування в Архангельську
Як стало відомо минулого грудня, після етапу до виправної колонії №1 Архангельська Ленур Халілов скаржився на сильну слабкість і біль у печінці. Утім, кримському татарину не надавали належної медичної допомоги, лише знеболювали.
“Він доїхав до Архангельська, зараз сидить на ‘карантині’. Ніяких пігулок йому не дають. Стан печінки важкий, болить. Сил у нього немає, слабкість. Він щодня дзвонить і каже, що ніякої допомоги не надають — дають тільки анальгін, і то [наглядачі] ледве погоджуються [дати]. Кажуть: ‘Немає ліків від твоїх хвороб, ми не зможемо тебе лікувати’. Самі дивуються, що його повернули назад. Кажуть, що [ліки, які він привіз із собою,] закінчилися на етапі і їх не залишилося. Він сподівається на адвокатів, які писали касацію [на рішення суду про повернення до колонії]”, — розповідала дружина політвʼязня.
Передісторія
10 червня 2019 року в тимчасово окупованому Криму провели чергові обшуки й затримали кримських татар: виконувача обов’язків імама мечеті села Малоріченське Руслана Нагаєва та викладача арабської мови Ельдара Кантемирова. Тоді ж у селі Малий Маяк ефесбівці затримали Руслана Месутова, а у селі Ізобільне затримали Ленура Халілова, голову місцевої релігійної громади “Алушта”.
До арешту Ленур Халілов займався громадською діяльністю: організовував мусульманські свята, допомагав залагоджувати різні питання при похоронах, зокрема брав на себе оформлення документів, проводив різні молебні.
16 серпня 2021 року Південний окружний військовий суд виніс вирок фігурантам “алуштинської групи Хізб ут-Тахрір”: Нагаєва і Кантемирова засудили до 13 і 12 років, а Халілова і Месутова — до 18 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. Останніх визнали організаторами “терористичного осередку”, а Нагаєва і Кантемирова — його учасниками. Перші два роки засуджені кримські татари мали провести у вʼязниці. Крім того, суд призначив їм рік обмеження волі після звільнення.
У 2022 році вирок кримським бранцям затвердив апеляційний суд, а в серпні 2024 року — касаційний.
У лютому 2025 року Ленура Халілова етапували з вʼязниці “Владимирський централ” (де він перебував з жовтня 2022-го) до виправної колонії №1 в Архангельську. Як раніше розповідала дружина Халілова “Кримській солідарності”, майже відразу після етапу в колонію Ленура помістили до тюремної лікарні. У лікарні політвʼязень пробув до середини липня 2025 року, поки медики не виявили у нього онкологічне захворювання...
У серпні чоловіка звільнили від відбування покарання, тож він повернувся до рідного Криму. На жаль, на цьому історія російського кривосуддя не скінчилася…
Загальний контекст
Раніше ми також розповідали про Олександра Сізікова, повністю незрячого кримського мусульманина, якого минулої весни звільнили через хворобу, а вже восени знову вирішили повернути до вʼязниці… Ба більше, як ми писали цього січня, російська суддя Оксана Лазарєва заявила, що хоча повна сліпота, на яку хворіє Сізіков, і включена до списку хвороб, що перешкоджають відбуванню покарання, “даних щодо прогресування зазначеного захворювання та наявності загрози для життя засудженого немає”. Цього березня стало відомо, що пану Олександру гіршає у російській неволі: він розповів матері про тривалу й тяжку застуду, що почалася ще на початку етапу та згодом посилилася. Нагадаємо, що нині Сізікова повернули до вʼязниці Мінусінська.
Ми також розповідали, що російський суд відмовив тяжкохворому Яшару Шихаметову у звільненні попри те, що його хвороба є у списку тих, що перешкоджають ув’язненню. Вочевидь, йдеться про непоодинокі випадки.
ХПГ також неодноразово наголошувала, що Тофіку Абдулгазієву, який також мав би бути звільнений з огляду на наявні хвороби, гіршає в російській неволі: політвʼязень непритомніє, втрачає координацію. Абдулгазієву вкрай важко ходити, у нього паморочиться голова, йде кров носом і зростає рівень цукру в крові. При цьому в РФ проти нього порушили нову справу через “неповагу до суду”. Нагадаємо, що напередодні так званого “суду”, Абдулгазієва вивезли на лікарський “консиліум”, де змусили під тиском підписати документи. Політвʼязень не знав, про що в них ішлося: через погіршення зору, він не міг сам прочитати текст, а ніхто не погодився його зачитати. Вже на суді Тофік довідався, що в документах стверджувалося, нібито він “абсолютно здоровий” і “не заперечує”, аби його перевели з лікарні до колонії. І це при тому, що в грудні 2025 року лікарський консиліум в РФ дійшов висновку, що пухлина, яку було виявлено в головному мозку Тофіка Абдулгазієва, є злоякісною. Торік ми також розповідали, що пухлину виявили після проведення комп’ютерної томографії в тюремній туберкульозній лікарні №3 в Челябінську. Прикметно, що про пухлину кримському татарину повідомила та сама Ольга Ангольд, начальниця медичної частини лікарні, яка наприкінці цього лютого змусила тяжкохворого політвʼязня розписатися під сфальшованим вердиктом, що він цілковито здоровий...
Більше про те, як Росія порушує право на життя увʼязнених громадян України, можна прочитати у нашій рубриці.
Нагадаємо, що, згідно з Женевською конвенцією, ненадання медичної допомоги українським громадянам, яких РФ безпідставно утримує в увʼязненні, прирівнюється до катувань і порушує невіднятне право на життя. Як зазначав Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець, “ненадання належної медичної допомоги українським громадянам, яких РФ незаконно утримує у вʼязницях, має системний характер”.
Крім того, переслідування осіб, які не є злочинцями з позиції українського законодавства, є порушенням статті 7 Європейської конвенції з прав людини (покарання лише на підставі закону), а Росія не має права застосовувати своє кримінальне законодавство на тимчасово окупованих територіях (адже це порушує статтю 64 IV Женевської конвенції).
Вивезення кримських політв’язнів на територію РФ також є злочином: відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, навіть якщо особа скоїла кримінальне правопорушення на окупованій території, саме на окупованій території її мають судити й саме на окупованій території особа має відбувати покарання. Проте представники РФ повсякчас підважують і міжнародне право, і права людини.
