Широкий спектр методів катувань

Цього тижня Управління Верховного комісара ООН з прав людини оприлюднило доповідь, що описує поводження з цивільними, які були позбавлені волі у зв’язку з повномасштабною війною РФ. Зокрема, у доповіді від 23 вересня йдеться і про мирних українців, яких затримали і ув’язнили представники РФ.

За покликаннями можна ознайомитися з українським та англійським текстами доповіді.

Росія широко й систематично вдавалася до катувань

У доповіді термін “затримані цивільні особи” охоплює громадян України, які були заарештовані, затримані чи інтерновані Російською Федерацією на окупованій території України, а також тих, кого депортували до Російської Федерації. Доповідь зосереджується на цивільних, позбавлених волі через дії або інші обставини, пов’язані зі збройним конфліктом.

Автори доповіді зауважили, що точна кількість українських цивільних осіб, яких затримала РФ, невідома. У травні 2025 року Уповноважений ВР з прав людини повідомляв, що українська влада підтвердила, що РФ утримує близько 1800 цивільних з причин, пов’язаних зі збройним конфліктом. Справжня кількість цивільних, які стали бранцями Росії, може бути значно вищою. Офіс Генерального прокурора повідомляв, що на основі аналізу кримінальних проваджень ідентифікував 15250 цивільних, які були та продовжують залишатися під вартою російської влади в період з лютого 2022 року до серпня 2025 року.

Як було зазначено у резюме доповіді, Росія серйозно порушувала і принципи міжнародного гуманітарного права (МГП), і принципи міжнародного права прав людини (МППЛ).

Зокрема, в ООН згадали, що Росія застосовує своє кримінальне законодавство на окупованій території України та ігнорує те, що, згідно з МГП, вона зобов’язана зберігати чинні місцеві закони, крім випадків, коли це цілком неможливо. Крім того, Росія не створила передбачену міжнародним гуманітарним правом процедуру інтернування цивільних.

Ба більше, у місцях тримання під вартою Росія “широко й систематично” застосовувала до цивільних катування й інші форми жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання, у тому числі й сексуальне насильство.

В ООН згадали й свавільні затримання та насильницькі зникнення. Як було зазначено в доповіді, “часті порушення чинних правових умов і процесуальних гарантій, які регулюють позбавлення волі, призвели до свавільних затримань, а у значній кількості випадків стали причиною насильницьких зникнень”.

“Сукупність цих дій у поєднанні з відсутністю належної відповідальності позбавила багатьох українських цивільних осіб ефективного захисту закону під час їхнього тримання під вартою”, — наголошували в ООН. Там також зазначали, що на тимчасово окупованих територіях і в самій РФ російська влада свавільно утримує значну кількість цивільних громадян України. При цьому цивільних українців часто утримують у жахливих умовах і не надають людям доступу до необхідної допомоги.

Свідчення колишніх бранців 

Для підготовки цієї доповіді Управління Верховного комісара з прав людини (УВКПЛ) задокументувало детальну інформацію про 508 випадків затримання цивільних. Зокрема, були затримані 392 чоловіки, 103 жінки, три дівчинки та дев’ять хлопчиків. Як було зазначено в документі, ці випадки охоплювали людей різних вікових груп: від підлітків до людей старшого віку, а також 15 людей з інвалідністю.

У 216 випадках УВКПЛ конфіденційно опитало затриманих представниками РФ цивільних після їхнього звільнення з неволі й отримало свідчення з перших вуст про пережите. В ООН зауважили, що, зокрема, йшлося й про мирних людей, яких заарештували в тимчасово окупованих частинах Донеччини й Луганщини, а також в загарбаному РФ Криму ще до початку російського повномасштабного вторгнення, проте які залишалися під вартою і після лютого 2022-го. Загалом 152 чоловіки, 63 жінки та один хлопчик конфіденційно поговорили з УВКПЛ.

Мирних українців, які упродовж тривалого часу перебували під вартою, часто утримували в кількох місцях, що дозволило УВКПЛ фіксувати й аналізувати інформацію про умови та поводження в різних місцях позбавлення волі. Інтерв’ю з військовополоненими, яких утримували разом з цивільними, надали додаткові свідчення щодо умов і поводження, з якими стикалися затримані цивільні. Опитування членів сімей та адвокатів дозволили УВКПЛ отримати детальну інформацію щодо комунікації та зв’язку із затриманими родичами.

Коротко переповідаємо частину доповіді, що стосується катувань, яких мирні українці зазнають у російській неволі.

