Невидимі бранці Кремля
Затримання Геннадія Осьмака
На Херсонщині російські окупанти затримали колишнього головного редактора генічеського сайту “Новий Візит” Геннадія Осьмака.
Як повідомляє Центр журналістських розслідувань, що посилається на російські ЗМІ, українцю закидають “участь у незаконному збройному формуванні” нібито тому, що журналіст був “штатним піарником” так званого “Кримськотатарського батальйону імені Номана Челебіджихана” та підтримував водну блокаду тимчасово окупованого Криму.
Ворожі ЗМІ підтверджують, що журналіста затримали російські силовики, які незаконно діють на окупованих частинах Херсонщини. Російські пропагандисти також стверджують, що незаконна поліція розпочала кримінальну справу щодо Осьмака за статтею “Участь у незаконному збройному формуванні”. Крім цього, російські силовики перевіряють, чи журналіст не працював на Службу безпеки України.
За повідомленнями російських пропагандистів, після початку російської окупації Геннадій Осьмак нібито припинив журналістську діяльність і отримав російський паспорт, а затримали його за доносом.
Як раніше сповіщали журналісти “ІPC-Південь”, у березні 2022 року Геннадій Осьмак заявив, що йде з посади головного редактора сайту “Новий Візит”.
“Увага! Як редактор вимушений повідомити, що від сьогодні я не маю відношення до роботи сайту ‘Новий Візит’ та до інформації, яка там буде розміщуватися”, — писав він на своїй фейсбук-сторінці. 12 березня журналіст повідомив про припинення роботи сайту.
До повідомлення про складання повноважень Геннадій Осьмак понад два тижні продовжував працювати фактично в умовах окупації, адже російські війська взяли Генічеськ під контроль ще у перший день повномасштабного вторгнення РФ.
Нагадаємо, що ще у 2022 році команда Лабораторії гуманітарних досліджень Єльської школи громадського здоров’я встановила, що позасудові затримання й насильницькі зникнення під час російської окупації Херсонщини відбувалися цілеспрямовано. Крім цього, у звіті Лабораторії було зазначено, що кримські татари безслідно зникали на блокпостах Херсонської області. Нагадаємо, що за наявності критичної чисельності насильницьких зникнень вони кваліфікуються як злочин проти людяності за статтею 7 (1)(і) Римського статуту Міжнародного кримінального суду.
Українські журналісти за ґратами
Тим часом Комітет Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва підтримав постанову щодо українських журналістів, яких утримує у заручниках Російська Федерація.
Про це повідомив ініціатор постанови, голова Комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин. Посадовець уточнив, що рішення одноголосно ухвалили 6 березня. Раніше Юрчишин розповідав, що ця постанова є зверненням до міжнародних структур і має привернути увагу світу до полонених РФ українських журналістів.
Юрчишин нагадав, що наразі відомо щонайменше про 26 медійників, яких незаконно ув’язнили представники РФ, тож Україна шукає “шляхи повернення і їх, і інших заручників путінського режиму”. “Владислав Єсипенко, Дмитро Хилюк, Вікторія Рощина, Ірина Данилович — прізвища, які мають бути постійно на слуху. Бо лише так ми можемо добитися їх звільнення”, — наголосив Юрчишин.
Посадовець пояснив, що за допомогою постанови українські парламентарі хочуть заручитися підтримкою усіх можливих партнерів: Організації Об’єднаних Націй, Європарламенту, НАТО, ОБСЄ, “Репортерів без кордонів” та інших організацій. “У 2019-му Україні вдалося повернути додому Олега Сенцова. Тоді міжнародне залучення стало одним із важливих факторів”, — нагадав Юрчишин.
Він також висловив сподівання, що відповідну постанову включать до порядку денного на найближчому засіданні Верховної Ради. “Маємо прийняти її якнайшвидше”, — наголосив посадовець.
Ще у лютому цього року Ярослав Юрчишин говорив, що разом з організацією “Репортери без кордонів” планує розробити адвокаційну кампанію, що привернула б увагу до українських журналістів, які стали бранцями Кремля. Тоді він також сподівався долучити до адвокаційної кампанії Міжнародну федерацію журналістів.
