Про це 26 березня повідомила пресслужба Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та Уповноважений ВР з прав людини.
Відповідну зустріч, яка відбувалася в Києві, організував Дмитро Лубінець. На зустрічі були присутні Головний Омбудсман Турецької Республіки Шереф Малкоч, Омбудсман Турецької Республіки Садеттін Калкан, секретар Координаційного штабу Дмитро Усов, керівник Об’єднаного центру СБУ Андрій Пастернак, представник Міжнародного Комітету Червоного Хреста Ґіллан Дефурн, представники ООН та інші учасники/-ці.
Під час зустрічі Дмитро Лубінець зазначив, що Головний Омбудсман Турецької Республіки незабаром відвідає російських полонених, яких утримують в Україні. Після цього пан Малкоч намагатиметься здійснити аналогічний візит у місця утримання у Росії, де утримують українських оборонців та цивільних українців. “Ми сподіваємося, що пан Малкоч отримає можливість таким чином передати звістку від рідних нашим полоненим оборонцям та позбавленим особистої свободи цивільним”, — сказав Дмитро Лубінець.
Своєю чергою Шереф Малкоч сповістив, що вже говорив з російською Уповноваженою з прав людини та повідомляв їй про наміри відвідати російських полонених в українському таборі. “Я сподіваюся, що російська сторона натомість дозволить мені відвідати й українських полонених та цивільних людей, яких незаконно утримують у російських тюрмах. Однак це залежить від російських відповідних органів, тому я б не хотів вам давати надмірну надію”, — зазначив пан Малкоч, звертаючись до родин бранців і бранок Кремля.
Учасники та учасниці зустрічі мали змогу поставити запитання та звернути увагу на проблеми, котрі постають перед полоненими РФ. Зокрема, рідні полонених наголошували, що вкрай важливо визволити з російського полону важкопоранених цивільних і військових.
Як нагадувала матір одного з полонених, у російському полоні українців змушують щодня стояти по 12 годин. “Унаслідок цього деформуються хребти, відбуваються незворотні процеси в судинах ніг. Стається повна інвалідизація”, — казала жінка. Вона також відмічала, що важкопоранені мають бути репатрійовані поза процесами обміну.
Рідні військовополонених і цивільних бранців Кремля звертали увагу на те, що якщо пану Малкочу вдасться потрапити до місць утримання у Росії, йому можуть продемонструвати “зразково показові колонії”, де ситуація кардинально різниться від реальних умов, в яких РФ утримує українців.
Також представники родин полонених закликали міжнародні організації переглянути певні норми Женевських конвенцій, зважаючи на сучасні реалії ведення війни.
Секретні тюрми РФ і неправові статуси полонених
Як раніше наголошував директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров, в російській окупації цивільна людина, яку полонили представники РФ, спочатку потрапляє до катівень. “Це, як правило, неофіційні приміщення, з дуже поганими умовами утримання”, — відмічав пан Євген під час круглого столу, присвяченого долі увʼязнених або зниклих безвісти цивільних. При цьому незаконно затримані або викрадені мирні мешканці можуть перебувати у секретних тюрмах до пів року, наголошував правозахисник. Зокрема, у базі даних спільної ініціативи “Трибунал для Путіна” (T4P) вже зареєстровано понад чотири тисячі таких людей (4334), з-поміж яких близько двох сотень неповнолітніх. Після перебування у секретних тюрмах звільняють лише деяких затриманих. Більшість із незаконно затриманих цивільних незаконно перевозять вже до офіційних місць несвободи. Це можуть бути СІЗО та установи виконання покарань, які розташовані у Росії або на тимчасово окупованих територіях України, що перебувають під контролем РФ. При цьому цивільних українців, яких незаконно ув’язнили, утримують окремо і від російських в’язнів, і від в’язнів, які відбувають покарання на ТОТ. Таким чином увʼязнені цивільні взагалі не потрапляють до офіційної статистики, загальна система виконання покарань РФ не рахує кількість таких людей. Крім цього, незаконно затриманих цивільних українців доволі рідко віддають під суд. “Ці люди перебувають за ґратами без підстави, без вироку суду, без слідчих дій, без обвинувачення — просто так, тому що Росія вважає, що це нормально”, — наголошував Євген Захаров.
