Про рішення Комітету повідомило Міністерство культури України та пресслужба Комітету ЮНЕСКО. “Рішення стало міжнародним підтвердженням серйозних і конкретних загроз для визначної універсальної цінності об’єкта, спричинених тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим і міста Севастополя Російською Федерацією”, — йдеться в повідомленні Мінкульту. Зокрема Херсонесу Таврійському загрожують масштабні незаконні археологічні розкопки, вилучення археологічних предметів, незаконне будівництво, руйнування археологічного контексту, зміна історичного середовища та правового режиму охорони об’єкта, а також відсутність в України доступу до пам’ятки й можливості забезпечувати її належне управління, збереження та моніторинг.
“Можливо, ми не маємо засобів для розгортання миротворців, але можемо надіслати сигнал усьому світу”, — цитує директора Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Лазара Елунду Ассомо AFP.
Крім Херсонесу Таврійського, у Списку об’єктів всесвітньої спадщини під загрозою перебувають ще такі українські об’єкти, як Собор Святої Софії й пов’язані з ним монастирські споруди та Києво-Печерська Лавра, “Ансамбль історичного центру Львова”, “Історичний центр Одеси”. Також в ЮНЕСКО закликали забезпечити захист Ханського палацу в Бахчисараї, печерних міст Кримської Готії, Кримської астрофізичної обсерваторії та Судацької фортеці.
Що відбувається в Херсонесі?
Херсонес Таврійський — давньогрецька колонія, заснована у VI-Vст. до н.е. у Північному Причорномор’ї, унікальна антична пам’ятка, яка є об’єктом культурної спадщини України. Влітку 2013 року Херсонес Таврійський і його хора (сільськогосподарська околиця полісу) були внесені до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Відтоді найліпше збережені ділянки пам’ятки є територією під охороною, довкола них — буферна зона, на якій заборонено будівництво без погодження з ЮНЕСКО. У 2014 році Росія окупувала Крим і заходилася будувати “новий Херсонес”. Путін запропонував створити тут “російську Мекку”, назвавши Херсонес “основою російської державності”, буквально перетворивши його на ідеологічний хаб.
За інформацією Інституту археології Національної Академії Наук України, лише за перші десять років окупації діяльність росіян на території пам’ятки світового значення “Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора” призвела до знищення міста Херсонес на площі 80 215 кв.м.
Так, наприклад, як повідомляло видання “Крим.Реалії”, у 2015 році під час перекладання плитки на дворі Свято-Володимирского собору, розташованого на території музею, будівельна техніка зруйнувала трасування середньовічного храму та порушила елементи музеєфікації комплексу середньовічних будівель. А навесні 2016 года було знищено Італійський дворик, тоді ж російські військові залили бетоном ділянку античної садиби на півострові Місячний, на території Херсонеської хори. В 2018 році бульдозери перекопали територію іншої античної садиби ІІІ сторіччя — для того, щоб побудувати на її місці фондосховище архелоічного музею. Навіть реставруючи історичні пам’ятки, росіяни завдавали шкоди, не дотримуючись необхідної технології.
Про будівельні работи в буферній зоні два роки тому розповідала старша наукова співробітниця Інституту археології Евеліна Кравченко. “Російські археологи, за міжнародним правом, повинні були цю ділянку доєднати до заповідника, не проводити там жодних досліджень, а просто її законсервувати. Замість цього вони загнали туди будівельну техніку, екскаватори та бульдозери, почали знімати культурний шар, прямо екскаваторами завантажувати його в самоскиди і просто вивозити на сміттєві полігони”, — наголошувала вона в етері Радіо Культура.
Україна неодноразово зверталася до міжнародного співтовариства із закликом врятувати Херсонес. Зокрема у 2024 році Мінкульт ініціював консультації з Секретаріатом Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО щодо захисту окупованої пам’ятки всесвітнього значення.
“Попри неодноразові міжнародні звернення, окупаційна влада здійснила масштабні втручання на об’єкті, що призвело до серйозної та незворотної шкоди структурі та контексту об’єкта. Ця несанкціонована діяльність порушує національні закони України про охорону спадщини та міжнародно-правові документи, зокрема Гаазьку конвенцію про охорону культурних цінностей 1954 року, яка зобов’язує окупаційну державу охороняти культурну спадщину. Заклик Комітету ‘вжити всіх можливих заходів для захисту об’єкта’ не був виконаний окупаційною стороною, про що свідчить знесення археологічних шарів та зведення нових споруд”, — йдеться в оприлюдненому ЮНЕСКО 23 липня документі.
Що таке Список всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою?