Нагадаємо, що 17 українських журналістів, яких незаконно затримали на тимчасово окупованих територіях, були внесені до міжнародного списку увʼязнених медійників. Цей список складає Європейська федерація журналістів (EFJ). До міжнародного списку увʼязнених потрапили: Амет Сулейманов, Асан Ахтемов, Дмитро Хилюк, Ернес Аметов, Ірина Данилович, Ірина Левченко, Марлен Асанов, Осман Аріфмеметов, Ремзі Бекіров, Рустем Шейхалієв, Сергій Цигіпа, Сервер Мустафаєв, Сейран Салієв, Тимур Ібрагімов, Вікторія Рощина, Вілен Темер’янов, Владислав Єсипенко. Більшість затриманих — кримчани. Усі вони зустріли 2024 рік за ґратами.
Загалом у Міжнародному списку — 108 увʼязнених медійників, яких затримали у 2023 році. Прикметно, що, відповідно до списку EFJ, в Європі найбільше журналістів ув’язнила Білорусь і Росія. 32 журналістів ув’язнили в Білорусі, 23 — на території РФ і 17 — на тимчасово окупованих територіях України, які перебувають під контролем РФ.
Оновлено:
На жаль, список увʼязнених Росією журналістів невпинно зростає. Як 9 березня повідомили Крим.Реалії, Комітет захисту журналістів (CPJ) вимагає, аби російська влада звільнила кримських журналістів Рустема Османова і Азіза Азізова, яких заарештували за звинуваченням у “тероризмі” щонайменше на два місяці. Журналістів “Кримської солідарності”, які висвітлювали політично вмотивовані справи у Криму, затримали після чергової хвилі масових обшуків, які відбулися вранці 5 березня цього року в будинках кримських татар. У Бахчисараї представники РФ прийшли до активістів “Кримської солідарності”, а в Джанкойському районі — до релігійних діячів. Усього російські силовики обшукали десять будинків кримських татар.
Того ж дня нелегітимний Київський районний суд Сімферополя постановив заарештувати Рустема Османова і Азіза Азізова на два місяці (до 5 травня 2024-го) за звинуваченням в організації та участі в діяльності терористичної організації.
“Російська влада продовжує переслідувати незалежні голоси, які намагаються пролити світло на ситуацію з правами людини, що склалася на півострові” — так прокоментував чергове затримання Карлос Мартінес де ла Серна, програмний директор Комітету захисту журналістів. Він також вимагав, аби Російська Федерація зняла всі обвинувачення із затриманих журналістів, негайно їх звільнила та припинила чинити репресії проти кримськотатарських журналістів.
Харківська правозахисна група писала як про багатьох з увʼязнених журналістів, так і про злочини проти українських медійників і ЗМІ. Нагадаємо, що, окрім згаданих раніше журналістів, у серпні минулого року російські окупанти викрали адміністраторів телеграм-каналів запорізького регіонального видання “РІА-Мелітополь” і “Мелітополь — це Україна”. Їх тримали у полоні та звинувачували у “тероризмі”. При цьому відео затримання українців оприлюднили в російських пропагандистських медіа і телеграм-каналах лише 29 жовтня 2023 року, хоча українців незаконно взяли у полон ще 20 серпня 2023-го. Тоді Російська Федерація оприлюднювала такий список затриманих: Олександр Малишев, Георгій Левченко, Максим Рупчов, Яна Суворова, Марк Каліуш, Костянтин Зиновкін. Усіх їх звинувачували за кількома статтями Кримінального кодексу РФ: українцям інкримінували публічні заклики до терактів, держзраду, шпигунство. Їм загрожувало від 12 до 20 років позбавлення волі. Крім цього, у російському полоні досі перебуває журналіст і правозахисник Максим Буткевич, який став лавреатом Національної правозахисної премії у грудні минулого року.
Невидимі бранці Кремля
Під час круглого столу, присвяченого долі увʼязнених або зниклих безвісти цивільних, директор ХПГ Євген Захаров докладно розповідав про шлях, який проходять мирні мешканці окупованих територій, які стали бранцями РФ.
