Постійно роблять уколи в живіт
Стан здоров’я Тофіка Абдулгазієва, тяжкохворого кримського політвʼязня, який має злоякісну пухлину мозку, туберкульоз і низку інших серйозних захворювань, продовжує стрімко погіршуватися.
Про це “Кримській солідарності” розповіла дружина кримського політвʼязня Аліє Куртаметова.
З нещодавньої телефонної розмови з чоловіком дружина довідалася, що в нього значно зріс рівень цукру. Якщо цього січня він становив 11, а згодом був 19, то нині цукор вже сягнув позначки 26.
Нині російські лікарі роблять Тофіку Абдулгазієву ін’єкції інсуліну, “поки не зіб’ють цукор”.
“Йому постійно роблять уколи в живіт. Навіть коли ми розмовляли, прийшла медсестра і за розкладом зробила черговий укол. Він каже, що відчуває, як сили його полишають”, — казала дружина політв’язня.
Нагадаємо, що з березня 2024 року Тофік перебуває у тюремній туберкульозній лікарні №3 Челябінська.
Зсередини голови ‘ніби ґуля тисне’
Пані Аліє також зазначала, що під час дзвінка Тофік розмовляв із задишкою. Ба більше, він навіть не в змозі довго стояти на ногах.
“Ми розмовляли недовго, і весь цей час Тофік сидів на стільці. У нього тремтять ноги”, — ділилася жінка з правозахисниками.
За словами самого Абдулгазієва, він відчуває постійні запаморочення. Про цей симптом, як і про задишку, кримський татарин також повідомляв ще у січні поточного року.
“Він каже, що вже відчуває, що в голові щось є. Раніше він цього не відчував, а зараз зсередини ніби ґуля тисне”, — переказувала слова чоловіка пані Аліє.
Політвʼязень перебуває у напівнепритомному стані
14 березня цього року Аліє Куртаметова писала про розмову з Тофіком на своїй фейсбук-сторінці.
“Сьогодні чоловік зателефонував і повідомив, що його стан здоров’я погіршився. За його словами, зараз у нього — сильна слабкість, напівнепритомний стан, рівень цукру зріс до 26. Лікар, який його відвідав, сказав, що Тофіка залишають у лікарні”, — писала дружина політвʼязня.
Тоді ж пані Аліє відзначала, що хоча Тофіку призначили уколи та пігулки, він не знає, які саме препарати йому вводять.
Ба більше, дружина політвʼязня сповіщала й про нові зміни у стані Тофіка. Зокрема, писала, що під час телефонної розмови Тофік почав часто мовчати.
“На мої запитання ‘чому не продовжуєш’, чоловік відповідає: ‘Забув, нагадай, про що я говорив’. Боюся, що пухлина в головному мозку прогресує. Тюремні умови лікарні цьому сприяють”, — наголошувала дружина Тофіка Абдулгазієва.
Абсолютно нездорова історія російського кривосуддя
Нагадаємо, що цього лютого тяжкохворого Абдулгазієва росіяни під тиском змусили підписати документи, нібито він “абсолютно здоровий” і “не заперечує”, аби його перевели з лікарні назад до колонії. Кримський татарин не міг сам прочитати підписані папери: його зір погіршився настільки, що він просто не в змозі читати. Про те, що саме він насправді підписав, Тофік Абдулгазієв довідався лише на так званому засіданні “суду”, що відбулося наприкінці лютого цього року. Ми докладно розповідали про це беззаконня країни-агресора: писали про так званий лікарський “консиліум”, на якому були присутні ефесбівці; розповідали про тиск, що чинили на політвʼязня, який на момент “консиліуму” ще й хворів і мав температуру 39; та переповідали усю історію Тофіка Абдулгазієва у матеріалі.
Ми також писали, що цього січня Тофік Абдулгазієв став непритомніти. Крім того, у нього почастішала задишка і стало важко вдихати повітря. 20 січня цього року дружина політвʼязня також повідомляла, що Тофіку важко ходити й що в нього порушена координація. Як розповідав сам політвʼязень, у нього сильно паморочилася голова та йшла кров носом. На початку березня пані Аліє наголошувала, що у її чоловіка цукор виріс до 19. Крім того, кримського татарина й далі мучили нестерпні головні болі. У Тофіка Абдулгазієва й далі погіршувався зір, не спинялися кровотечі з носа. Він продовжував втрачати свідомість.
…Як ми раніше розповідали, у грудні 2025 року лікарський консиліум в РФ дійшов висновку, що пухлина в головному мозку Тофіка Абдулгазієва виявилася злоякісною гліобластомою. Це найагресивніша злоякісна пухлина головного мозку, яка швидко росте, вражає сусідні ділянки мозку й може рецидивувати навіть після комбінованого лікування. Торік ми також розповідали, що пухлину виявили після проведення комп’ютерної томографії в тюремній туберкульозній лікарні №3 в Челябінську. Прикметно, що про пухлину кримському татарину повідомила начальниця медичної частини цієї лікарні Ольга Ангольд, яка наприкінці цього лютого змусила тяжкохворого політвʼязня розписатися під сфальшованим вердиктом, що він здоровий...
Минулої осені Тофік Абдулгазієв повідомив про часткову втрату зору. Різке й стрімке погіршення зору у політвʼязня почалося ще у жовтні 2025-го. Кримський татарин розповідав дружині, що нічого не бачить периферійним (бічним) зором. Прямо він також бачить затуманено й розпливчасто. Тофік Абдулгазієв просив викликати окуліста. Утім, фахівець його не оглядав. І це при тому, що кримський татарин не бачив навіть тарілки перед собою. Він не міг сам набрати номер на телефонному апараті, не міг ані писати, ані відповідати на листи. Коли у грудні 2025-го Тофіка повезли робити МРТ, він ледве не врізався в стіну лікарні, бо переплутав її з дверима…
Крім того, ще минулого лютого, коли Тофік Абдулгазієв захворів, йому не надавали належної медичної допомоги. Політвʼязень повідомляв родині, що йому гіршає: упродовж тижня він мав підвищену температуру й погано себе почував. Російські лікарі дали йому лише противірусне, хоча політвʼязень потерпав від сильного кашлю та не міг дихати... Ба більше, Тофіка Абдулгазієва тримали в ШІЗО тюремної лікарні №3 — у вогкості та холоді.
Нагадаємо, що Тофіка Абдулгазієва (активіста “Кримської солідарності”, звукооператора, учасника проєкту “Кримське дитинство”) заарештували у березні 2019 року та засудили у справі за буцімто участь у “терористичній” організації “Хізб ут-Тахрір”. Терористична Росія засудила Абдулгазієва до 12 років у колонії суворого режиму (з яких перші п’ять років кримський татарин повинен провести у вʼязниці, та обмеження волі на рік після звільнення). У липні 2023-го Абдулгазієва етапували до в’язниці у Верхньоуральську Челябінської області РФ. Після етапування політвʼязень почав стрімко втрачати вагу. Крім того, він постійно скаржився на сильний біль у суглобах рук і ніг. Як розповідав кримський татарин, оскільки в камері не було нормальної вентиляції, увʼязнені були змушені прочиняти вікно. Через постійне переохолодження у Тофіка й почали боліти суглоби.
У березні 2024 року стан здоров’я Абдулгазієва суттєво погіршився. У критичному стані його вивезли до тюремної туберкульозної лікарні №3 в Челябінську, де він перебуває і досі. У квітні 2024-го його перевели до палати інтенсивної терапії. Згодом Тофіку Абдулгазієву діагностували низку хвороб: туберкульоз легень і лімфовузлів (які запалилися та почали гнити), двосторонню пневмонію, малий лівосторонній гідроторакс (рідину у легенях), анемію, синдром сполучнотканинної дисплазії з ураженням мітрального клапана (хворобу серця), хронічну серцеву недостатність, гастрит, нефролітіаз (камені у нирках). Навіть згідно з російським законодавством, деякі з цих хвороб є у переліку таких, що звільняють людину від тримання під вартою. Утім, ще у 2024 році сторона обвинувачення провела “медичну експертизу”, у висновку якої було вказано, нібито в Тофіка Абдулгазієва відсутні хвороби, які зазначені у переліку відповідної постанови РФ, тож його не можуть звільнити. У серпні 2024-го суд у російському Челябінську відмовився звільнити Тофіка Абдулгазієва.