Численні форми катувань

В ООН дійшли висновку, що російська влада “широкомасштабно і систематично піддавала затриманих українських цивільних осіб катуванню та жорстокому поводженню”, включно з нелюдськими умовами утримання.

Понад 92% із загальної кількості (тобто з 216 звільнених цивільних, яких опитали з червня 2023 року) “надали послідовні та детальні свідчення про катування або жорстоке поводження під час перебування в неволі”, від яких постраждали і чоловіки, і жінки, і діти: 144 чоловіки, один хлопчик та 54 жінки.

Крім того, 101 людина повідомила, що була свідком катувань або жорстокого поводження з іншими затриманими.

“Вони так жорстоко били мене бейсбольною битою, цілеспрямовано по ногах, коліну та голові. Вони пошкодили мені лікоть, змістили колінну чашечку, травмували стопи. Я сказав одному з них — будь людиною, застрель мене. Він відповів, що не витрачатиме патрони, щоб мене вбити. Тоді я попросив його вдарити мене битою по голові, щоб припинити мої страждання. Після цього він ударив мене в обличчя і вибив мені зуби” — так цивільний чоловік описував, як у російській неволі з ним поводилися російські військові.

“Звільнені цивільні описували широкий спектр методів катувань та жорстокого поводження. До часто повторюваних методів належали: побиття різними знаряддями (кийки, палиці); удари електричним струмом по різних частинах тіла; імітація страт; удари ногами; погрози вбивством або насильством щодо ув’язненого чи його близьких; різноманітні стресові пози, як-от ‘ходьба в зігнутому положенні’; тривале стояння на колінах на цементі; приниження, включаючи примусове співання російського гімну та патріотичних пісень”, — мовилося в доповіді.

Як зазначали в ООН, “багато опитаних зазнавали численних форм катувань або жорстокого поводження під час перебування під вартою”.

Сексуальне насильство

Під час утримання в російському увʼязненні цивільні українці також зазнали катувань, у тому числі сексуального насильства. З 216 людей, яких опитало УВКПЛ, 75 цивільних — 49 чоловіків, 25 жінок та один хлопчик — зазнали актів сексуального насильства. Люди пережили зґвалтування, удари електричним струмом по геніталіях або грудях / сосках, побиття в оголеному вигляді й примусове оголення, погрози сексуальним насильством і сексуалізоване приниження.

Як наголошували автори доповіді, “ці акти насильства мали намір навмисно завдати сильного болю та страждань”.

Катування на різних етапах полону

Автори доповіді також зазначали, що катування й жорстоке поводження відбувалися як під час так званих “допитів”, так і на різних етапах полону, включно з арештом і транспортуванням.

Проте найчастіше катування та жорстоке поводження представники РФ застосовували саме під час “допитів”. 140 цивільних людей повідомили, що з ними жорстоко поводилися та катували саме під час “допитів”, що мали на меті вибити з людини зізнання, інформацію про інших людей або змусити підписати документи чи співпрацювати з окупаційною “владою”.

99 опитаних повідомили, що вони зазнали так званого “вітального побиття” (тобто одразу після прибуття до місць тримання під вартою) та / чи потерпали від катувань і жорстокого поводження під час щоденного розпорядку.

В ООН відмічали, що хоча так звані “вітальні побиття” найчастіше застосовували після того, як цивільні українці прибували до офіційних установ, “випадки насильства під час виконання звичайних завдань траплялися як в офіційних, так і в неофіційних установах на окупованій території та на території Російської Федерації”.

“Так, один чоловік розповів, що після прибуття до транзитного центру місця несвободи в Російській Федерації у червні 2024 року всю групу затриманих змусили повзати, а потім стояти на колінах на асфальті протягом тривалого часу. При цьому їх били палицями та одночасно штовхали ногами. В іншому випадку чоловік зазначив, що його щотижня били у слідчому ізоляторі в Херсонській області, де він перебував з червня 2023 року до лютого 2024 року”, — мовилося в доповіді.

Нелюдські умови утримання й ненадання меддопомоги

Крім того, цивільні “регулярно описували жахливі умови під час тримання під вартою”. УВКПЛ виявило 115 місць, де умови були нелюдськими й принижували гідність людей. Як наголошували автори доповіді, “деякі з цих випадків умов утримання можуть бути кваліфіковані як катування”.

З-поміж іншого звільнені цивільні повідомляли про нестачу їжі або про її недостатню поживність. Так відбувалося щонайменше у 87 місцях. До прикладу, одна жінка розповідала, що у слідчому ізоляторі в РФ, де її тримали упродовж року (з середини 2023 року до середини 2024-го), її раціон складався переважно з каші й шматочків хліба. Якщо росіяни видавали іншу їжу, до прикладу рибу, вона часто була зіпсована. У 2024 році якість їжі дещо покращилася, а кількість збільшилася. Проте під час тримання під вартою постраждала втратила 20 кілограмів ваги, мовилося в доповіді.