“Спочатку затримані потрапляють до катівень. Це, як правило, неофіційні приміщення, з дуже поганими умовами утримання”, — відмічав пан Євген. Він також нагадував, що лише на окупованих частинах Харківській області Росія створила щонайменше 33 катівні (Більше про так звану “дворівневу структуру тортур” і катування українців, які чинили представники РФ під час окупації Харківщини, можна прочитати у матеріалі).
Як пояснював Євген Захаров, незаконно затримані або викрадені мирні мешканці можуть перебувати у секретних тюрмах до пів року. Зокрема, у базі даних спільної ініціативи “Трибунал для Путіна” (T4P) вже зареєстровано понад чотири тисячі таких людей (4334), з-поміж яких близько двох сотень неповнолітніх.
Після перебування у секретних тюрмах звільняють лише деяких затриманих. Більшість із незаконно затриманих цивільних незаконно перевозять вже до офіційних місць несвободи. Це можуть бути СІЗО та установи виконання покарань, які розташовані у Росії або на тимчасово окупованих територіях України, що перебувають під контролем РФ. При цьому цивільних українців, яких незаконно ув’язнили, утримують окремо і від російських в’язнів, і від в’язнів, які відбувають покарання на ТОТ. Таким чином увʼязнені цивільні взагалі не потрапляють до офіційної статистики, загальна система виконання покарань РФ не рахує кількість таких людей.
Крім цього, незаконно затриманих цивільних українців доволі рідко віддають під суд. “Ці люди перебувають за ґратами без підстави, без вироку суду, без слідчих дій, без обвинувачення — просто так, тому що Росія вважає, що це нормально”, — наголошував Євген Захаров.
Щобільше, деяких цивільних заручників Росія вважає військовополоненими, а частина затриманих окупантами українців отримує статус “людей, які протидіють СВО”. Як підкреслював Євген Захаров, це абсолютно неправовий термін, адже у Кримінальному кодексі Російської Федерації взагалі немає такої кваліфікації. Попри це затримана представниками РФ цивільна людина може дуже довго залишатися в такому неправовому статусі або взагалі не мати жодного статусу. В останньому випадку, коли рідні чи правозахисники розшукують людину, на їхні запити відповідають одне: “триває перевірка”…
Аналітичне дослідження насильницьких зникнень, які відбувалися на тимчасово окупованих територіях України, підтверджувало, що Росія приховує місцеперебування зниклих безвісти людей. Лише від початку повномасштабного вторгнення РФ до 31 березня 2023-го команда ХПГ зібрала та внесла до бази даних Т4Р інформацію про 2858 насильницьких зникнень, вчинених проти 5140 цивільних. “Після зникнення родичі потерпілих не мали можливості отримати інформацію ані у місцевої окупаційної влади, ані в офіційних державних осіб Російської Федерації”, — відмічала юристка ХПГ Ганна Овдієнко. РФ могла підтвердити, що зникла людина перебуває під контролем російської влади, коли від моменту зникнення спливали місяці. Подекуди інформацію підтверджували за рік. Навіть підтвердивши, що людину утримують у полоні, представники РФ могли не надавати інформації ані про точне місцеперебування людини, ані про стан її здоров’я. Через це родичі зниклих безвісти фактично перебували у стані вакууму: спочатку вони не знали, чи жива людина, яка зникла, а потім не знали, як з нею поводяться.
Пошуки зниклих безвісти та полонених цивільних і військовополонених
Нагадаємо, що Харківська правозахисна група запустила гарячу лінію щодо зниклих безвісти або затриманих цивільних та військовополонених.
Телефонуйте за номером 0 800 20 24 02, якщо
- близька або знайома вам цивільна людина зникла або потрапила в полон на тимчасово окупованій території;
- ваші рідні або знайомі — військовополонені, проте ви не знаєте, де їх утримують, не маєте про них звісток тощо.
Усі дзвінки безплатні. Юристи Харківської правозахисної групи допоможуть вам у розшуках близьких. Ми приймаємо заявки зі всієї України.
Хоча ми не можемо надати стовідсоткових гарантій, що встановимо місцеперебування ваших близьких чи знайомих, за роки роботи нашим фахівцям вдалося знайти понад 30% людей, каже директор Харківської правозахисної групи.