У російській неволі Ірина Данилович потерпає від болю в серці
Про це учора, 21 березня, повідомив Кримськотатарський ресурсний центр (КРЦ), що покликається на близьких друзів бранки Кремля.
У КРЦ нагадали, що Росія вже майже три роки утримує Ірину Данилович у місцях несвободи. Зараз Ірина перебуває в жіночій колонії, розташованій в місті Зеленокумськ у Ставропольському краї РФ. Там “надзвичайно важкі” умови перебування, наголошують у КРЦ.
Як розповіли друзі Данилович, Ірина не отримує належної медичної допомоги щодо болю в серці, хоча регулярно звертається по неї до адміністрації колонії. Політув’язнена, яка до арешту працювала медсестрою, припускає, що причиною болю в серці могли стати катування, яких вона зазнала в перші місяці арешту. В Росії досі не встановили причин такого болю, тож достеменно невідомо: чи це перші ознаки мікроінфаркту, чи наслідки стресу та нервувань. Відсутність медичної допомоги в поєднанні з постійними знущаннями лише погіршує фізичний стан Ірини Данилович, наголосили в КРЦ.
Раніше Кримськотатарський ресурсний центр повідомляв, що Данилович втратила слух на одне вухо через відсутність належного медичного обстеження в російській колонії. В Росії або не реагували на скарги ув’язненої, або відповідали щось на кшталт “само пройде”.
У КРЦ також зауважили, що в колонії, де утримують Ірину, перебуває понад 120 людей, а умови утримання незадовільні. Влітку в колонії занадто спекотно, взимку — холодно. Щобільше, в колонії існує проблема з водою: її не можна пити, адже вода радше є технічною, розповідають у КРЦ.
У Кримськотатарському ресурсному центрі закликали Росію негайно надати Ірині Данилович необхідну медичну допомогу та звільнити політбранку. Ще у березні 2023-го Представництво ЄС в Україні закликало надати медичну допомогу Ірині, а у липні 2023-го Спецдоповідачка ООН Мері Лолор вимагала від Росії негайно звільнити Данилович і звертала увагу на погіршення стану її здоров’я.
Передісторія
У лютому 2025-го Еліс Джилл Едвардс, Спецдоповідачка ООН з питань катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження чи покарання, закликала Росію надати негайну й всебічну медичну допомогу кримським політв’язням, яких утримує Росія, й згадувала Ірину Данилович. Спецдоповідачка ООН з катувань наголошувала, що з будь-якою ув’язненою людиною мають поводитися гуманно й поважати її гідність, зокрема й надавати необхідну медичну допомогу та утримувати в належних умовах. Проте ув’язнені Росією громадяни України перебувають у скрутному становищі, заявляла Едвардс, яка детально розглянула вісім справ кримців, які були ув’язнені Росією. Еліс Джилл Едвардс також відмічала, що ув’язнені громадяни України мають серйозні захворювання, деякі з яких виникли унаслідок катувань, а деякі загострилися через неналежні умови утримання. Спецдоповідачка ООН також зазначала, що катування та жорстоке поводження є частиною військової політики Росії, що організовано й систематично катує людей, і закликала Росію негайно покласти цьому край.
Ще у листопаді 2023 року батько Ірини Данилович розповідав, що у виправній жіночій колонії №7, розташованій у Зеленокумську, було настільки холодно, що ув’язнені були змушені ходити в зимових куртках. При цьому у їдальні не було навіть мила, а на всю колонію працювало п’ять водопровідних кранів. Броніслав Данилович, батько бранки РФ, помер 1 серпня 2024 року. Він хворів на онкологію і так і не дочекався звільнення доньки.
Цього січня Кримськотатарський ресурсний центр, що покликався на близьких друзів кримчанки, повідомляв, що Ірині Данилович гіршає у російській неволі. Окрім згаданих вище проблем зі здоров’ям, журналістка потерпала від свисту у вухах і голові. Крім того, у колонії №7 Зеленокумська її погано годували та забороняли сидіти чи лежати удень, що вкрай виснажливо для людини з постійним головним болем.
Нагадаємо, що проблеми зі слухом в Ірини почалися ще у сімферопольському СІЗО. Оскільки журналістку утримували в камері, де не було опалення, в неї почався отит. Під час перебування в СІЗО медичну допомогу Ірині фактично не надавали, тож хвороба прогресувала. Вже під час так званого “судового засідання” у грудні 2022 року Данилович стало зле. Засідання перервали, аби надати Ірині невідкладну медичну допомогу, але підсудній не покращало. Попри це незаконне засідання продовжили й розпочали дебати сторін, проігнорувавши заяву підсудної, що вона нічого не чує і не розуміє, що відбувається. Окрім отиту, в Ірини Данилович з’явилися запаморочення та головні болі, постійний шум і біль у вухах. Аби отримати медичну допомогу, журналістка оголошувала голодування, проте припинила його за 10 днів, адже адміністрація СІЗО обіцяла надати жінці медичну допомогу. Зрештою керівництво СІЗО та начальник медслужби так і не надали допомоги в необхідному обсязі, розповідав її батько.
Як ми раніше писали, Ірина Данилович працювала в Коктебелі, а також займалася громадянською журналістикою та висвітлювала життя окупованого півострова. У квітні 2022 року співробітники російської ФСБ викрали й таємно утримували Ірину в підвалі. Ефесбівці не говорили рідним, де перебуває журналістка. При цьому під час незаконного затримання співробітники ФСБ погрожували Ірині й вдавалися до фізичного насильства. Ірину Данилович били та намагалися задушити, тестували на поліграфі, годували раз на день, а також змушували зізнатися у зв’язках з українськими спецслужбами й або підписати папери, не читаючи, або поїхати до лісу, де її вб’ють, “бо час вже звільняти камеру для наступних в’язнів”. Коли Ірина підписала папери, новоявлені чекісти змусили жінку заявити на камеру, що в неї немає претензій до співробітників ФСБ і що вони не вчиняли нічого протиправного щодо неї. Наприкінці 2022 року підконтрольний РФ “Феодосійський міський суд” проігнорував усі невідповідності у версії слідства та засудив Ірину Данилович до семи років позбавлення волі. Детальніше про цю сфабриковану справу можна почитати у нашій статті.