Мирні люди, які змушені ловити голубів і збирати дощову воду. Діти, які ховаються у підвалах від обстрілів разом із батьками. Літні люди, які не можуть зняти кошти, бо для цього треба їхати до іншого населеного пункту по дорозі, що обстрілюється. Загиблі, тіла яких вже не можна поховати, заміновані вулиці й дронові атаки. Це лише кілька ілюстрацій з буденності міста Олешки. Критичною залишається ситуація і в інших населених пунктах окупованого лівобережжя Херсонщини: в Голій Пристані, Старій Збур’ївці та Новій Збур’ївці.
Цього травня МЗС України та Уповноважений Верховної ради з прав людини заявили про гуманітарну катастрофу на окупованих частинах Херсонщини. Свідчення того, що переживають цивільні на окупованому лівобережжі Херсонщини, зібрали й журналісти. Стисло переповідаємо про черговий злочин країни-окупанти проти цивільного населення України.
Поточна ситуація
Станом на 18 травня 2026 року в окупованих Росією Олешках на Херсонщині перебуває близько 1900 людей, зокрема близько 45 дітей.
Про це журналістам “Суспільне” повідомила очільниця Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко.
Як зазначила пані Тетяна, після розголосу щодо ситуації в Олешках російські окупанти здійснили декілька постачань продуктів. Утім, такі постачання є вкрай рідко. Крім того, люди не мають можливості отримати гуманітарну допомогу — вони можуть лише купувати харчі.
Ловили голубів і полювали на фазанів
“Люди, які чотири роки проживають без електропостачання, без газу та води, не маючи банкоматів, а тільки картки, і навіть оформлюючи будь-яку соціальну допомогу від окупантів, не мають можливості зняти кошти, бо треба декілька десятків кілометрів їхати до іншого населеного пункту. Крім того, в місті залишилися люди маломобільні, поважного віку, яким дуже важко прийти і навіть донести ті продукти, які там вдасться за якісь копійки купити. Вони — без електрики, холодильників, навіть разовий завіз продуктів не вирішує ситуації. Люди перебувають на межі голоду”, — наголошувала Гасаненко.
Ба більше, як повідомляла Радіо Свобода, були свідчення того, що російські військові вдиралися до підвалів, де перебували мирні люди, та силою забирали останні запаси їжі. Тих, хто чинили опір, могли побити чи вбити. Також були зафіксовані обстріли черг за гуманітарною допомогою.
Тетяна Гасаненко також розповідала журналістам Радіо Свобода про ситуацію в Олешках:
“У мене є звернення від жінки, знайомі якої пішли оглянути її квартиру, що дивом вціліла до цього часу. Виявилося, що там ще з зими лежить тіло жінки, яка, найімовірніше, замерзла або померла від голоду. Зрозуміло, що тіло вже в такому стані, що його негайно треба забрати, але зробити це просто нікому”, — казала пані Тетяна.
Журналістка Марія Семенченко, рідні й знайомі якої залишалися в Олешках, також розказувала про життя в російській окупації:
“Мої родичі розповідали, що в них у домі вода просто у відрі замерзла. Коли йшов дощ, вони підставляли посуд, аби зібрати технічну воду, або заносили сніг у відрах, щоб той танув. Якщо знаходили якесь борошно чи ще щось, то, звичайно, намагалися розтягувати запаси, аби передусім годувати хворих і старих. Ті, хто трохи ‘молодші’, десь 70 [років], жили на закрутках чи залишках круп. Навіть курей не було чим годувати, тож птиця була ‘на самовигулі’. Знаю підтверджені випадки, коли люди полювали на фазанів чи навіть ловили голубів”, — казала Марія Семенченко.
За словами Тетяни Гасаненко, “навіть борошно продавали склянками, і коштувало воно досить дорого”.
“Втім, грошей у місті фактично немає: навіть ті умовні соціальні виплати, які пообіцяли окупанти (хоча, згідно з Женевськими конвенціями, саме вони зобов’язані дбати про людей на тимчасово окупованих територіях), отримати майже неможливо. Аби оформити допомогу, потрібно їхати до Скадовська. А це та сама дорога, яка постійно обстрілювалася ще до настання зими, і на якій завжди гинули люди”, — пояснювала очільниця Олешківської МВА.
Як зазначала Тетяна Гасаненко, продовольство в Олешках скінчилося взимку 2025-го. Посадовиця почала отримувати повідомлення, що від холоду та голоду гинуть люди.
Уродженка Олешок, волонтерка Ксенія Архипова, також казала журналістам Радіо Свобода, що “дуже багато людей замерзли у своїх квартирах та будинках”, де максимальна температура не перевищувала трьох або п’яти градусів.