Опитані також казали про незадовільне медичне обслуговування: навіть якщо в офіційних установах були лікарі, затримані цивільні часто не отримували належного лікування або необхідних ліків.

Чоловік, який відбуває 16-річний термін ув’язнення в окупованому Криму, повідомляв про галюцинації та нездатність нормально їсти чи спати через постійний сморід з каналізації. Попри неодноразові скарги з вимогами покращити умови утримання та забезпечити йому доступ до медичної допомоги, адміністрація в’язниці не вжила жодних заходів, тож здоров’я чоловіка погіршується.

Затримані цивільні також описували антисанітарні умови, зокрема казали про відсутність належної гігієни, включно з гігієною зубів, нестачу ліжок, надмірну спеку чи холод, обмежений час на свіжому повітрі, переповненість камер та обмеження у користуванні туалетом.

Зокрема, жінка, яка перебувала у слідчому ізоляторі на окупованій території з жовтня 2023 року по вересень 2024-го, розповіла, що її утримували в маленькій вологій камері, де було безліч тарганів і щурів, які лізли з каналізації, а вікно було розбите і його було неможливо зачинити. Щобільше, за весь час цього ув’язнення жінці лише тричі дозволяли виходити на свіже повітря.

Деякі затримані цивільні полонянки також повідомляли, що під час утримання їх не забезпечували санітарно-гігієнічними засобами. Крім того, після затримання у жінок на декілька місяців припинялася менструація. Це була фізіологічна реакція на сильний і тривалий стрес та / чи на низьку масу тіла.

62 людини, з якими поговорило УВКПЛ, казали про довгострокові наслідки для здоров’я, що виникли внаслідок катувань або умов тримання під вартою. Звільнені люди часто потерпали від стоматологічних проблем, зокрема, від випадіння зубів. Це могло статися через недоїдання, стрес або удари по обличчю. Інші постраждалі скаржилися на хронічний біль у тілі, постійні головні болі, проблеми зі сном, тривожність або панічні атаки. Звільнені мали переломи кісток, які неправильно зрослися, каліцтва, невилікувані інфекції, погіршення зору, випадіння волосся, у них розвивався нервовий тік. Усе це було спричинено поводженням представників РФ і створеними ними умовами утримання. 

Географія полону й незаконні депортації до РФ

На основі інтерв’ю зі звільненими українськими цивільними та військовополоненими УВКПЛ встановило геолокацію 161 офіційного місця, які російська влада використовувала для тримання українських цивільних під вартою. До офіційних установ належали слідчі ізолятори, виправні колонії, місця тимчасового тримання під вартою (часто під вартою поліції) та наметові табори. Щонайменше у 55 з цих місць військовополонених утримували разом із цивільними в одних і тих самих камерах.

Мирних українців також часто тримали в неофіційних місцях позбавлення волі: у приватних будинках, підвалах, гаражах і колишніх адміністративних або офісних приміщеннях. В ООН зафіксували 42 таких неофіційних місця.

Ба більше, попри те, що міжнародне гуманітарне право (а саме 49 стаття Четвертої Женевської конвенції) забороняє депортувати з окупованої території людей, що перебувають під захистом, представники РФ депортували цивільних і утримували їх щонайменше у 73 місцях позбавлення волі на території Російської Федерації.

У доповіді також зазначали, що нещодавно звільнені українські військовополонені повідомляли, що як військовополонених, так і цивільних перевозили великими групами з ТОТ до місць позбавлення волі в Російську Федерацію, розташованих на відстані до кількох тисяч кілометрів. 

“Практики катувань та жорстокого поводження, описані вище, мали місце у різних типах установ у всіх окупованих регіонах України та щонайменше у 28 регіонах Російської Федерації. УВКПЛ задокументувало випадки катувань або жорстокого поводження щонайменше у 114 офіційних місцях позбавлення волі, розташованих на окупованій території України та на території Російської Федерації”, — наголошували автори доповіді.

Відповідальні за катування

Як було зазначено в доповіді, затримані, які зазнали катувань або жорстокого поводження, вказували на різні державні установи РФ, причетні до цих дій. Найчастіше постраждалі згадували Збройні сили РФ, російську Федеральну службу безпеки (ФСБ), співробітників Федеральної служби виконання покарань РФ, російську Національну гвардію (Росгвардію) та російську поліцію. Опитані повідомляли, що з ними співпрацювали українські колаборанти.

