Убивство судмедексперта під час окупації Ізюма: в Харкові судитимуть ‘племінника Кадирова’
Харківська обласна прокуратура передала до суду обвинувальний акт щодо Ахмеда Дудуєва. Його підозрюють у порушенні законів та звичаїв війни, поєднаному з умисним вбивством — (ч. 2 ст. 438 КК України в редакції до 24.10.2024).
“Обвинувачений — уродженець Республіки Дагестан, командир бойової машини реактивного дивізіону військової частини 61899, а саме 27-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади 1-ї танкової армії західного військового округу, — повідомляють правоохоронці.
Слідство встановило, що 7 травня 2022 року він прийшов до патологоанатомічного відділення Центральної міської лікарні Піщанської Богоматері в Ізюмі й убив 70-річного судмедексперта Федора Здебського. Цивільний чоловік мав інвалідність, пересувався на протезі.
“Ахмед озвірів”
…Колись про цей злочин писала для “Української правди” Вікторія Рощина. Згодом, у серпні 2023 року, журналістка потрапила в російський полон, де ймовірно загинула — міноборони РФ повідомило батьків Вікторії про її смерть, проте тіло росіяни так і не повернули.
Вікторія восени 2022 року відвідала Ізюм і поговорила зі свідками убивства Федора Здебського. У своєму розслідуванні вона наводила слова Валентини, співробітниці моргу, в якому працював загиблий:
— Це було 7 травня. Я сиділа на робочому місці, поряд були Федір Гаврилович Здебський та ще один лікар — Сергій Валентинович Мозжухін. Зайшов військовий чеченської національності. Представився Ахмедом, сказав, що йому 26 років і він племінник Кадирова. Вони там всі повернуті на цьому Кадирові, він для них наче бог.
Спочатку Ахмед хотів узяти машину Здебського. А потім почав поводитися агресивно.
— Він питає у Гавриловича: “Хто винний, що я прийшов вас визволяти і сплю в сирій землі?”, — розповідала Валентина. — А Федір Гаврилович і каже: “Як хто? Ти винний. Прийшов на мою землю та керуєш, грабуєш…”.
Ахмед почав стріляти в стелю. На звуки пострілів у кімнату заскочив інший окупант. Валентина в цей час вискочила з кімнати, щоб покликати на допомогу.
— Ахмед озвірів. Бив його ногами, руками, в області скули був слід від автомата. Я ж його потім описував, — розповідав Вікторії Рощиній інший свідок, лікар Сергій. — Коли той бив, Гаврилович плакав, просився, а вони цього не люблять. Потім мені він теж заїхав один раз. Він забрав документи у мене і наказав іти шукати Валентину.
Коли Сергій повернувся, Здебський уже лежав долі, вбитий чотирма пострілами.
“Тіло судмедексперта окупанти відправили в Бєлгород і, за словами колег Здебського, залишили там, попри прохання близьких повернути для поховання. Також вони забрали із собою опис тіла та фото з місця вбивства”, — написала журналістка.
Зараз Ахмал Дудуєв перебуває у розшуку. Суд відбуватиметься за відсутності обвинуваченого. Розгляд справи призначено на 6 лютого у Дзержинському районному суді міста Харкова.
Якщо російського військовослужбовця визнають винним, йому загрожує від десяти до п’ятнадцяти років за ґратами або довічне позбавлення волі.
27-ма гвардійська мотострілецька бригада в Ізюмі
Коли українські війська звільнили Ізюм у вересні 2022 року, у місцевому лісі було виявлене масове поховання. Під час ексгумації знайшли понад чотири з половиною сотні тіл. Серед загиблих — 22 військовослужбовці, всі інші — цивільні. Частина з них мали явні ознаки тортур. Зокрема, окупанти закатували дитячого письменника Володимира Вакуленка та очільника ізюмського осередку “Пласту” Олега Єфименка. Як розповідав одразу після деокупації начальник Слідчого управління ГУНП в Харківській області Сергій Болвінов, у деяких загиблих були зв’язані руки, вони мали осколкові поранення, травми голови, переломи ребер, колото-різані поранення, скрізні кульові поранення, мотузки на шиї.
27-ма окрема гвардійська мотострілецька бригада входить до складу 1-ї гвардійської танкової армії РФ. Це Західний військовий округ. Пункт постійної дислокації — селище Мосрентген Новомосковського адміністративного округу. 27-ма бригада була одним із кількох ворожих підрозділів, що окупували Ізюм у 2022 році. Ми вже писали про злочини, до яких дотичні військовослужбовці цієї бригади.
Так, наприклад, восени минулого року українські правоохоронці заочно повідомили про підозру 28-річному командиру бойової машини 27 ОМСБР. Його підозрюють в тому, що він — разом з двома бойовиками так званої “ЛНР” — брав участь у викраденні цивільного. У травні 2022 року 57-річного чоловіка, що мав проукраїнську позицію, забрали з власної оселі. Згодом його тіло з ознаками катувань знайшли в морзі (тому самому, де в тому ж травні убили Здебського).
Крім того, 27-ма бригада фігурувала в розслідуваанні журналістів “Схем”. Восени 2022 року вони опублікували перехоплену телефонну розмову. Судячи з неї командир 27 ОМСБР полковник Сергій Сафронов ймовірно вбив цивільну жінку під час відступу з-під Ізюма.
У перехопленні один з підлеглих Сафронова розповідав знайомому про воєнний злочин: “Начебто він був напідпитку, це було ввечері 25-го, за ним приїхав із 96-ї командир батальйону з групою, евакуювати його. І вони виходили, на них вийшов чоловік у віці та жінка у віці. Чоловіка застрелив цей командир батальйону з 96-ї, а він, цей поганий чоловік, наш головний, жінку ножем зарізав”.
Убивство цивільних осіб — це серйозне порушення Четвертої Женевської конвенції (стаття 147) та воєнний злочин у розумінні Римського статуту Міжнародного кримінального суду.
Нагадаємо, у вересні 2023 року ініціатива “Трибунал для Путіна” (T4P) презентувала два подання до Міжнародного кримінального суду щодо позасудових страт українців військовими РФ та російських катівень на Харківщині. Правозахисники тоді вказували на те, що значна частина убитих росіянами цивільних не становила жодної загрози для окупантів. При цьому особливо жорстоко вони ставилися до колишніх військових, їхніх рідних, волонтерів, громадських активістів.
“Позасудові страти застосовувалися до найбільш небезпечних, на думку окупаційної влади, осіб, — розповідала одна з авторок подання Ганна Овдієнко. — …У більшості випадків вони були спершу затримані та неодноразово допитані, а надалі, можливо, через супротив на допитах або з інших причин, були вбиті”.
Страти таких людей були мученицькі: забиття до смерті, залишення стікати кров’ю, тортури, що призводили до загибелі…