Як третього серпня повідомив один із пропагандистських телеграм-каналів з промовистою назвою “Екстремізму — НІ!”, судове засідання відбулося 30 липня цього року.
“У результаті розслідування було встановлено, що Геннадій Лимешко у своїх соціальних мережах розмістив матеріали, у яких публічно закликав до насильства за національно ознакою” — так прокоментували чергову справу проти Лимешка російські пропагандисти.
Журналісти “Суспільне” також знайшли рішення російського суду за 30 липня. Згідно з ним, Геннадія Лимешка визнали винним за статтею про заклики до екстремізму в інтернеті (частина друга статті 280 Кримінального кодексу РФ).
Передісторія
Як ми раніше писали, Геннадія Лимешка звільнили у лютому 2025-го. Після цього чоловіка утримували в Центрі для іноземців, а у березні 2025 року вивезли у невідомому напрямку.
Раніше громадська організація “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля” зазначала, що, за непідтвердженими даними, проти Лимешка могли порушити нову кримінальну справу нібито через “публічні заклики до екстремістської діяльності”. Зважаючи на ризики для кримського бранця, громадська організація зверталася до українських державних органів з проханням з’ясувати місцеперебування політвʼязня, забезпечити йому захист адвоката в Росії й надати всебічну підтримку, аби запобігти повторному незаконному ув’язненню.
Вже цього липня ім’я Лимешка з’явилося у реєстрі “терористів й екстремістів”, який веде Росфінмоніторинг. Очільник “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля” Ігор Котелянець припускав, що представники РФ могли спровокувати Геннадія Лимешка на антиросійські або проукраїнські висловлювання. Котелянець наголошував, що в РФ дуже легко сісти за екстремізм, за будь-які слова, що суперечать ідеології РФ.
Цього квітня ми переповідали історію Геннадія Лимешка. Як зазначали у Кримськотатарському ресурсному центрі та Кримській правозахисній групі, Геннадія Лимешка (1992 року народження) заарештували ефесбівці у серпні 2017-го, нібито при спробі пошкодити лінію електропередачі в районі траси Судак — Новий Світ. У 2018 році підконтрольний Москві “Судакський міський суд” визнав Геннадія Лимешка винним і призначив покарання у вигляді восьми років позбавлення волі за “незаконне придбання, зберігання і носіння вибухових речовин”. Так званий “Верховний суд Криму” залишив цей вирок без змін. Вже у вересні 2018-го Лимешка етапували в Дидимкіне (у Курський район Ставропольського краю) до виправної колонії №6. У листопаді 2019-го тодішня Уповноважена ВР з прав людини Людмила Денісова просила російську колегу провести медобстеження Лимешку. У травні 2021-го Денісова повідомляла, що Лимешка системно цькують російські тюремники, що негативно впливає на його психоемоційний стан. Вже у серпні 2021-го надходила інформація, що після примусової вакцинації від COVID у Лимешка погіршився стан здоров’я. Детальну хронологію переслідувань політвʼязня представниками РФ оприлюднювала Кримська правозахисна група.
Політвʼязня звільнили з російської колонії 21 лютого 2025 року після завершення повного терміну незаконного ув’язнення. Проте він так і не зміг повернутися до України: після звільнення Геннадія Лимешка доправили до Центру тимчасового утримання іноземців у Ростовській області через те, що він не мав оновленої фотокартки у паспорті. (Оскільки політв’язню виповнилося 25 років, коли він перебував у місцях несвободи, він не мав змоги вклеїти нову фотографію в український паспорт). Як наголошував Ігор Котелянець, у так званих центрах для іноземців українців утримують у жахливих умовах і довше за дозволені російським законодавством 90 днів. “Ці розподільники — це не гуртожитки, не санаторії, це також заклади з обмеженням свободи, — наголошував очільник ‘Об’єднання родичів політв’язнів Кремля’. — Звідти неможливо виходити, неможливо почувати себе вільною людиною”.
Лимешко виходив на зв’язок з родиною до 13 березня цього року. Після 13 березня зв’язок з ним зник, а дружина політвʼязня Ірина Лимешко отримала повідомлення, що Геннадія вивезли з міграційного центру у невідомому напрямку. Вочевидь, українця могли утримувати в ізоляції в одному з російських СІЗО. Де саме перебував Геннадій, було достеменно невідомо. У Кримськотатарському ресурсному центрі припускали, що Лимешка можуть утримувати в СІЗО №1 П’ятигорська, а у Кримській правозахисній групі зазначали, що Геннадія можуть утримувати у СІЗО Ставрополя. Дружина політвʼязня також казала, що Геннадія Лимешка можуть утримувати у Ставрополі, та наголошувала, що йому можуть висунути нове обвинувачення за статтею, пов’язаною з “екстремізмом”.
Ірина Лимешко також розповідала, що ще до завершення терміну Геннадію погрожували співробітники російської колонії. “Вони казали: ‘ти додому не повернешся, поки така ситуація між нашими країнами, ти будеш перебувати у нас’”, — цитували дружину політвʼязня журналісти “Крим. Реалії”. Журналісти також зазначали, що, за словами людей, які перебували у тому ж депортаційному центрі, що і Геннадій, звідти його забрали співробітники ФСБ. “Найгірше в цій ситуації — це те, що ми просто не знаємо, де він і що з ним”, — казала Ірина Лимешко.
Загальний контекст
Раніше ми неодноразово писали, що Росія продовжує утримувати українців, які вийшли з російських колоній, у депортаційних центрах, і детально висвітлювали незаконну депортацію та примусове переміщення, зокрема й увʼязнених. Цього лютого ми також писали про незаконно депортованих РФ увʼязнених з Херсонщини, які оголосили голодування в ізоляторі Воронежа, та звільнених українців, які застрягли у Грузії. Харківська правозахисна група розповідала про шляхи повернення та проблеми, що постають незаконно депортованими до РФ ув’язненими, та звертала увагу на парадоксальну ситуацію, коли мирні українці, які потрапили до російських катівень, після звільнення не завжди можуть довести, що перебували в російському ув’язненні.
