Смертельний патруль
П’ять прицільних пострілів
Українські правоохоронці встановили особу та повідомили про підозру військовослужбовцю 1065-го артилерійського полку, який належить до 98-ї повітряно-десантної дивізії Повітряно-десантних військ російських Збройних сил. Йому інкримінують порушення законів та звичаїв війни, поєднане з умисним вбивством.
Про черговий злочин, який могли скоїти представники РФ, повідомили в Офісі Генпрокурора.
Злочин міг статися у березні 2022, коли російські війська окупували село Мощун, розташоване у Бучанському районі Київської області. За даними слідства, підозрюваний брав участь в окупації Мощуна та “патрулював” місцевість разом з двома іншими військовослужбовцями російських Збройних сил.
Патрулюючи Мощун, російські військові побачили, як двоє місцевих чоловіків намагалися загасити вантажний мікроавтобус, який палав біля подвір’я людей. Підозрюваний упритул підійшов до чоловіків, які боролися з полум’ям, і “без попередження відкрив вогонь із автоматичної зброї, здійснивши щонайменше п’ять прицільних пострілів”.
Від отриманих вогнепальних поранень один чоловік помер на місці. Інший чоловік отримав поранення. Його врятувало те, що він упав на землю і таким чином зміг вижити, мовиться у повідомленні Офісу Генпрокурора.
Після розстрілу людей підозрюваний з двома іншими військовими російських Збройних сил залишив місце вчинення злочину. Нині правоохоронці встановлюють особи цих військових.
В Офісі Генпрокурора наголосили, що постраждалі були мирними людьми, вони не брали участі у збройному конфлікті, не мали зброї або інших знарядь, що могли б виправдати застосування насильства.
Убиті у Мощуні
Ми неодноразово висвітлювали злочини, які представники РФ могли вчиняти під час окупації Київщини. Мешканці Мощуна переконалися у жорстокості загарбників, коли ті зайшли у село. Зокрема, пані Ольга, яка опинилася в російській окупації, розповідала про те, як російські військові без жодних причин убили її літнього дідуся.
Вже на другий день після того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення, родина Ольги забрала дідуся з лікарні. Ольга згадувала, що по дорозі до лікарні вони бачили російських солдатів і військову техніку, “трупи лежали на дорозі, мосту вже практично не було”. Проте родині вдалося забрати 74-річного дідуся додому. Наступного ранку в селищі були російські автоматники, тож родина вирішила виїздити. Сам дідусь відмовився лишати село, хотів залишитися вдома.
“Потім нам люди розповіли, що ще десь 8 березня бачили, як з будинку йшов дим: тобто він, судячи з усього, топив у хаті та ще був живий. А вже 10 березня, коли тут був дуже сильний обстріл, танки стріляли просто по будинках, дідуся ніхто не чув і не бачив. За деякий час ми дізналися, що його розстріляли. У нас були фотографії, але їх ми видалили, адже це моторошна картина. Добре було видно у голові три отвори, кулі вийшли крізь тіло, дуже страшно. Півтора місяця тіло пролежало”, — ділилася онука.
Пані Ольга наголошувала, що рідні досі не можуть збагнути, навіщо було вдаватися до вбивства, адже їхньому дідусеві було 74 роки, він мав інвалідність. “Він нікого не чіпав, нічого нікому поганого не робив. Жила собі людина... Чого так сталося — ніхто не знає та вже не дізнаємося”, — казала пані Ольга. Вона також зазначала, що людей, які залишилися у селі, катували.
Інші мешканці Мощуна також підтверджували, що в селі загинуло чимало людей. Як розповідала пані Надія, один з їхніх знайомих зник. Інше подружжя знайшли вбитими. Хтось загинув у власній хаті, хтось — на дорозі, когось розстріляли, когось знайшли у льосі, когось — у лісі… “Макушенко Олександр та Макушенко Ольга: діда знайшли у лісі, а бабу — у льосі. Олександра розірвало четвертого числа. Жінка йшла (Наталя) — її на дорозі вбило”, — згадувала пані Надія. Інша родина хотіла евакуюватися, проте не встигла: коли люди почали заводити машину — росіяни вийшли з лісу і почали стріляти. Пані Надія нарахувала 15 людей, які загинули через повномасштабне вторгнення РФ. “На тій стороні дід мешкав. Він весь час ходив у військових штанах. Він не військовий, просто так ходив... Його вбили”, — згадувала жінка. Інша бабуся не витримала постійних вибухів і обстрілів і вкоротила собі віку. Брат і сестра (Яремчуки) загинули просто в хаті: згоріли. Їхні тіла не знайшли. 62-річний чоловік, який пережив інсульт, загинув, коли в його хату влучив снаряд. “Він кричав сильно, горіла хата, але не було кому його витягти...”, — ділилася Надія Петрівна.
