Ще одна підозра за незаконну депортацію українських дітей
Служба безпеки України та Офіс Генпрокурора заочно повідомили про підозру “ексміністру охорони здоров’я” на ТОТ Донеччини і трьом його спільникам, які могли депортувати 53 українські дитини до Росії.
Як повідомляли на сайті СБУ, Служба безпеки України зібрала повну доказову базу щодо депортації понад пів сотні дітей із тимчасово окупованої території Донеччини до Московської області у жовтні 2022 року. Розслідування здійснювало Головне слідчого управління за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора України.
Есбівці назвали й дані підозрюваних. Зокрема, правоохоронці оголосили підозри
- так званому “колишньому міністру охорони здоров’я ДНР”, громадянину РФ Дмитру Гарцеву;
- колишній очільниці так званої “державної служби у справах сім’ї та дітей” окупованих частин Донеччини Світлані Майбороді;
- керівникові загарбаного “Донецького обласного спеціалізованого будинку дитини” В’ячеславу Висягіну;
- ексдиректору захопленого окупантами “Обласного спеціалізованого будинку дитини” у Макіївці Віктору Гончарову.
Як встановило слідство, восени 2022 року Гарцев разом із Майбородою доручили керівникам окупаційних медичних установ організувати вивезення понад пів сотні малолітніх дітей до Московської області РФ під виглядом “евакуації”. Таким чином представники РФ незаконно депортували 53 дитини.
За даними слідства, вихованців дитячих будинків спочатку переправляли автобусами із Донецька на територію РФ, а далі літаком доправили до Москви.
Згодом незаконно депортованих дітей розмістили по різних соцзакладах РФ. 28 малолітніх дітей передали під опіку до родин громадян країни-агресора.
Таким чином підозрювані порушили вимоги статті 49 Женевської конвенції (IV), яка суворо забороняє примусове індивідуальне чи масове переселення або депортацію цивільних з окупованих територій до держави-окупанта, незалежно від мотивів. Будь-яке незаконне переміщення є серйозним порушенням міжнародного гуманітарного права та кваліфікується як воєнний злочин, наголошували в СБУ.
На підставі зібраних доказів слідчі Служби безпеки України заочно повідомили про підозру всім чотирьом фігурантам за частиною другою статті 28 та частиною першою статті 438 Кримінального кодексу України (воєнні злочини, вчинені за попередньою змовою групою осіб).
Оскільки нині підозрювані переховуються на тимчасово окупованій частині території України, тривають комплексні заходи для притягнення їх до відповідальності за вчинені злочини.
Доповнено: Генпрокурор України Руслан Кравченко уточнював, що Дмитро Гарцев забезпечив адміністративне оформлення, Світлана Майборода координувала транспорт, передачу особових справ і подальше влаштування дітей, а В’ячеслав Висягін і Віктор Гончаров організували збір дітей і особисто супроводжували їх під час вивезення.
“Це була не евакуація. Це була спланована депортація українських дітей, організована на найвищому рівні військово-політичного керівництва РФ”, — наголошував Генпрокурор України.
Кравченко також зазначав, що автобусами дітей доставили до Ростова-на-Дону, а вже звідти літаком спеціального льотного загону “Росія” перевезли до Московської області й розподілили між соціальними центрами.
Одразу після прибуття дітей російські відомства розпочали оформлення їм документів за законодавством РФ: їм надали російське громадянство, внесли до державного банку даних... Анкети дітей швидко з’явилися на порталі з усиновлення, зазначав Генпрокурор. Досі жодну дитину з цієї групи не повернули до України. Як ми вже писали вище, 28 дітей передали під опіку до російських родин...
Фактично все своє свідоме життя вони перебувають на території країни-агресора. Українські діти зростають у російському освітньому, інформаційному та культурному середовищі. В Росії їм нав’язують чужу ідентичність і намагаються остаточно розірвати зв’язок з Україною.
“Це не побічний наслідок депортації. Це її продовження: цілеспрямована державна політика русифікації українських дітей”, — підкреслював Кравченко.