“Старенькі бабусі й дідусі просто замерзали. Коли вони ще мали сили ходити, то діставалися лікарні вкрай виснаженими — їм не було чого їсти. Родичі таких людей писали мені: ‘Ксеніє, тато — за такою-то адресою, їжі немає. Будь ласка, ми чекаємо на евакуацію’”, — ділилася волонтерка.
За даними Гасаненко, у лютому й березні поточного року ситуація суттєво погіршилася:
“Починаючи з березня — тобто коли в місто фактично прийшов голод — …кудись зникли коти. Мабуть, їх розривали собаки, яких у місті залишається багато. У мене є фото, де собаки просто їдять тіло померлої людини. Я розумію, що, можливо, це не можна висвітлювати, але хочу, аби ви розуміли, що відбувається в місті: допомогти навіть закопати це тіло — якщо це не тіло окупанта, то нехай воно там і зникне — просто нікому. У кращому разі його можуть закинути десь за паркан”, — наголошувала Тетяна Гасаненко.
За її даними, людей не можна поховати вже декілька місяців, а тіла загиблих зносять до приміщення, яке “пристосоване під морг”. Як зазначала очільниця Олешківської МВА, через обстріли морг фактично зруйнований.
Раніше МЗС України також повідомляло, що є свідчення людей, які втратили своїх близьких унаслідок російських атак, проте не мають змоги належно їх поховати через постійні бойові дії.
Щобільше, у місті відсутні ліки й медичне обслуговування. Як зауважувала пані Тетяна, хоча лікарня нібито працює, у ній залишається до трьох медиків. Ліки в Олешки не постачають взагалі.
“У 2024 році померла моя бабуся. Її треба було госпіталізувати, але ніхто не приїхав до неї. Вже не їздила швидка. І транспорт дуже мало їздив, ніхто не хотів їздити, бо багато заміновано вже тоді було і постійно літали дрони”, — розповідала журналістам “Суспільне Херсон” пані Марія, батько якої також загинув в Олешках.
Крім того, цивільні фактично не можуть виїхати з міста.
Дорога в один кінець
“Виїзду з міста немає. Ми знаємо декілька вдалих спроб, коли людям вдалося живими і неушкодженими залишити місто. Але це може бути просто дорога в один кінець через заміновані шляхи та обстріли”, — зазначала Гасаненко.
“Місцеві мешканці не мають змоги покинути небезпечні райони та змушені виживати в нелюдських умовах — часто без доступу до питної води, їжі й необхідних медикаментів”, — заявляло МЗС України 6 травня.
Як наголошувала пані Тетяна, психологічний стан людей, які залишаються в окупованих РФ Олешках, є вкрай складним.
“За останні пів року на виїзді з міста було знищено 20 швидких допомог. Один раз при спробі завезти паливо для генераторів в лікарню загинули три медики. Звісно, є люди, які бажають виїхати. Наразі ми говоримо про те, що хоча би відселити [людей] з небезпечної території. Ми знаємо дуже багато олешківців, які від’їхали подалі. Там небезпечно, теж обстріли та дронові атаки, але це не можна порівняти з тією ситуацією, яка наразі є в Олешках”, — зауважувала Гасаненко.
Заміновані й знищені вулиці
Крім того, як раніше розповідала одна з мешканок Олешок, якій вдалося виїхати з міста, люди також підриваються на мінах.
“Зараз по вулиці не можна спокійно пройти, нема де нормально стати — все заміноване. З останнього — дві людини підірвались. Їм сказали, що підвіз продуктів буде, й вони пішли. Та видно, десь не так стали й підірвались. Так вони і лежали там. Ніхто їх не забирав, нічого з тілами не робили, собаки потім рознесли”, — цитували жінку журналісти “Суспільне Херсон”.
Очільниця Олешківської МВА також казала журналістам, що ще п’ять населених пунктів громади зруйновані вщент — там немає ані будинків, ані людей.
“Це — Кринки (колись були дуже квітучим селом Олешківської громади), Піщанівка, Підстепне, Саги та Заплава. На 80% знищені села Козачі Лагері, Солонці, Підлісне”, — уточнювала посадовиця.
Пані Оксана, з якою також говорили журналісти “Суспільне Херсон” (і чиї батьки залишалися в місті), зазначала, що для російських військових Олешки стали таким собі полігоном.
“Вони вчаться на місцевому населені, а потім Херсон атакують. Оце в них практика така. Люди гинуть на городах, у дворі своєму”, — казала пані Оксана. Її батько підірвався на міні-пелюстці (російські окупанти замінували ними все місто) й загинув від вибухової травми.
“Його ще вдалося поховати, і була труна, хрестик поставили… Тоді ще можна було. Зараз все дуже складно. Зараз це: просто на тачку [кладуть тіло], перебіжками докотили..., ямку викопали, бігом кинули, закопали і все”, — розповідала пані Оксана. На щастя, її матір змогла виїхати до вільної України.