Щобільше, опитані підкреслювали, що російська ФСБ відігравала провідну роль в арештах, затриманнях та “допитах” цивільних на ТОТ. Часто ефесбівці тісно співпрацювали з іншими (згаданими вище) установами.

“Широкомасштабне застосування катувань і жорстокого поводження, а також координація між установами” свідчать, що надзвичайно малоймовірно, щоби такі дії відбувалися випадково чи ненавмисно, наголошували в ООН.

Позасудові страти та смерті в російському ув’язненні

Автори доповіді також згадали, що з лютого 2022-го УВКПЛ задокументувало позасудові страти 90 українських цивільних (83 чоловіків, шести жінок та однієї дівчинки) в офіційних та неофіційних місцях утримання на ТОТ і в РФ. Ще 38 цивільних (29 чоловіків та дев’ять жінок) померли під час тримання під вартою через катування або жорстоке поводження, погані умови утримання або неналежне медичне обслуговування. 3 червня 2023 року у російських місцях несвободи сталося щонайменше 15 смертей, чотири з яких були позасудовими стратами, мовиться у документі.

У доповіді також згадали, як у жовтні 2024 року двоє російських солдатів затримали двох українських цивільних чоловіків у приватному будинку в Харківській області. Вже наступного ранку, за наказом російського командира, обох чоловіків стратили.

В ООН згадали й смерть Вікторії Рощиної, на тілі якої були сліди катувань, а також смерть кримського татарина, який помер у лютому 2025-го після незаконної депортації до РФ. “Перед смертю він повідомив родині, що його били під час тримання під вартою, у нього розвинувся діабет і набряк легень”, — мовилося у доповіді.

В ООН не називали імені померлого, проте цієї весни стало відомо про смерть Рустема Віраті. Як зазначали у Меджлісі кримськотатарського народу, рідні дізналися про його смерть 10 лютого 2025 року, проте тоді ще не вдалося встановити ані точної дати, ані причин смерті. Утім, як зазначали у Меджлісі, після арешту Рустем Віраті зазнавав численних тортур і побиття. Всі судові засідання у його справі проходили в закритому режимі. Після того як Віраті засудили до восьми років суворого режиму, його вивезли: спочатку — до Уфи, а потім — до виправної колонії міста Димитровград Ульяновської області, звідки й прийшла звістка про його смерть. У Кримськотатарському ресурсному центрі також наголошували, що в російській колонії стан чоловіка різко погіршився. У літнього чоловіка піднявся рівень цукру в крові, розвинувся сильний набряк ніг, накопичувалася рідина в легенях. “Він не міг ходити, лежав лише на одному боці, а взуття йому не підходило через набряки. У в’язниці йому нібито кололи інсулін, проте невідомо, що саме вводили”, — наголошували у КРЦ.

Катування як державна політика РФ

В ООН і раніше наголошували, що катування та нелюдське поводження становить організовану частину державної політики РФ. У вересні 2024-го в ООН також відмічали, що катування полонених українців є “узвичаєною” та “широковживаною” практикою для представників РФ.

Торік у Головному управлінні розвідки України повідомляли, що в Росії діє ціла система катувань, за яку відповідають окремі люди. Ба більше, як цього року встановили журналісти-розслідувачі The Wall Street Journal, після початку повномасштабного вторгнення РФ російським тюремникам могли наказувати вчиняти насильство щодо українських полонених і бути з ними особливо жорстокими. Цього березня правозахисна організація “Amnesty International” також оприлюднила звіт, у якому йшлося про насильницькі зникнення, систематичні катування українських полонених, утримання їх без зв’язку з зовнішнім світом та без надання медичної допомоги. Це свідома й цілеспрямована політика Росії, наголошували правозахисники. 

Наприкінці жовтня 2024-го Незалежна міжнародна комісія з розслідування порушень в Україні заявила, що катування, які представники російської влади вчиняли щодо українців, можуть бути розцінені як злочини проти людяності. Наприкінці червня 2025 року правозахисна ініціатива “Трибунал для Путіна” (Т4Р) презентувала комунікацію з Офісом Прокурора МКС, у якій юристи обґрунтували, що катування, до яких вдається російська окупаційна влада, можна кваліфікувати як злочини проти людяності та воєнні злочини.

Як раніше зазначав директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров, катування, які вчиняють представники РФ, не лише продовжують тюремні традиції СРСР — за допомогою катувань полонених намагаються зламати як фізично, так і морально. Нагадаємо, що Харківська правозахисна група також досліджувала мережу катівень на Харківщині та катування цивільних.