Без зв’язку зі світом на вимогу ФСБ
Як учора, 27 січня 2026 року, повідомила Радіо Свобода, Державна дума РФ схвалила в першому читанні законопроєкт, який розширює повноваження ФСБ щодо обмеження зв’язку.
Раніше російське радіо РБК зазначало, що поправки до закону “Про зв’язок” були внесені до російської Держдуми минулого листопада. Ці поправки передбачають можливість вимкнення не лише мобільного, а й стаціонарного телефонного зв’язку та стаціонарного інтернету.
При цьому оператори зв’язку будуть звільнені від матеріальної відповідальності перед абонентами за такі вимкнення.
Ба більше, оператори будуть зобов’язані призупиняти надання будь-яких послуг зв’язку на вимогу ФСБ, повідомляли у РБК.
Як зазначали журналісти, метою таких заходів декларували так званий “захист громадян і держави”, безпеці яких нібито щось може загрожувати. Випадки, коли можуть виникати подібні загрози безпеці, мають бути викладені в указі Путіна чи в окремій постанові уряду РФ.
“Законопроєкт спрямований на регулювання відносин у галузі гарантування безпеки за напрямами діяльності ФСБ Росії та протидію тероризму. Реалізація заходів, передбачених законопроєктом, не спричинить негативних соціально-економічних, фінансових та інших наслідків, у тому числі для бізнесу”, — мовилося в пояснювальній записці, яку цитувала Радіо Свобода.
Під час попереднього розгляду документа заступник голови Мінцифри РФ Іван Лебедєв казав, нібито необхідність внесення поправок пов’язана з численними судовими позовами до операторів зв’язку. Лєбєдєв також заявляв, що роботу мобільного зв’язку слід обмежувати під час атак дронів.
Старі повідомлення як підстава для репресій мешканців ТОТ
Цьогоріч у Центрі національного спротиву також звертали увагу на те, що з 1 січня 2026 року в Росії запрацювали норми, що зобов’язують інтернет-сервіси зберігати всі приватні повідомлення користувачів (тексти, голосові та відеоповідомлення), а також метадані протягом трьох років (навіть після їх видалення).
Ба більше, ці дані за запитом можуть передавати силовим органам РФ. Хоча формально це подають як “боротьбу з шахрайством”, на практиці йдеться про повну ліквідацію приватності й розширення інструментів переслідування, наголошували у ЦНС.
На жаль, це загрожує і мешканцям тимчасово окупованих територій, які країна-агресор безпідставно вважає своїми.
Як повідомляли джерела Центру нацспротиву, на окупованих РФ територіях України такі вимоги вже інтегрують в роботу місцевих провайдерів і операторів зв’язку в ручному режимі. Дані користувачів з тимчасово окупованих територій України виділяють в окремі масиви з пріоритетним доступом для ФСБ і підконтрольних “центрів з протидії екстремізму”, наголошували в Центрі нацспротиву. Відтепер видалення повідомлень не має жодного значення, адже архіви користувачів централізовано зберігаються й можуть бути підняті через роки.
“Ключова загроза для населення ТОТ — використання старих переписок як підстави для репресій. За даними ЦНС, силовики вже формують списки ‘ризикових контактів’ на основі приватних чатів: обговорення України, критика окупаційної влади, навіть нейтральні згадки про ЗСУ або обстріли можуть бути кваліфіковані як ‘нелояльність’. Це створює механізм відкладеного покарання — людина може потрапити під тиск заднім числом, без нових дій з її боку”, — наголошували у ЦНС.
Окремий цинізм полягає в тому, що витрати на зберігання даних представники РФ перекладають на місцевих операторів, а ті — на абонентів. Таким чином мешканці ТОТ будуть змушені платити більше за зв’язок, який Росія використає проти них самих.
Фактично життя мешканців ТОТ “стає джерелом доказів для репресивної системи окупаційної влади” і створює механізм тотального цифрового контролю, підсумовували у ЦНС.
