‘Заарештували’ й вивезли у невідомому напрямку

Нічні ‘арешти’ й насильницькі зникнення

У тимчасово окупованому Криму в селі Алабаш-Конрат (яке російські загарбники називають Амурське) російські силовики заарештували у власному будинку Фахрієва Сеітхаліла (1960 року народження) та його сина — Фахрієва Руслана (1989 року народження).

Про це ввечері 19 листопада повідомили в Меджлісі кримськотатарського народу.

Затримання сталося у ніч з 15 на 16 листопада на очах дружини та матері затриманих — Айше Фахрієвої. Від пережитого стресу пані Айше злягла і перебуває у тяжкому стані в лікарні.

“Упродовж усіх цих днів ні рідні, ні сусіди не знають, куди російські карателі вивезли батька та сина Фахрієвих”, — писав Меджліс увечері 19 листопада. Фактично російські окупанти вчергове могли вчинити насильницьке зникнення.

У Меджлісі зауважили, що деякі повідомлення з Криму свідчать, що російська окупаційна влада вже висунула Сеітхалілу Фахрієву та його сину Руслану звинувачення за статтею 205 Кримінального кодексу РФ (“терористичний акт”).

“Родина Фахрієвих повернулася до Криму з місць депортації на початку 1990-х років. У селі Алабаш-Конрат Сеітхаліла та його дружину Айше, як і їхніх дітей, усі односельці знають як надзвичайно чуйних і добрих людей”, — розповідали у Меджлісі.

У Меджлісі кримськотатарського народу наголосили, що російські окупанти приховують місцеперебування незаконно затриманих батька й сина та можуть їх катувати, аби змусити обмовити себе й “зізнатися” у злочинах, які їм приписують ефесбівці.

‘Державна зрада’ держави-окупанти

Того ж 19 листопада журналісти “Крим.Реалії” повідомили, що підконтрольний Кремлю “Верховний суд Криму” засудив 37-річну жительку Нижньогірського району до 15 років позбавлення волі.

Як сповіщали російські ЗМІ, що покликалися на пресслужбу управління ФСБ у Криму й Севастополі, мешканку Криму засудили за те, що вона нібито передавала українській розвідці координати російських військових об’єктів у Криму.

“Жінка здійснила передачу українській стороні адрес і координат військових об’єктів, у тому числі польового складу пально-мастильних матеріалів однієї з військових частин, що розташовується у Республіці Крим. Зазначена інформація призначалася для подальшого завдання по них вогневого ураження Збройними силами України”, — цитувало повідомлення російської ФСБ РФ агентство “Кримінформ”.

Українку позбавили волі за статтею про “держзраду” (275 стаття Кримінального кодексу РФ). Крім того, окупаційний суд призначив жінці обмеження свободи на півтора року. Окупанти не називали імені та прізвища жінки, а її публічні коментарі щодо цього вироку відсутні.

Кримськотатарський ресурсний центр вже назвав цей вирок “незаконним, політично мотивованим та спрямованим на залякування жителів окупованого півострова”.

“Ми засуджуємо дії російських окупаційних структур та підкреслюємо системну тенденцію зростання переслідування жінок у Криму”, — заявили у КРЦ.

Загальний контекст

На початку листопада ми розповідали про ще одне насильницьке зникнення й писали про пенсіонерку та її доньку — Анну й Оксану Соценко, яких ефесбівці викрали на початку цього року у Курманському (колишня назва — Первомайському) районі Криму. За даними “Трибунал. Кримський епізод”, який покликався на власне джерело у пенітенціарній системі окупованого Криму, жінок можуть утримувати у СІЗО-1 Сімферополя. Мати з донькою також вивезли у невідомому напрямку після обшуку, який провели у їхній оселі ефесбівці. Про долю викрадених жінок нічого не було відомо упродовж девʼяти місяців. Окупаційні сили утримували викрадених в цілковитій ізоляції, а нині стало відомо, що кримчанок обвинувачують у “державній зраді”. Ми докладно розповідали про цей випадок та писали про інші подібні обвинувачення у матеріалі.

