Головне Управління національної поліції в Чернігівській області повідомило про підозру черговому військовослужбовцю російських збройних сил. Ідеться про командира відділення 21-ї окремої мотострілецької бригади Хачатуряна Миколу, якому оголосили підозру в порушенні законів і звичаїв війни, вчиненому групою осіб за попередньою змовою.
У тексті підозри викладені деталі справи.
За даними правоохоронців, Хачатурян разом з десятьма іншими російськими військовими взяв у заручники неповнолітнього хлопця та вимагав у його матері-військовослужбовиці розкрити інформацію щодо позицій українських оборонців.
Дитина мешкала у селі Терехівка Чернігівського району Чернігівської області, яке потрапило під російську окупацію. Микола Хачатурян, командир відділення 21-ї окремої мотострілецької бригади 2-ї армії Центрального військового округу, та інші російські військові зайняли Терехівку 25 лютого 2022 року.
Хачатурян дізнався, що в селі перебуває син місцевої військовослужбовиці. Удень 19 березня командир відділення разом з іншими російськими військовими прибув на подвір’я, де мешкала дитина. Хачатурян був озброєний автоматом і вдягнений у військову форму. Інші російські військові наказали дитині підійти до теплиці, а потім відвели хлопця до приміщення, де був Хачатурян та інший військовослужбовець. Останні натягнули на хлопця шапку та обмотали її скотчем навколо голови.
Після цього дитину змусили сісти в машину й вивезли до села Петрушин. Слідчі встановили, що у цей час Хачатурян змушував хлопця записати голосове повідомлення, адресоване матері. Росіяни хотіли, аби хлопець попросив мати розповісти все, що їй відомо про місця дислокації військових об’єктів ЗСУ, в обмін на власне звільнення.
У Петрушині дитину примусово помістили до гаражного приміщення, яке цілодобово охоронялося. Російські військові протиправно утримували хлопця в заручниках до 21 березня.
Утримуючи хлопця в заручниках, російські військові неодноразово телефонували та надсилали смс-повідомлення його матері. Росіяни розповідали жінці, що її сина захопили й утримують у заручниках, і вимагали надати дані про розміщення військових об’єктів ЗСУ. Це була умова звільнення дитини.
Удень 21 березня росіяни помістили хлопця до кузова вантажівки, після чого Хачатурян та інший російський військовий вивезли дитину до іншого населеного пункту, який поки не вдалося встановити. Там Хачатурян кинув дитину до комірного приміщення.
У поліції наголосили, що в кожному місці незаконного тримання російські військові встановлювали цілодобову охорону, аби дитина, яка опинилася в заручниках, не мала жодної змоги звільнитися й полишити місце утримання за власною волею.
Не отримавши бажаної інформації, 22 березня дитину посадили у вантажівку та відвезли до рідної Терехівки. Близько пів на другу Хачатурян нарешті звільнив хлопця.
Оновлено:
В Офісі Генерального Прокурора також прокоментували справу й уточнили, що росіяни викрали 15-річного хлопця.
Правоохоронці наголосили, що “військові РФ здійснювали психологічний тиск на жінку”: матері викраденої дитини систематично дзвонили та надсилали повідомлення з погрозами вчинити фізичне насильство стосовно дитини. В Офісі Генпрокурора також відзначили, що “упродовж чотирьох днів дитина утримувалася в неналежних санітарних умовах у гаражних та підсобних приміщеннях” і була позбавлена будь-якої можливості зв’язатися з рідними.
“Захоплення та утримання дитини як заручника прямо заборонено міжнародним гуманітарним правом”, — підкреслили правоохоронці.
З огляду на все вищезазначене Хачатуряну М. було повідомлено про підозру за порушення законів і звичаїв війни (ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України).
Правовий вимір
Правоохоронці нагадали, що, згідно з частиною першою статті четвертої Женевської Конвенції про захист цивільного населення від 1949 року, під захистом перебувають усі, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються (у разі конфлікту чи окупації) під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є. Своєю чергою стаття 31 забороняє будь-який фізичний чи моральний примус, вжитий щодо осіб, які перебувають під захистом (зокрема й примус, вчинений “з метою отримання від них або від третіх осіб певних відомостей”), а стаття 34 забороняє захоплення заручників.
Щобільше, частина перша статті 77 Додаткового протоколу до Женевської конвенції 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 08.06.1977, визначає, що діти користуються особливою повагою і їм має бути забезпечено захист від будь-якого роду непристойних посягань. Сторони, що перебувають у конфлікті, мають забезпечувати захист і надавати допомогу, яких можуть потребувати діти як з огляду на їхній вік, так і з будь-якої іншої причини.
Попри це росіяни переслідують українських дітей, порушують проти них кримінальні провадження й допитують дітей, аби отримати необхідну інформацію.
При цьому, як наголошував Євген Захаров, насильницькі зникнення з приховуванням місцеперебування людини, так само як і незаконне тримання під вартою без рішення суду — є грубими порушеннями прав людини та можуть бути попередньо кваліфіковані як злочин проти людяності. Задокументовані ХПГ випадки: кількість насильницьких зникнень, характер їхнього планування та ідентичність сценаріїв можуть свідчити про широкомасштабність злочинів проти людяності, вчинених представниками РФ на території України.
Лише з 24 лютого 2022-го до 23 травня 2023-го Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) задокументувало 864 випадки свавільних затримань цивільних, вчинених російськими військовослужбовцями. З-поміж них експерти задокументували сім випадків викрадення хлопців віком від 14 до 17 років і засвідчили випадки катування неповнолітніх. У грудні 2022-го у звільненому Херсоні виявили окрему камеру, де російські військові утримували і катували дітей. Дітей катували і на Харківщині: одного хлопця утримували в катівні упродовж 90 днів. За цей час росіяни інсценували страти (виводили хлопця “на розстріл” і стріляли над головою) та вдавалися до тортур (різали ножем, а також “нагрівали метал і випалювали частини тіла”). У червні 2023-го росіяни звинуватили в “диверсії” і вбили двох українських підлітків в окупованому Бердянську. Як зазначав Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець, подібне убивство може розцінюватись як позасудова страта.
Детальніше про злочини РФ та Білорусі, вчинені проти української малечі, можна почитати у рубриці Харківської правозахисної групи Права дітей.
