пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201434
05.12.2014 | Олександр Степаненко

Його слово тяжіло до істини…

   

4 грудня 2014 року Україна прощалася із Євгеном Сверстюком: в‘язнем сумління, літератором, інтелектуалом, духовним провідником, великим патріотом.. Без перебільшення – одним з тих небагатьох, кого нині можна вважати моральним авторитетом нації.

Одну із своїх публіцистичних статей, декілька років тому адресовану мислячому і пишучому прошаркові суспільства, ВІН озаглавив так: «Слово має тяжіти до істини».

Той текст є його пошуком відповіді на болюче питання: «як пробудити в українцеві людину з честю і гідністю?»

Суспільству, яке впродовж десятиліть пасивно нарікало на несприятливі обставини і перебувало в очікуванні сприятливих, ВІН не обіцяв жодного месії, не пропонував жодних чудодійних рецептів – лише особисті зусилля, лише щоденну працю зростання над самим собою…

ВІН був певний , що ми не можемо створити іншої, кращої реальності для країни, допоки кожен не змінить себе. Адже спроможна до творення «особистість починається від сміливих зусиль підняття над залежною від обставин пересічністю».

У час, коли усе заполонило тотальне, всепоглинаюче фарисейство, коли слово стало дрібною і часто фальшивою монетою, коли усі балакають, поспішають щогодини визирнути у соцмережах - і ніхто нікого не чує, а якщо чує, то не вірить – ВІН застерігав: «Слово має тяжіти до істини!».

У час, коли багато хто зробив із власного «патріотизму» прибуткову професію, і мірилом патріотичного почуття став градус ксенофобії, коли «стовідсотковим патріотом» став вважатися агресивний невіглас, котрий «і свого не знає і чужого цурається», ВІН проголошував власну національну ідею: «Національний інстинкт стосується передусім любови. Тільки любов підкаже, як піклуватися, дбати, оберігати. Ото і є «національна ідея».

Зараз у нашій країні часто звучить: "Героям слава!" І у розуміння героїзму традиційно вкладається військова звитяга. Тут важливо розуміти, що прожити героїчне життя можна, й не бравши до рук зброї. Що отримувати перемоги над злом та невіглаством, зневірою та малодушністю можна словом, прикладом власної гідності й стоїцизму.

ВІН дав приклад саме такого героїзму. Тому вшанування і наслідування варті: ЙОГО інтелектуальна мужність, великий патріотизм, що зростає з великої любові, вірність ідеалу свободи, непідкупність і небажання будь-якої штучної вищості над людьми...

ВІН ніколи не прагнув ані наукових, ані політичних, ані літературних регалій. Усі регалії бліднули перед його словом, котре справді тяжіло до істини. Тому що було відблиском життя, прожитого в істині.

"Скiльки ламало життя,
Скiльки брало на глум -
Чистим лишився стяг,
Вiчним - шляхетний сум".

Вірю - коли країна зрозуміє, що саме ТАКІ ЛЮДИ є її справжньою національною елітою, у ній усе врешті-решт налагодиться.

 

СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ !

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори