Система безоплатної правової допомоги в Україні потребує кардинального реформування - позиція Міністерства Юстиції

Право на справедливий суд|

Система безоплатної правової допомоги в Україні потребує кардинального

реформування – позиція Міністерства Юстиції

Фахівці Центру правової реформи і законопроектних робіт при Мін’юсті провели аналіз системи надання безоплатної правової допомоги в Україні та визначили найбільш суттєві проблемні питання. Масштаб виявлених проблем вказує на неефективність сучасної системи надання безоплатної правової допомоги в Україні, що обумовлює необхідність її кардинального реформування.

Зокрема, законодавство України з питань надання безоплатної правової допомоги не узгоджується із європейськими нормами та стандартами в галузі захисту прав людини, не відповідає прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, яка є складовою частиною Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини.

Гарантоване статтею 59 Конституції України право кожного на безоплатну правову допомогу сьогодні реалізується лише через механізми Кримінально-процесуального кодексу. Решта осіб залишаються поза межами зазначеної гарантії та, відповідно, позбавлені реального доступу до правосуддя.

За чинними законами України кількість осіб, які мають право на безоплатну правову допомогу (окрім осіб, які мають таке право за Кримінально-процесуальним кодексом), є досить значною. За даними Державної судової адміністрації, Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства охорони здоров’я, таких осіб в Україні близько 11 млн. (зокрема, особи, які мають право на безоплатну правову допомогу відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям»; «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; «Про психіатричну допомогу»; «Про соціальні послуги», «Про охорону дитинства» тощо). Водночас механізм забезпечення правовою допомогою вказаних категорій осіб на законодавчому рівні відсутній через відсутність як такої системи правової допомоги.

Залишаються незадовільними якість та ефективність правової допомоги, яка надається адвокатами за призначенням в кримінальних справах. Кошти, що виділяються щорічно для оплати праці адвокатів, є неадекватними професійному рівню та витратам захисника, існуючим цінам на юридичні послуги в країні. В окремих регіонах України є проблема з призначенням адвоката у зв’язку з відсутністю там адвокатських об’єднань.

Наявна на сьогодні система фінансування безоплатної правової допомоги не відповідає фактичним потребам та не забезпечує реалізацію вищезгаданих законів. На зазначені цілі у Державному бюджеті України на 2004 рік було передбачено видатки на суму 1 915,3 тис. грн. В Державному бюджеті на 2005 рік передбачено 1 960,9 тис. грн. Орієнтовний розрахунок показав, що сума видатків на оплату послуг суб’єктів надання правової допомоги, які надаватимуть цю допомогу за рахунок коштів Державного бюджету, має становити близько 769 млн. грн.

Загальним для усіх названих проблем є відсутність ефективного управління в сфері надання безоплатної правової допомоги. На сьогодні відповідними функціями щодо забезпечення безоплатної правової допомоги в кримінальних справах та фінансування оплати послуг адвокатів за призначенням наділено Міністерство юстиції України. Однак до функцій Мін’юсту не віднесено здійснення контролю за якістю послуг, що надаються, моніторингу фактичних потреб у безоплатній правовій допомозі, координації системи надання безоплатної правової допомоги в цілому.

Порівняльні дослідження досвіду зарубіжних держав – Болгарії, Литви, Грузії, Нідерландів, Великої Британії, Канади, Ізраїлю – показують, що згадані проблеми в Україні не є унікальними. В тій чи іншій мірі вони були притаманними кожній із зазначених держав. Однак були вирішені в процесі комплексного реформування системи надання безоплатної правової допомоги.

В Україні зазначене реформування має здійснюватись на основі обрання та апробації певної моделі надання безоплатної правової допомоги, яка б забезпечила високу якість послуг, адекватну оплату праці адвокатів, дозволила б визначити та закріпити оптимальний механізм адміністрування та фінансування зазначеної системи.

Отримані результати мають сприяти вдосконаленню всього масиву законодавства, що регулює питання надання правової допомоги, приведенню його у відповідність із європейськими нормами та стандартами у галузі забезпечення прав людини.

Наш коресп.