Війна проти пам’яті — як росіяни руйнують пам’ятники та меморіали в Україні
Різного роду атаки на меморіали, пам’ятники та місця пам’яті стали системною політикою окупаційних військ та окупаційної влади майже з перших тижнів війни. Окрім цілеспрямованих руйнувань зустрічаються і випадки обстрілів місць пам’яті.
У грудні 2023-го встановлена Росією влада не тільки не приховувала, а і з гордістю відзвітувала про руйнування кількох пам’ятних знаків жертвам Голодомору на окупованій частині Херсонщини — це сталося саме до Дня пам’ят жертв Голодомору. Представники так званого “Православного руського миру” не зіткнулися з жодними моральними проблемами руйнуючи православні хрести на пам’ятних знаках.
Ці випадки стали далеко не першими. Один із найбільш відомих та кричущих випадків — руйнування пам’ятника жертвам Голодомору та репресій в Маріуполі у 2022 році. Тоді окупаційна влада не просто продемонструвала процес руйнування, але і прозвітувала, що граніт від пам’ятника буде перероблений та використаний для “потреб фронту”.
Згідно з нормами міжнародного гуманітарного права, сторона конфлікту (війни) має зобов’язання забезпечувати безпеку цивільних об’єктів та, зокрема, релігійних та культурних об’єктів, до яких належать і меморіали та пам’ятники. Утім, росіяни не просто нехтують нормами МГП — воєнні злочини є не винятком, а однією з ключових стратегій російських окупантів в Україні.
“Борці з фашизмом” атакують місця пам’яті жертв Голокосту та Жертв Другої світової війни
“Визволення” України від “нацистського” чи “фашистського” режиму стало одним із головних наративів російської пропаганди. Проголошуючи промови про “продовження справи порятунку світу від фашизму”, росіяни атакували одразу кілька ключових місць пам’яті жертв Другої світової війни.
4 березня російські війська завдали удар по цивільній інфраструктурі міста Київ, під час якого російські ракети впали на територію Бабиного Яру — одного з головних меморіалів жертв Голокосту в Європі. Меморіальний центр “Бабин Яр” повідомив, що внаслідок атаки було пошкоджено і кілька будинків, де планувалося будівництво Музею Голокосту. Під час того ж обстрілу також постраждало старе кладовище, що знаходиться у лічених метрах від місць розстрілів євреїв під час німецької окупації Києва.
Майже в той самий час постраждало одразу кілька меморіалів та місць пам’яті внаслідок обстрілів Харкова. Відомим став випадок обстрілу меморіалу “Дробицький Яр”, який неофіційно називають “Харківський Бабин Яр”. Унаслідок масштабних та безцільних обстрілів росіянами була значно пошкоджена велика Менора, що була встановлена на місці пам’яті.
Не менш показовим випадком в Харкові став обстріл “Меморіалу Слави”, що присвячений пам’яті тих, хто звільняв Україну від нацистських військ. Інсталяції радянських солдатів були пошкоджені уламками снарядів, а біля напису російською мовою “Безсмертні подвиги ваші і слава ваша безсмертна” виднілися вирви від влучань.
На околицях Бахмута у 1940-х роках працювали алебастрові забої “Артемівського заводу шампанських вин”. Під час нацистської окупації німці використали шахти та живцем замурували в тунелях близько трьох тисяч євреїв, які повільно померли від голоду та відсутності кисню. Згодом у шахті був встановлений меморіальний комплекс загиблим. 16 січня 2023 року стало відомо, що під час боїв за завод шампанських вин меморіал в шахті був зруйнований чи значно пошкоджений.
Відомо і про пошкодження російськими авіабомбами меморіалу, присвяченого загиблим у Другій світовій війн біля міста Ізюм. ЮНЕСКО також повідомляло про знищення братської могили з пам’ятником загиблим у Другій світовій у Бучі.
Згідно з даними на липень 2022 року, знищено було не менше семи братських могил радянських солдатів, які загинули у Другій світовій війні.
Нова спроба зруйнувати свідчення репресій
Окрім пам’ятників та меморіалів окремо страждають і місця поховань. В Україні знаходяться десятки місць поховання жертв політичних злочинів, чимало з них — на сході та півдні країни.
Меморіал жертв тоталітаризму біля Харкова розташований всього за 25 км від державного кордону з РФ. У лісосмузі біля траси в 1939 році розстріляли та поховали в траншеях кілька тисяч польських полонених, яким раніше радянська влада гарантувала безпеку. Дослідники також вважають, що в цьому лісі були і поховання розстріляних у 1937 році, під час Великого терору в СРСР.
У 1969-1970 роках КДБ намагався повністю знищити свідчення про репресії. Був розроблений план обробки лісосмуги спеціальними хімікатами, які мали остаточно знищити залишки тіл та кісток. Однак після розпаду Радянського Союзу інформація про злочини радянського режиму та місця поховань стала широковідомою. 17 червня 2000 року за ініціативи президентів України та Польщі було відкрито “Меморіал жертв тоталітаризму”.
23 березня 2022 року під час хаотичних та злочинних обстрілів Харкова кілька снарядів від невибіркового типу озброєння з касетними елементами РСЗВ “Смерч”, влучили в меморіал. Були пошкоджені християнські хрести та меморіальні таблички з іменами репресованих.
Місто Старобільськ на Луганщині було окуповане у перші місяці війни, а разом із ним і Старобільський монастир, який є місцем пам’яті жертв сталінських репресії. Після здобуття незалежності велика кількість поляків та українців відвідували цей монастир, який колись виконував функцію табору. Станом на зараз невідомо, чи були демонтовані пам’ятні таблички та хрести в самому монастирі та на території поруч, але очевидно, що місце перестало бути доступним для українців та поляків, що хочуть вшанувати пам’ять жертв репресій та окупації Польщі.
Ще одне з найбільших місць поховань репресованих розташоване неподалік Чернігова — у лісовому масиві поряд із селом Халявин. Ця ділянка була під масованими обстрілами російської авіації під час облоги Чернігова у березні 2022 року. Військовослужбовець, що брав участь в обороні міста, пригадував, що бачив згорілі хрести та розбитий меморіальний камінь у Халявині. Зараз ця ділянка лісу, як і значна площа навколо усього Чернігова, заборонена для відвідування через мінну небезпеку.
Також під час обстрілів Чернігова була зруйнована будівля, де зберігався архів КДБ. Велика кількість інформації про злочини під час Великого терору 30-х років була втрачена, включаючи особисті справи репресованих.
Перераховані випадки — лише верхівка айсберга, яка показує тільки те, що можливо зафіксувати на звільнених територіях України. Лише в майбутньому стане відомо, що окупанти зробили з великою кількістю пам’ятників та меморіалів, які наразі під окупацією вже майже два роки. Також доведеться оновлювати інформацію про руйнування меморіалів у зонах активних бойових дій. Музей Голодомору вже повідомляв про руйнування пам’ятника жертвам Голодомору в Мар’їнці.
Згідно з інформацією Міністерства культури та інформаційної політики України, за період з 24 лютого 2022 року по 25 лютого 2024 року зруйновано або пошкоджено 945 об’єктів культурної спадщини, зокрема 128 пам’яток національного значення.