MENU
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Рідні не знають, де росіяни тримають полоненого правозахисника Максима Буткевича

07.11.2023   
Ірина Скачко
Наприкінці серпня після засідання апеляційного суду його етапували. Куди — невідомо ані родині, ані адвокату. Батьки тим часом занепокоєні станом здоров’я Максима.

Максим Буткевич, фото: Громадське

Максим Буткевич, фото: Громадське

Про ситуацію з Буткевичем повідомляє ZMINA із посиланням на батька Максима Олександра Буткевича.

22 серпня Перший апеляційний суд в Москві залишив чинним “вирок” так званого суду “ЛНР”, яким Максима Буткевича було засуджено до 13 років колонії суворого режиму. До терміну ув’язнення було зараховано фактичний час перебування під вартою — з 19 серпня 2022 року. На засіданні суду Максим був присутній через відеозв’язок з Луганську. За словами його батька, після цього правозахисника етапували з Луганського СІЗО. Адвокат Буткевича надсилав запити щодо місця його поточного перебування, але безрезультатно.

“Адвокат Леонід Соловйов не отримав жодної відповіді на свої запити про місце перебування Максима. У Росії всі юридично узаконені норми, як і права людини, повністю ігноруються. Наприклад, Максим має право як засуджений на листування, але листи та бандероль, які йому надсилали друзі, повернулися до них з позначкою ‘Переписка не положена’”, — розповів Олександр Буткевич. Його непокоїть стан здоров’я Максима.

Одразу після суду в інтерв’ю Громадському Леонід Соловйов припускав, що Максима Буткевича можуть етапувати до Ростовської або Бєлгородської областей РФ.

“Він повністю невинна людина. Його потрібно або обміняти, або виправдати”, — заявив Соловйов.

Адвокат планує подати касаційну скаргу на такі дії російської пенітенціарної та судової системи, заявляє ZMINA.

Нагадаємо, співзасновник Центру прав людини ZMINA та “Громадського радіо”, журналіст та правозахисник Максим Буткевич з початком повномасштабної війни вступив до лав ЗСУ і у червні минулого року потрапив у російський полон в Луганській області — в районі Золотого та Гірського. Його разом з двома іншими військовослужбовцями — Віктором Похозеєм та Владиславом Шелем — звинуватили у “жорстокому поводженні з цивільним населенням та застосуванні у збройному конфлікті заборонених методів”. Вказувалося, що “злочин” було “скоєно” 4 червня у Сєвєродонецьку. Буцімто цього дня Максим зробив постріл із протитанкового гранатомета по цивільних. Колеги Максима Буткевича оприлюднили інформацію про те, що в цей час журналіст взагалі перебував у Київській області. В цілому звинувачення базувалося на самообмові, що може свідчити про те, що полонених катували.

10 березня цього року так званий “суд” на тимчасово окупованій росіянами території Луганської області засудив Максима Буткевича до тринадцяти років ув’язнення. До восьми з половиною та вісімнадцяти з половиною років було засуджено Віктора Похозея та Владислава Шеля.

Парламентська асамблея Ради Європи закликала негайно обміняти та звільнити правозахисника. У заяві ПАРЄ наголосили: до війни Максим Буткевич був затятим пацифістом. Він брав участь в організації багатьох антивоєнних, альтерглобалістських, антифашистських протестів (зокрема щорічних акцій пам’яті вбитих російськими неонацистами Станіслава Маркелова та Анастасії Бабурової), виступав проти кордонів, загарбницьких війн, диктатури, авторитарних законів. Був учасником та організатором демонстрацій на підтримку меншин, ЛГБТК+ та біженців.

Наприкінці жовтня Максим Буткевич отримав спеціальну відзнаку імені Анни Франк від Посольства Нідерландів у США. Нею вшановують за вагомий внесок у справу захисту прав людини, боротьбу з антисемітизмом, расизмом та мовою ворожнечі.

Максим Буткевич — не єдиний журналіст, який перебуває в російському полоні. Херсонця Сергія Цигіпу росіяни викрали 12 березня 2022 року. Про його долю рідні довідалися лише у квітні, коли на проросійських каналах у соцмережах було розповсюджено відео, де Сергій — очевидно під примусом — розповідає про “сумнівну стратегію української армії”. На записі журналіста представили як “старшого офіцера командування Сил спеціальних операцій української армії, який переїхав до Росії”. 6 жовтня за звинуваченням у шпигунстві його засудили до 13 років ув’язнення.

За російськими ґратами залишаються журналіст “Радіо Свобода” Владислав Єсипенко, Дмитро Хилюк, кримська громадянська журналістка Ірина Данилович та інші. Зокрема, за інформацією КримSOS, від початку окупації півострова щонайменше 19 кримських журналістів зазнали кримінальних переслідувань, 16 з них і залишаються за ґратами.

А загалом за рік та вісім місяців від початку повномасштабного вторгнення Росія скоїла 540 злочинів проти журналістів та медіа в Україні, повідомляє Інститут масової інформації.

Інфографіка Інституту масової інформації

Інфографіка Інституту масової інформації

 Поділитися