За вагомий журналістський доробок, пов’язаний з документуванням воєнних злочинів РФ, премією відзначили Тараса Зозулінського, журналіста-розслідувача, який співпрацював з Харківською правозахисною групою.
Тарас Зозулінський очолює Бюро журналістських розслідувань “Detectives”. Разом з ХПГ та іншими правозахисниками він збирав докази воєнних злочинів і злочинів проти людяності, які могли скоїти російські збройні сили на території України. Як зазначав сам пан Тарас, йому вдалося зафіксувати понад 80 фактів воєнних злочинів, з-поміж яких були й невибіркові убивства та обстріли об’єктів цивільної інфраструктури.
Тарас Зозулінський долучився до глобальної правозахисної ініціативи “Трибунал для Путіна” (T4P) та на замовлення ХПГ записував інтерв’ю з постраждалими від повномасштабної війни РФ для проєкту “Голоси війни”, створеному ХПГ. Одне з таких інтерв’ю, у якому дружина українського військового розповідає про життя в окупованому Маріуполі, увійшло до книги “Голоси війни. Маріуполь”, виданої Харківською правозахисною групою цього року. Більше про книгу та спогади мешканців незламного міста можна почитати у статті ХПГ.
Окрім цього, Зозулінський залучений до спільного проєкту з Європейською школою онкології. Учасники проєкту документують воєнні злочини, від яких постраждали вразливі верстви населення: діти з інвалідністю та онкопацієнти.
Також премією відзначили команду “Слідство.Інфо”. Як зазначала головна редакторка проєкту Настя Станко, якщо раніше команда журналістів розслідувала корупцію у вищих ешелонах влади, зараз “Слідство.Інфо” переважно розслідує воєнні злочини, вчинені представниками РФ в Україні.
“Ми отримуємо цю нагороду в найважчих умовах для нашої країни та, мабуть, у найважчі часи для української журналістики загалом і для української розслідувальної журналістики зокрема. Ми працюємо під обстрілами, під час повітряних тривог. Минулу зиму ми працювали за блекаутів, ця зима прогнозується не кращою”, — відмічала журналістка.
Переможцями премії стали Юре Тепіна зі Словенії та Азра Гусарич Омєровіч з Боснії і Герцеговини.
Юре Тепіна давно працює як воєнний кореспондент. Він писав і про війну РФ в Україні та був першим словенським журналістом, якому вдалося дістатися Києва в перші тижні російського повномасштабного вторгнення. Тепіна відвідав Бородянку, Бучу, Ірпінь, які зазнали російської окупації, та їздив до Херсона, звідки писав про російські катівні та методи, до яких вдавалися представники РФ під час так званих “допитів”.
Азра Гусарич Омєровіч працює судовою репортеркою. Її матеріали передусім стосуються захисту прав людини та прав дітей з особливостями розвитку. Також вона торкається мови ненависті, дискримінації та порушень під час виборів.
Загальний контекст
Нагадаємо, що наприкінці серпня цього року T4P презентувала подання до Міжнародного кримінального суду щодо геноциду, вчиненого РФ в Маріуполі. Таким чином, правозахисники вперше представили юридичне обґрунтування “злочину злочинів”. Як відмічав один зі співавторів подання, експерт Харківської правозахисної групи Михайло Романов, на території міста Маріуполь ішлося про три форми геноциду: вбивства, створення життєвих умов, які призводять до знищення захищеної групи, і депортацію дітей. Інша співавторка подання Катерина Буряковська докладно розповідала про те, як за допомогою голоду й відсутності питної води росіяни знищували жителів Маріуполя.
Харківська правозахисна група вирішила видати свідчення мешканців Маріуполя, яким вдалося врятуватися з російської окупації, окремою книгою. Книгу “Голоси війни. Маріуполь” можна придбати у мережі Книгарень “Є” або замовити безпосередньо у Харківської правозахисної групи.
Історії українців і українок, які мешкали в інших частинах України та стали голосом цієї війни, можна прочитати у відповідній рубриці ХПГ. Зараз ці інтерв’ю перекладають дев’ятьма мовами. Харківська правозахисна група (або “Український Меморіал”) розпочала проєкт “Голоси війни”, аби історії тисяч українців були почуті не лише у реальному часі, а й не були забуті у майбутньому. Це історії звичайних українців і українок, змушених пережити втрату близьких і втрату дому, досвід полону і досвід деокупації й багато інших досвідів, що переслідують людину, яка опинилася у вирі війни. “З одного боку, вони дають інформацію для бази даних спільної ініціативи ‘Трибунал для Путіна’, адже люди, які погоджуються на інтерв’ю, або самі постраждали, або були свідками злочинів, — зауважував директор ХПГ Євген Захаров. — З іншого боку, інтерв’ю засвідчують звитягу людей, які прийняли удар РФ і рятували інших, рятували дітей, рятували себе”.
Станом на 22 листопада 2023-го у базі T4P вже зафіксовано понад 57 з половиною тисяч воєнних злочинів, імовірно, скоєних представниками РФ в Україні. Це неостаточні цифри: реальна кількість деяких видів злочинів майже напевно суттєво вища за те, що можливо зафіксувати.