Передісторія
15 травня поточного року Уповноважений ВР з прав людини сповіщав, що провів перемовини щодо проведення термінової гуманітарної евакуації людей із міста Олешки й інших населених пунктів на ТОТ Херсонщини. Як зазначав Дмитро Лубінець, критичною залишається ситуація в Голій Пристані, Старій Збур’ївці та Новій Збур’ївці. Дмитро Лубінець наголошував, що в вищезгаданих населених пунктах Херсонщини, окупованих РФ, склалася гуманітарна катастрофа, від якої потерпає цивільне населення, а країна-агресор не випускає мирних людей і не дозволяє їм виїхати з окупації.
7 травня Омбудсман також повідомляв, що він звернувся до Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) та російської Уповноваженої з прав людини щодо необхідності організації безпечної евакуації цивільного населення.
У МКЧХ відповіли, що готові сприяти вжиттю необхідних заходів для організації виїзду громадян України з цієї території. Україна також передала до Міжнародного комітету Червоного Хреста узагальнений перелік людей, які потребують допомоги, зокрема потребують евакуації, сповіщав Омбудсман.
Мирні люди в окупованих Росією Олешках потерпають від гуманітарної катастрофи, масштабних руйнувань та знищеної цивільної інфраструктури. “Місто та прилеглі населені пункти залишаються без належного доступу до води, їжі, медичної допомоги та безпеки”, — зазначав Лубінець.
6 травня Міністерство закордонних справ України заявляло про загострення гуманітарної ситуації в окремих районах ТОТ Херсонщини. Така ситуація склалася внаслідок злочинів російських окупантів, які грубо порушують міжнародне гуманітарне право, наголошували у МЗС.
“Особливе занепокоєння викликає ситуація в Олешках, Голій Пристані, а також Старій Збур’ївці та Новій Збур’ївці Херсонської області, де повністю відсутні належні умови для забезпечення базових потреб місцевих мешканців, зокрема дітей. Російські окупанти штучно блокують виїзд людей і чинять перешкоди у постачанні базових споживчих товарів, харчових продуктів і медикаментів”, — мовилося в заяві МЗС України.
У МЗС казали й про скорочення населення з 40 000 до близько шести тисяч людей. Зокрема, у місті Олешки населення скоротилося з 24 000 до близько двох тисяч.
Як зазначали Омбудсман і МЗС України, загалом понад шість тисяч людей у деяких частинах окупованої Херсонщини потребують гуманітарної допомоги, серед них близько 200 дітей. Більшість із тих, хто потребують допомоги, — це маломобільні люди, наголошували у МЗС.
“Критична інфраструктура фактично зруйнована, а електро- та газопостачання відсутні. Населені пункти перебувають на межі виживання. Цивільні люди, які намагаються придбати продукти або залишити місто власним автотранспортом, стають мішенню для російських атак із використанням дронів”, — наголошували у Міністерстві закордонних справ.
У МЗС України також зазначали, що станом на 6 травня 2026 року до різних державних органів України вже надійшло понад 220 безпосередніх звернень щодо евакуації мешканців із зазначених населених пунктів.
Відповідну інформацію підтверджували Офіс Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, українська розвідка та низка міжнародних організацій.
“Для України немає нічого важливішого за людські життя. Ми закликаємо міжнародну спільноту до конкретних і невідкладних дій задля порятунку наших громадян на тимчасово окупованій Херсонщині”, — наголошували у МЗС.
…11 травня волонтерам вдалося вивезти 32 людини з Олешок. Утім, тисячі мешканців Херсонщини й далі залишаються бранцями країни-агресора.
Раніше ми також докладно розповідали про підрив Каховської ГЕС, скоєний у червні 2023 року, і причетних до нього. Вчинивши екоцид, спрямований проти усього живого, російські військові продовжували обстріли Херсона та Херсонщини й намагалися зірвати евакуацію людей на правобережжі Херсонської області. Представники РФ також не допускали представників міжнародних організацій на лівий берег Херсонщини, який перебував під контролем російських Збройних сил, де люди фактично були залишені напризволяще. Харківська правозахисна група писала про провалену евакуацію на окупованому лівобережжі Херсонщини. Після підриву Каховської ГЕС українські правоохоронці розпочали слідство за статтями про екоцид та порушення законів та звичаїв війни, а в СБУ оприлюднювали перехоплення розмови росіян, яке підтверджувало, що Каховську ГЕС підірвала диверсійна група РФ. Ми також писали, що через підрив Каховської ГЕС мирні люди залишилися без доступу до питної води й постраждало українське довкілля. Зокрема, постраждала природа Хортиці, а в червні 2023-го вода у Дніпрі була брудніша за норму у 28 тисяч разів.
