Про можливі катування громадянина США повідомило агентство AFP, яке посилається на одного з колишніх співкамерників Хаббарда — українського військовополоненого, звільненого під час цьогорічного травневого обміну.
Співрозмовник агентства розповідав, що полоненого американця, так само як і інших бранців РФ, постійно били. Били палицями, кийками та ногами. Ба більше, колишній співкамерник розповів журналістам, що охоронці нацьковували на Хаббарда собак. Американця також морили голодом і змушували “повзати коридором”.
Стівен Хаббард неодноразово вимагав, аби йому дали змогу зв’язатися з родиною, американською чи українською владою.
Проте на початку жовтня цього року речник Державного департаменту США Метью Міллер повідомляв, що Росія відмовила Сполученим Штатам у консульському доступі до Хаббарда. “Ми маємо обмежену інформацію про цю справу, оскільки Росія відмовилася надати консульський доступ”, — казав Міллер. Речник Держдепу закликав Кремль дотримуватися власних зобов’язань і надати дипломатам США доступ до американського громадянина.
Передісторія
Росія звинуватила Стівена Хаббарда в тому, що він брав участь у бойових діях у лавах ЗСУ як “найманець”. За версією російського слідства, у лютому 2022-го Стівен Хаббард, якому на той момент було 70 років, уклав контракт із підрозділом тероборони Ізюма. За це він нібито щомісяця мав отримувати тисячу доларів, пройшов підготовку й отримав зброю та боєприпаси, а за два місяці після імовірного початку служби потрапив у полон.
Російська прокуратура вимагала призначити громадянинові США сім років колонії суворого режиму. Московський міський суд засудив пана Стівена до шести років і 10 місяців колонії загального режиму. У термін покарання мали зарахувати час перебування Хаббарда під вартою із розрахунку: один день у СІЗО — за півтора дня в колонії. Російський суд також постановив вилучити в громадянина США 142 тисячі 300 гривень, які мали стати доходом РФ. Кримінальну справу Стівена Хаббарда розглянули за два засідання, які відбувалися у закритому режимі. Як стверджувалося, Хаббард визнав свою “провину”.
Російська інформагенція “РІА Новості” писала, що Стівен Хаббард є уродженцем Мічигану, який мешкав в Україні з 2014 року. Його сестра Патриція Фокс казала журналістам Reuters, що пан Стівен викладав англійську в різних країнах світу (у тому числі в Японії та на Кіпрі) і 2014 року приїхав до України, аби викладати і тут. Спочатку американець мешкав разом з українкою, та коли сестра востаннє з ним говорила, він жив в Ізюмі сам.
Сестра полоненого також сумнівалася, що її брат міг визнати провину у суді, і казала, що він — невійськова людина, “радше пацифіст”. Він ніколи не володів зброєю і взагалі мав проросійські погляди, казала сестра. Пані Фокс також зазначала, що упродовж місяців вона отримувала мало інформації щодо того, в якому правовому статусі перебуває її брат.
Загальний контекст
Раніше ми писали, що у випадках насильницьких зникнень російські військові або окупаційні органи не надавали жодної інформації та не повідомляли рідним, де та у якому статусі перебуває зникла людина. Щобільше, понад 95% українських військовополонених могли зазнати катувань у російській неволі. “Полонені зазнають тортур під час першого ‘допиту’. Їх б’ють металевими прутами та палицями, роздягають, б’ють електричним струмом. Це жахливо. Безумовно, це найгірше, що я бачила за 20 років своєї кар’єри під час відвідин полонених від імені ООН”, — казала очільниця Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Даніель Белл. Незаконно затримані й ув’язнені цивільні також зазнають катувань у російській неволі та помирають від тортур.
Як зазначала Маріана Кацарова, спецдоповідачка ООН з питань прав людини в Росії, мирні українці, яких затримують російські військові або представники спецслужб, потрапляють у нелюдські умови. На тимчасово окупованих територіях України представники РФ можуть незаконно тримати людей у підвалах, шкільних приміщеннях чи армійських наметах. За свідченнями постраждалих, окупувавши частини України, представники РФ систематично катували, у тому числі вчиняли зґвалтування та інші види сексуального насильства, як чоловіків, так і жінок, у тому числі жінок похилого віку та дівчат-підлітків.
Представники РФ вдаються до катувань, аби отримати “зізнання” (самообмови) та показання щодо інших цивільних. Крім цього, катування застосовують як примус до співпраці або як покарання за нелояльність до російського окупаційного режиму. Ув’язнені на тимчасово окупованих територіях та депортовані до Росії полонені українці також зазнають катувань. Кацарова підтверджувала, що Росія часто утримує незаконно увʼязнених українців, навіть не висунувши їм звинувачень.
Катування полонених українців є “узвичаєною та широковживаною практикою” представників РФ, які користуються з власної безкарності, наголошувала Незалежна комісія ООН з розслідування порушень в Україні цього року. Ще у вересні минулого року Спецдоповідачка ООН з питань катувань Еліс Джилл Едвардс заявляла, що катування і нелюдське поводження представників РФ з цивільними українцями і з військовополоненими не можна оцінювати як випадкові, а варто розглядати як “організовану частину державної політики РФ, яка має на меті залякування, покарання або отримання інформації та зізнань”.
