Без зв’язку і можливості звільнитися умовно-достроково

Майже три тижні невідомості

Ремзі Бекіров, кримський громадянський журналіст, якого утримують у російській виправній колонії №33 у (столиці Республіки Хакасії) Абакані, майже три тижні не виходить на зв’язок з родиною. Про це “Кримській солідарності” розповіла дружина політвʼязня Халіде Бекірова.

Пані Халіде непокоїться за долю чоловіка, адже востаннє він писав їй листа 2 жовтня та не телефонував вже понад два з половиною місяці. “Я не знаю, що з ним, де він нині перебуває, чи тримають його знову в ШІЗО”, — казала дружина журналіста. Вона також нагадала, що раніше Ремзі Бекіров “постійно перебував у штрафному ізоляторі, причому за абсолютно необґрунтованими звинуваченнями”.

Пані Бекірова розповіла, що надіслала скарги до російської прокуратури та Федеральної служби виконання покарань (ФСВП) і очікує відповіді від російських відомств. “Я вимагаю, щоби вони щось зробили, щоби припинили чинити тиск на мого чоловіка. <…> Я вважаю, що це [тиск] відбувається через його погляди, через те, що він політичний в’язень, а також журналіст”, — підкреслила дружина Ремзі Бекірова.

Після етапування до виправної колонії №33 в Абакані, куди політвʼязень прибув цього серпня, Ремзі Бекірова майже постійно тримають у штрафному ізоляторі (ШІЗО). Станом на 20 вересня цього року журналіст перебував у ШІЗО майже місяць. Як зазначала пані Халіде, її чоловіка запроторювали до штрафного ізолятора під різними приводами: за те, що не вдягнув головний убір, коли вийшов на вулицю, за те, що відмовився вітатися з наглядачем колонії та називати йому свої дані, тощо. Ба більше, одного разу Бекірову дали 10 діб у штрафному ізоляторі за “порушення розпорядку дня”, яке полягало в тому, що кримський татарин уночі “відлучився зі спального місця читати молитву”.

“Він перший із кримських політв’язнів, хто сидить у цій колонії. Його пильнують, морально тиснуть на нього. Але всі ці причіпки — це не причини, щоби поміщати його до ШІЗО. Йому не дають можливості писати листи, дзвонити, тому ми не отримуємо від нього новин”, — ділилася дружина політвʼязня, який має трьох неповнолітніх дітей.

Історія Ремзі Бекірова і ‘другої Сімферопольської групи’

Нагадаємо, що правозахисник і громадянський журналіст Ремзі Бекіров вів прямі трансляції обшуків і судилищ у політично мотивованих справах, які окупаційна “влада” розпочинала проти жителів Криму. Зокрема, він висвітлював справу ветеранки кримськотатарського національного руху Веджіє Кашка та затримання архієпископа Кримської єпархії ПЦУ Климента, так звані “справи Хізб ут-Тахрір” і таке інше. Крім того, Бекіров був ініціатором ідеї щодо колективної допомоги сім’ям кримських політв’язнів. 10 березня 2022 року Південний окружний військовий суд Ростова-на-Дону засудив Ремзі Бекірова до 19 років позбавлення волі.

Ремзі Бекірова затримали у березні 2019 року. Тоді заарештували, а згодом і засудили чимало людей, зокрема і Шабана Умерова (після затримання у нього посилилися болі в спині та з’явився біль у серці); Різу Ізетова (росіяни етапували його до Якутії, до виправної колонії №1 Республіки Саха, розташованої за понад дев’ять тисяч кілометрів від Криму); Раїма Айвазова (якого після незаконного затримання катували ефесбівці, а після засудження вже етапували до Архангельського краю РФ). Затриманих звинувачували у причетності до “терористичної організації” — ісламської політичної партії “Хізб ут-Тахрір”, забороненої в РФ і дозволеної в інших країнах цивілізованого світу. Влітку 2019-го кількість затриманих по другій Сімферопольської групи “справи Хізб ут-Тахрір” зросла до 25 людей.

У лютому минулого року помер Джеміль Гафаров, якого також засудили у цій справі. Розтин показав, що смерть настала через гостру серцево-судинну недостатність, яку спричинила атеросклеротична хвороба серця. Ми писали про цю смерть і висвітлювали випадки, коли кримським бранцям не надають медичної допомоги в російській неволі. Останні з них зібрані у статті.

‘Тебе не відпускають’

Тим часом як на території РФ кримські політв’язні не мають змоги зв’язатися з родиною, в тимчасово окупованій Керчі відмовляють в умовно-достроковому звільненні фрилансеру Крим.Реалії Владиславу Єсипенку, засудженому до п’яти років позбавлення волі.

Про це журналістам Крим.Реалії (проєкту Радіо Свобода) розповіла Катерина Єсипенко, дружина незаконно ув’язненого журналіста. За її даними, процедурі умовно-дострокового звільнення можуть перешкоджати ефесбівці та адміністрація керченської колонії.