Цей Список було розроблено у 1972 році для того, щоб інформувати світ про умови, які загрожують характеристикам, через які об’єкт був внесений до Списку всесвітньої спадщини, та для того, щоб заохочувати відповідальні сторони виправляти ситуацію. Такими загрозливими умовами можуть бути як збройні конфлікти, неконтрольоване будівництво, занедбаність, неконтрольованй туризм, так і природні фактори: стихійні лиха, берегова ерозія, підйом рівня моря, землетруси тощо. Список передбачений статтею 11 (4) Конвенції про охорону всісвітньої культурної та природної спадщини: “Комітет складає, оновлює й публікує, коли цього вимагають обставини, список цінностей, що фігурують у списку всесвітньої спадщини, для врятування яких вимагаються значні роботи і щодо яких у рамках цієї Конвенції держава просила допомоги (під назвою ‘Список всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою’). У цьому списку зазначається приблизна вартість операцій… До цього списку можуть бути внесені тільки цінності культурн У разі надзвичайних обставин Комітет може в будь-який час внести до списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою, нову цінність і негайно повідомити про це”. Зараз до Списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою, входять 55 об’єктів (на момент публікації статті Херсонес Таврійський ще не внесений до списку на сайті ЮНЕСКО).
Чому це важливо?
За словами експертки групи “Гуманітарна політика” експерної мережі Кримської платформи Дарини Підгорної, потрапяння Херсонесу до Списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою, дає Україні можливість показати всьому світу, що дії РФ в окупованому Криму загрожуют руйнуванням пам’ятки. “Тепер будемо не єдині, хто буде звертати на то увагу, — зауважує пані Дарина. — До того ж для України це інструмент проти легітимізації росією окупації. Внесення закріплює: об’єкт є українською спадщиною під міжнародним захистом, а будь-які російські танці з бубном навколо нього є протиправними діями, які ставлять памʼятку під загрозу знищення”.
Також експертка звертає увагу на те, що внесення до Списку автоматично активізує механізми посиленого моніторингу, адже Комітет затверджує перелік коригувальних заходів і вимагає звітності від держави, під контролем якої перебува памятка: “Іншими словами, ЮНЕСКО фактично буде ставити само собі задачі з моніторингу та безперебійного документування всього, що відбуватиметься після внесення Херсонесу до списку, на його території та поблизу нього (у буферній зоні)”.
Результати моніторингу можуть бути використані у справах України проти Росії на національному та міжнародному рівнях і для майбутніх репарацій. Також це передбачає доступ до Фонду всесвітньої спадщини для термінової допомоги. Це знадобиться для України після деокупації Криму.
Національна координаторка з питань імплементації Гаазької конвенції 1954 року та її протоколів, експертка України в Комітеті всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Ліна Дорошенко заявила: “Комітет підтвердив наявність як встановленої, так і потенційної загрози. Вже зафіксовано значну втрату автентичності, цілісності та археологічного контексту внаслідок масштабних розкопок і будівництва. Водночас окупація, зміна правового статусу об’єкта та неможливість України забезпечувати його охорону створюють ризики подальшої незворотної шкоди. Це не лише рішення про статус пам’ятки. Це чітке міжнародне визнання того, що дії держави-окупанта становлять системну загрозу українській культурній спадщині”.
Захищати культурні цінності навіть в умовах війни вимагають Гаазька конвенція про закони та звичаї війни на суходолі 1907 року, Перший Додатковий протокол 1977 року до Женевських конвенцій про захист жертв війни, Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту.
Торік Україна стала восьмою країною у світі, яка ратифікувала Нікосійську конвенцію Ради Європи, і першою державою, що зробила це під час повномасштабної війни. Документ криміналізує протиправні діяння, пов’язані зі знищенням культурної спадщини та крадіжкою культурних памʼяток, а також встановлює механізм кримінального переслідування за такі злочини.
За інформацією Міністерства культури і стратегічних комунікацій, станом на кінець червня 2026 року через російську агресію в Україні зруйновано та пошкоджено 1949 пам’яток культурної спадщини та 2576 об’єктів культурної інфраструктури. Зокрема у червні внаслідок російських атак було пошкоджено об’єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Успенський собор Національного заповідника “Києво-Печерська лавра”, Скарбницю Національного музею історії України, Музей книги і друкарства України, Національну історичну бібліотеку України, Національну академію керівних кадрів культури і мистецтв та фондосховище Національного музею народної архітектури і побуту України, Національну кіностудію імені Олександра Довженка, державне підприємство “Укркінохроніка”, Національний культурно-мистецький та музейний комплекс “Мистецький арсенал”, Національний палац мистецтв “Україна”, Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, Харківський художній музей та Дніпропетровський будинок органної та камерної музики.