Пан Микола також згадував пекло, на яке російські військові перетворили мирне село. “При обстрілі першого вбили Сашка Топаля. Міною. Він маму хотів вивезти, машина стояла. Він сказав, що піде машину завести, дійшов до калитки — і вибух. Це я бачив, як він [був] вбитий. Сашка лопатою збирав ходив...”, — розповідав пан Микола. Він згадував і інших убитих: Василя Васильовича, якого убив уламок російського снаряда, коли чоловік вийшов з погреба; Костенюка, якого розстріляли росіяни; Славка Швеця, якого загарбники застрелили у погребі. “Ось по тій вулиці [жив] Микола… Його вже мертвим знайшли у ліжку, його також вбили”, — казав тезко убитого. Росіяни також стріляли з автомата по водієві маршрутки, та, на щастя, чоловіку вдалося вижити, згадував інший мешканець села пан Сергій. Крім того, чимало людей загинули на дачах, розповідала пані Людмила, хата якої згоріла в неї на очах... Через повномасштабне вторгнення РФ у селі було зруйновано біля 80 відсотків будинків, казали місцеві.
Мешканці Мощуна також розповідали, що російські військові могли впритул розстрілювати й страчувати мирних людей, адже у селі виявляли тіла зі зв’язаними руками. Крім того, загарбники мародерили: вирубали двері сокирами або прострілювали замки. Крали одяг, взуття, пральні машини та жіночу білизну — забирали все, що бачили.
Злочини на Київщині
Невиправдана жорсткість супроводжувала усі російські колони, які вдерлися на Київщину. Влітку минулого року українські правоохоронці повідомили про підозру російському офіцеру, старшому навіднику 1-ї самохідної артилерійської батареї 76-ї десантно-штурмової дивізії, який під час окупації Бучі наказав ідентифікувати всіх одягнених в чорний одяг людей як ворогів. Правоохоронці наголошували, що подібний наказ порушував принцип розрізнення, а “така ‘ідентифікація ворога’ могла спричинити випадкові втрати життя серед цивільного населення та поранення цивільних осіб”. Так і сталося: виконуючи злочинний наказ, російські військові вбили охоронця супермаркету, який був одягнений у службовий одяг чорного кольору з позначкою “Охорона NOVUS”. Чоловік не мав зброї та не становив жодної загрози для російських загарбників, проте вони “відкрили вогонь з автоматичної вогнепальної зброї по цивільній особі”. “В результаті таких дій російських військових чоловік отримав поранення, від якого помер”, — повідомляли в Офісі Генпрокурора.
Ще в лютому минулого року тодішній Генпрокурор України Андрій Костін зазначав, що на той час було відомо про понад 9 000 воєнних злочинів, які російські військові скоїли у Бучанському районі Київської області. “Після звільнення ми виявили масові поховання з понівеченими тілами чоловіків, жінок, дітей. Тортури, вбивства, сексуальне насильство. Це і є справжнє обличчя ‘руського миру’ та режиму РФ, який засновано на повній зневазі до принципів прав людини та гуманітарного права”, — підкреслював Андрій Костін.
Наприкінці 2022 року команда The New York Times оприлюднили розслідування, яке свідчило про те, що “російські військові навмисно вбивали людей” у Бучі. Проаналізувавши отримані дані, журналісти дійшли висновку, що це була частина системної операції “зачистки”, яка дозволяла втримати й прокласти стратегічно важливий шлях до столиці, а вбивства мирних мешканців були “частиною навмисних та системних зусиль безжального прокладання” такого маршруту. У квітні 2023 року видання The New York Times оприлюднило новий матеріал, у якому були викладені й проаналізовані знімки з Бучі. На одному з квітневих відеозаписів були зафіксовані тіла на вулиці Яблунській, а супутникові знімки показували, що тіла перебували на вулиці у той час, коли російські військові окупували Бучу. Як зазначали журналісти: об’єкти, які з’явилися на знімках, були в тих самих позах, в яких віднайшли тіла після звільнення міста. Щобільше, проведений журналістами аналіз доводив, що “ці об’єкти залишалися у тих самих позах упродовж понад трьох тижнів”, а отже тіла убитих почали з’являтися на вулицях міста приблизно з середини березня, коли Буча перебувала під контролем російських Збройних сил. Усе це спростовувало цинічні твердження Кремля про інсценування злочину: нібито загиблі цивільні з’явилися в Бучі вже після того, як російські війська відступили з міста.
Тіла мирних мешканців виявляли і в інших деокупованих селах і містах на Київщині: у Бородянці, Гостомелі й усюди, де перебували Збройні сили РФ. Ще у березні 2023-го правоохоронці виявили тіла 1 373 мирних мешканців на деокупованих частинах Київської області. При цьому більше ніж у тисячі випадків йшлося про насильницькі смерті.
Крім того, окупувавши Київщину, російські військові могли брати людей у полон (цього серпня ми розповідали про 89 родин із Київщини, які чекають на визволення своїх рідних з неволі) та вчиняти насильницькі зникнення. Представники РФ викрадали людей, люди зникали безвісти. При цьому окупанти не повідомляли рідним, де та в якому статусі перебувають зниклі. Як зазначали правозахисники під час цьогорічної презентації дослідження насильницьких зникнень, яку підготувала глобальна ініціатива “Трибунал для Путіна” (T4P), подекуди рідні досі не знають, що сталося зі зниклою людиною. Попри те, що Київська область була давно звільнена від російських сил, там досі багато насильницькі зниклих людей. Цих людей немає ані у списках полонених, ані у списках загиблих...
В онлайн-бібліотеці Харківської правозахисної групи можна ознайомитися з усіма поданнями до Міжнародного кримінального суду, в тому числі з поданням, присвяченому насильницьким зникненням.