Пані Катерина зауважила, що її чоловік кілька разів обговорював умовно-дострокове звільнення з власним адвокатом і хотів звернутися з відповідною заявою до адміністрації колонії. Проте ув’язнений журналіст отримував формальні відмови, а останнім часом співробітники колонії почали прямо казати, що його “не відпускають”.

“Щоразу Влад отримував відповіді про те, що ще не час. Друга відповідь [була така], ‘тебе не відпускають’ <…> Адміністрація колонії стала ось так говорити в обличчя, стала більш відвертою, скажімо так, трохи пізніше”, — казала дружина політвʼязня. Пані Катерина припускає, що умовно-дострокове звільнення її чоловіка блокує російська ФСБ.

18 жовтня народний депутат України, голова комітету Верховної Ради з питань свободи слова Ярослав Юрчишин казав “Громадському радіо”, що російські силовики можуть готувати Владиславу Єсипенку другий термін ув’язнення. “Зараз є підозра, що Владиславу, який відбуває надуманий тюремний термін, намагаються готувати другий термін. Тобто ніхто його випускати, навіть по закінченню його терміну ув’язнення (зараз не готовий сказати, скільки це), не збирається”, — казав Юрчишин. Дружина Владислава Єсипенка підтверджувала журналістам Крим.Реалії, що такі побоювання небезпідставні, проте наразі вона не знає, які ще звинувачення представники РФ можуть висунути її чоловікові.

Історія Владислава Єсипенка

До арешту Владислав Єсипенко висвітлював соціальну та екологічну проблематику, а також проводив опитування кримців.

Єсипенка затримали 10 березня 2021 року у Криму. Росія звинувачувала українського журналіста у “зв’язках з українськими спецслужбами” та “зберіганні й перевезенні боєприпасів”.

Владислава Єсипенка засудили до п’яти років позбавлення волі в колонії загального режиму та призначили штраф в розмірі 110 тисяч рублів. Російське обвинувачення вимагало для Єсипенка 11 років позбавлення волі.

На засіданні нелегітимного “суду” в Сімферополі, куди допустили незалежного адвоката, Владислав Єсипенко заявив про тортури з боку російських спецслужб. Як повідомляв його адвокат Олексій Ладін, ефесбівці погрожували вчинити розправу над журналістом, якщо він відмовлятиметься від “свідчень”, в яких обмовив себе. “Після судового засідання, на якому він зробив заяву про катування, його вивозили в оперативний відділ управління ФСБ в Сімферополі на вулиці Пушкіна, де оперативники ФСБ погрожували йому фізичною розправою, якщо він відмовлятиметься від своїх нібито ‘свідчень’. Від тих свідчень, в яких він себе обмовив”, — розповідав адвокат. Журналіст казав, що його били та катували електричним струмом, душили поліетиленовим пакетом, тримали оголеним і погрожували вбити.

Правозахисні та медійні організації закликали звільнити Владислава Єсипенка та вважали його політв’язнем. У Міністерстві закордонних справ України вирок Владиславу Єсипенку називали політично вмотивованим. Держдепартамент США також засуджував вирок журналісту та називав його “ще одним прикладом зловживань російської окупаційної влади у Криму”.

Війна РФ проти українських журналістів

Харківська правозахисна група писала про Вікторію Рощину, журналістку, яка померла в російському полоні, громадянську журналістку Ірину Данилович, якій гіршає в російській неволі, колишніх журналісток Ірину Левченко та Жанну Кисельову, які безвісти зникли на тимчасово окупованих територіях України та могли опинитися у російських катівнях, громадянського журналіста Євгена Ільченка, якого змушували працювати на російських загарбників, і інших медійників і медійниць, у тому числі кримських громадянських журналістів, які стали невидимими бранцями Кремля.

Ми також писали, що лише у період з січня по вересень 2024 року російські окупанти провели щонайменше 59 незаконних обшуків у Криму. 35 з них відбувалися у кримських татар. При цьому правозахисники неодноразово підкреслювали, що переслідування осіб, які не є злочинцями з позиції українського законодавства, порушує статтю 7 Європейської конвенції з прав людини (покарання лише на підставі закону), а Росія не має жодного права застосовувати своє кримінальне законодавство на тимчасово окупованих територіях. Вивезення кримських політв’язнів на територію РФ також є злочином: відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, навіть якщо особа скоїла кримінальне правопорушення на окупованій території, саме на окупованій території її мають судити й саме на окупованій території особа має відбувати покарання. Проте представники РФ повсякчас підважують і міжнародне право, і права людини. Більше про російське кривосуддя та ставлення представників РФ до кримських бранців можна почитати у рубриках: Право на справедливий суд, Право на життя, Політика і права людини.