“Суддя Калашніков вирішив, що утримання у сирих камерах хворого на туберкульоз Тофіка є цілком доречним. На зауваження адвоката щодо значної втрати ваги у засудженого суддя скептично відповів: ‘Ну не в санаторії перебуває’. Тобто втрата сорока кілограмів ваги через неналежні умови утримання, що спричинили страшні хвороби, — це нормально”, — зазначала Аліє Куртаметова у серпні 2024-го. Пані Аліє також відмічала, що Металургійний районний суд міста Челябінська розглядав клопотання адвокатів усього 10 хвилин...
Виявлена торік злоякісна пухлина в мозку нічого не змінила, адже замість того, щоби нарешті звільнити політвʼязня, цього року представники РФ змусили важкохвору людину підписатися під сфальшованим папірцем про цілковите здоров’я та перетворили чергове “судове засідання” на фарс. Тяжкохвора історія російського кривосуддя вчергове перевершила власний рекорд цинізму.
Правовий вимір
Як неодноразово наголошували правозахисники, згідно з Женевською конвенцією, ненадання медичної допомоги українським громадянам, яких РФ безпідставно утримує в увʼязненні, прирівнюється до катувань і порушує невіднятне право на життя. Утім, як зазначав Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець, “ненадання належної медичної допомоги українським громадянам, яких РФ незаконно утримує у вʼязницях, має системний характер”.
ХПГ неодноразово розповідала, як Росія порушує невіднятне право на життя громадян України. Докладніше про це можна почитати у нашій рубриці.
Щобільше, переслідування осіб, які не є злочинцями з позиції українського законодавства, порушує статтю 7 Європейської конвенції з прав людини (покарання лише на підставі закону). Росія взагалі не має права застосовувати власне кримінальне законодавство на тимчасово окупованих територіях України, адже це порушує статтю 64 IV Женевської конвенції.
Вивезення кримських політв’язнів на територію РФ також є злочином: відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, навіть якщо особа скоїла кримінальне правопорушення на окупованій території, саме на окупованій території її мають судити й саме на окупованій території особа має відбувати покарання. Утім, представники РФ повсякчас підважують і міжнародне право, і права людини.
Згідно з висновком Незалежної міжнародної комісії з розслідування порушень в Україні при Раді ООН з прав людини, російські суди та підконтрольні РФ “судові органи”, що порядкують на тимчасово окупованих територіях, порушують гарантії справедливого судового розгляду. Докладніше про це можна прочитати за покликанням.
Раніше Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні зазначала, що за роки повномасштабної війни РФ були широко поширені серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, особливо з боку російської влади, що відбувалося фактично за умов безкарності. Як відзначали в Моніторинговій місії ООН з прав людини в Україні, “після початку повномасштабного вторгнення окупаційна влада зруйнувала українські системи державного управління, адміністрації, правосуддя та освіти, натомість запровадила російські системи, придушувала спротив та інакомислення, а також обмежила прояви української культури та ідентичності”.
“Журналісти та засоби масової інформації були засуджені за дії, що належать до реалізації права на свободу вираження поглядів, зокрема за називання збройного нападу Російської Федерації на Україну ‘війною’, заклики протистояти мобілізації до Збройних сил Російської Федерації та публікацію доповідей Генерального секретаря ООН. Члени релігійних груп, які сприймалися як такі, що виступають проти Російської Федерації та її збройного нападу на Україну, зазнавали переслідувань, затримань, були засуджені до позбавлення волі або депортовані. Особливою мішенню стали члени організації ‘Свідки Єгови’ та ‘Хізб ут-Тахрір’, заборонених в Російській Федерації, але законних в Україні”, — наголошували у Моніторинговій місії ООН з прав людини в Україні.