Контроль над інформаційним простором і кібератаки РФ
Торік ми вже розповідали, що Росія посилює централізований цифровий контроль на тимчасово окупованих територіях України. Зокрема, ми згадували телеграм-боти, де збирають координати українських ТЦК і чутливу інформацію про українських оборонців та їхні родини; месенджер MAX, що виконує функції шпигунського програмного забезпечення; моторошну “гру”, де дітей закликають катувати тварин…
Минулої весни ми також писали, що Роскомнагляд видав наказ, що посилює контроль над інформаційним простором. Згідно з наказом від 31 березня 2025 року, усі оператори зв’язку зобов’язані безперервно збирати й передавати до органів контролю детальні дані щодо інтернет-активності користувачів. Як зазначали у Представництві Президента України в АР Крим, до обов’язкової інформації, яку зобов’язав збирати провайдерів Роскомнагляд, належать:
- IP-адреси усіх пристроїв, які підключають до інтернету;
- геолокаційні дані ― дозволять визначити точне місцеперебування користувача у момент підключення;
- ідентифікатори усіх пристроїв, у тому числі смартфонів, комп’ютерів, планшетів та інших пристроїв, з яких заходять в інтернет;
- дані про програмне забезпечення, що використовується, та інтернет-трафік (при цьому збір базових даних створює технічну можливість для подальшого моніторингу трафіку).
Чим це загрожує мешканцям ТОТ, ми розповідали у матеріалі.
Торік міжнародна правозахисна компанія “Global Rights Compliance” та проєкт із документування воєнних злочинів “The Reckoning Project” оприлюднили звіт, який містив докази того, що під час повномасштабного вторгнення Росія системно й регулярно використовує інформацію як зброю, аби приховати міжнародні злочини та саботувати зусилля з притягнення винних до відповідальності. Зокрема, оприлюднений звіт викривав сплановану російську кампанію з поширення дезінформації та детально висвітлював п’ять інформаційних алібі, які супроводжували злочинні напади РФ. Пізніше правозахисна організація Truth Hounds і міжнародна організація захисту прав людини та свободи слова “Репортери без кордонів” (Reporters sans frontières, RSF) оприлюднили дослідження “Останнє заселення: російські атаки на готелі в Україні та як вони впливають на роботу медіа”, у якому детально проаналізували висвітлення таких атак російськими пропагандистами та заяви Міноборони РФ. Ми переповідали основне з дослідження колег у матеріалі.
Ми також неодноразово писали про кібератаки держави-агресора. Торік ХПГ писала про одну з них, коли російські спецслужби могли атакувати “Укрзалізницю”. Минулої весни “Репортери без кордонів” також зазнали кібератаки, а після кількох місяців розслідування вдалося встановити, що за злочином стоїть група хакерів, близьких до російських спецслужб. ХПГ докладно розповідала про цей випадок у статті. У березні 2025-го ми також згадували імовірну атаку РФ на урядові сайти Бельгії, а восени 2024-го розповідали, що Велике журі в американському штаті Меріленд висунуло обвинувачення шістьом росіянам, п’ятеро з яких були офіцерами Головного розвідувального управління військової розвідки Генштабу російських Збройних сил. Росіян звинувачували у змові з метою зламу комп’ютерних систем і в змові з метою шахрайства.
Щобільше, у червні 2024-го у Reuters повідомляли, що прокурори Міжнародного кримінального суду (МКС) розслідують кібератаки на цивільну інфраструктуру України як імовірні воєнні злочини. За наявності достатньої доказової бази, обвинувачені в кіберзлочинах можуть отримати ордери на арешт, а саме розслідування МКС, коли кібератаки розглядаються як імовірні воєнні злочини, може стати прецедентом у міжнародному праві. Ще у листопаді 2023-го в Офісі Генпрокурора зазначали, що українські правоохоронці розслідують кібератаки як воєнні злочини, та наголошували, що кібератаки вкрай складно розслідувати, адже ніхто не робив такого раніше.
ХПГ також писала, що російські хакери вдаються до спаму та фішингу й атакують правоохоронців, які збирають свідчення про воєнні злочини РФ, а російські спецслужби полюють на персональні дані українських військовополонених та їхніх рідних.