За даними правозахисників, станом на сьогодні відомо про понад сто місць утримання українських цивільних і військовополонених. Як зазначала координаторка управління проєктів Центру громадянських свобод Наталія Ящук, у таких місцях жахливі умови утримання. Люди хворіють на туберкульоз, не отримують медичної допомоги та належного харчування. Раніше ми писали, що полонених можуть майже не годувати чи давати їм зіпсовані харчі. Як зазначали в ООН, через неналежне харчування, антисанітарію та хвороби деякі українські оборонці втрачали до чверті своєї ваги. За даними Моніторингової місії ООН з прав людини, понад 80 відсотків колишніх військовополонених свідчили про недостатню кількість або неналежну якість їжі. Представники РФ давали людям зіпсовану їжу, недопечений хліб, а також кашу й макарони, в яких був пісок і камінці.
Крім цього, рідні не можуть відправити полоненим ані теплий одяг, ані ліки, адже не знають, де саме їх утримують. При цьому українців і українок часто етапують углиб Росії, в місця із суворим кліматом. Як розповідав батько Ірини Данилович, кримської журналістки, яка стала бранкою Кремля, у виправній жіночій колонії №7, розташованій у російському місті Зеленокумськ, настільки холодно, що ув’язнені змушені ходити в зимових куртках. При цьому у їдальні немає навіть мила, а на всю колонію є лише п’ять водопровідних кранів.
Щобільше, деяких цивільних заручників Росія вважає військовополоненими, а частина затриманих окупантами українців отримує статус “людей, які протидіють СВО”. Як підкреслював Євген Захаров, це абсолютно неправовий термін: у Кримінальному кодексі Російської Федерації взагалі немає такої кваліфікації. Попри це затримана представниками РФ цивільна людина може дуже довго залишатися в такому неправовому статусі або взагалі не мати жодного статусу. В останньому випадку, коли рідні чи правозахисники розшукують людину, на їхні запити відповідають одне: “триває перевірка”…
Аналітичне дослідження насильницьких зникнень, які відбувалися на тимчасово окупованих територіях України, підтверджувало, що Росія приховує місцеперебування зниклих безвісти людей. “Після зникнення родичі потерпілих не мали можливості отримати інформацію ані у місцевої окупаційної влади, ані в офіційних державних осіб Російської Федерації”, — відмічала юристка ХПГ Ганна Овдієнко. РФ могла підтвердити, що зникла людина перебуває під контролем російської влади, коли від моменту зникнення спливали місяці. Подекуди інформацію підтверджували за рік. Навіть підтвердивши, що людину утримують у полоні, представники РФ могли не надавати інформації ані про точне місцеперебування людини, ані про стан її здоров’я. Через це родичі зниклих безвісти фактично перебували у стані вакууму: спочатку вони не знали, чи жива людина, яка зникла, а потім не знали, як з нею поводяться.
Нагадаємо, що Харківська правозахисна група запустила гарячу лінію щодо зниклих безвісти або затриманих цивільних та військовополонених.
Ви можете безкоштовно зателефонувати за номером 0 800 20 24 02, якщо
- близька або знайома вам цивільна людина зникла або потрапила в полон на тимчасово окупованій території;
- ваші рідні або знайомі — військовополонені, проте ви не знаєте, де їх утримують, не маєте про них звісток тощо.
Юристи Харківської правозахисної групи допоможуть вам у розшуках близьких. Хоча ми не можемо надати стовідсоткових гарантій, що встановимо місцеперебування ваших рідних чи знайомих, за роки роботи нашим фахівцям вдалося знайти понад 30% людей, каже директор Харківської правозахисної групи.