Раніше ми неодноразово розповідали про насильницькі зникнення жінок на ТОТ, у тому числі у Криму. Зокрема, цього серпня стало відомо, що викрадені минулого березня кримчанки — Лариса Гайдай, Тетяна Павленко (Симоненко) та Ельвіра Абоязова — перебували у СІЗО №2 Сімферополя. Кримськотатарський ресурсний центр ще рік тому зафіксував факти зникнення жінок, проте понад рік не міг отримати підтвердження щодо їхнього місцеперебування. У липні 2025-го надійшла інформація, що ефесбівці заарештували Ніяру Ерсмамбетову, працівницю аптеки з Нижньогірського району окупованого Криму. Пані Ніяру могли утримувати у СІЗО №1 Сімферополя. ХПГ розповідала й про 24-річну Хатідже Буюкчан: дівчина зникла безвісти цього травня, а потім стало відомо, що проти неї могли порушити справу за сфабрикованими статтями про “тероризм” і “держзраду”. Ми також писали, що цього лютого в окупованому Криму викрали фельдшерку Тамару Чернуху: жінці теж могли закидати “держзраду”. Ба більше, кримські окупанти неодноразово викрадали цілі родини: як повідомляв Ескендер Барієв, голова Правління Кримськотатарського ресурсного центру і член Меджлісу кримськотатарського народу, цього квітня у тимчасово окупованому Криму представники РФ викрали подружжя — Олега та Наталію, а їхню дитину забрали до соціального притулку для дітей і підлітків. 9 квітня 2025 року Наталія відвела свою дитину до севастопольської школи і зникла. Того ж дня її чоловіка Олега, який перебував у відрядженні в Алупці, затримали на орендованій квартирі. Як повідомляли у КРЦ, затримання проводили восьмеро ефесбівців, які й відвезли чоловіка у невідомому напрямку. 

Нагадаємо, що 2015 року Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень. Відповідно до другої статті Конвенції, насильницьким зникненням вважається арешт, затримання, викрадення чи будь-яке інше позбавлення волі, вчинене представниками держави чи особами або групами осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави. При цьому всі вони відмовляються визнати факт позбавлення волі або приховують дані про долю чи місцеперебування зниклої людини, через що ця людина залишається без захисту закону. Римський статут Міжнародного кримінального суду визначає систематичні насильницькі зникнення злочином проти людяності. Торік глобальна ініціатива “Трибунал для Путіна” (T4P) презентувала своє дослідження, присвячене насильницьким зникненням. T4P змогла ідентифікувати 5340 жертв насильницьких зникнень та направила подання до Міжнародного кримінального суду й узагальнення для Робочої групи ООН. Фактично юристи обґрунтували, що Росія свідомо та системно вдається до насильницьких зникнень, від яких може постраждати будь-яка людина, яка опинилася в російській окупації, а після насильницьких зникнень люди можуть зникнути на роки. 

Крім того, у відповідь на запит Комітету ООН з насильницьких зникнень антидискримінаційний центр “Меморіал” і Харківська правозахисна група подали аналітичний матеріал, що стосувався насильницьких зникнень українських жінок і дівчат у зонах військових дій і на територіях України, які тимчасово окупувала Росія. Автори доповіді покладалися на свій досвід документування й аналізу воєнних злочинів Росії проти України, що були вчинені під час агресивної війни з 2014 року і до сьогодні. У доповіді були виокремлені категорії постраждалих від насильницьких зникнень, а також були описані ситуації, що становлять особливий ризик. Більше про це можна почитати у матеріалі.

Ініціатива “Трибунал для Путіна” (T4P) також створила інтерактивну мапу СІЗО й виправних колоній, де Росія утримує українських полонених. На мапі можна знайти дані про місця несвободи, розташовані як на території РФ, так і на тимчасово окупованих територіях, а також кількість громадян України, які там перебувають.