Інші підозри окупаційним посадовцям ТОТ Донеччини
Ще в жовтні 2024-го ми писали про підозри, які оголосили трьом посадовцям нелегітимної квазіреспубліки (“ДНР”), причетним до примусової депортації українських дітей до Росії. Тоді підозри також отримала Світлана Майборода, а разом із нею — голова псевдореспубліки Денис Пушилін і його “радниця з прав дітей” Елеонора Федоренко. Як зазначили в Офісі Генпрокурора, підконтрольна Кремлю окупаційна “влада” організувала вивезення групи дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування. 19 таких дітей вивезли з Маріуполя. Дев’ять дітей викрали з окупованих Росією міст: Шахтарська та Харцизька. Ще три дитини, яких незаконно депортували до РФ, мешкали у Маріуполі. Після проведення фільтраційних заходів окупанти відправили їхнього батька до Оленівської колонії, а дітей примусово вилучили та вивезли... Спочатку дітей вивезли до окупованого Донецька. Потім автобусами депортували до Ростова-на-Дону, а згодом — літаком — до Москви. Слідчі встановили, що борт, яким організували переліт дітей, належить до спеціального льотного загону “Росія”, що підпорядковується Управлінню справ Президента РФ. Щобільше, попри те, що в дітей були справжні свідоцтва про народження, видані в Україні, їм зробили аналогічні “документи” квазіреспубліки, а згодом оформили російські паспорти та передали до російських прийомних сімей.
Цього березня українські правоохоронці заочно оголосили підозри трьом організаторам депортації понад двох сотень дітей з “Донецької школи-інтернату №1”до Росії. Зокрема, підозри отримали так званий “ексміністр освіти і науки” окупованих частин Донеччини, громадянин РФ Михайло Кушаков, керівник окупаційної “адміністрації” Донецька Олексій Кулемзін і директорка захопленої “Донецької школи-інтернату №1” Ольга Волкова. “16 лютого 2022 року окупаційна влада вже організувала процес так званої ‘евакуації’, а керівникам навчальних закладів наказали підготувати списки дітей. 18 лютого про рішення оголосили та реалізували їх: 213 вихованців інтернату депортували до Росії. Підготовчі накази, видані фактично за шість днів до повномасштабного вторгнення в умовах відсутності активних бойових дій, спростовують російський наратив про ‘екстрений порятунок’ дітей і підтверджують факт примусового переміщення”, — зазначали в Офісі Генпрокурора. 78 з цих депортованих дітей незаконно передали до російських родин.
Минулого листопада Служба безпеки України також заочно повідомляла про підозри окупаційним посадовцям Донеччини, які можуть бути причетні до масової депортації дітей на територію РФ. Торік підозри оголосили тому ж Михайлу Кушакову, а також Ігорю Лизову (керівнику окупаційної “адміністрації Амвросіївського району ДНР’”); Оксані Плотницькій (директорці захопленої “Амвросіївської школи-інтернату №4”); Лілії Білик (заступниці директорки цієї ж школи-інтернату); Ірині Шетелі (очільниці захопленої “Вуглегірської спеціальної школи-інтернату №6”). Ми розповідали про них у статті. Згідно з матеріалами справи, 19 лютого 2022 року підозрювані організували незаконне вивезення 223-х вихованців Амвросіївської загальноосвітньої школи-інтернату №4 та 11-х вихованців Докучаєвської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату №27 до Курської області РФ. Також 19 лютого вони депортували вже до Ростовської області ще 130 українських дітей — вихованців захопленої “Вуглегірської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату №6”. 15 березня 2022 року, продовжуючи виконання злочинного умислу й виконуючи завдання Кремля, підозрювані депортували ще трьох вихованців Амвросіївської загальноосвітньої школи-інтернату №4 до Курської області. Як було відомо, 159 українських дітей із вказаних закладів передали під опіку до російських родин…
Злочинні депортації та переміщення
Ще 17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт Путіна та Уповноваженої з прав дітей у РФ Марії Львової-Бєлової за незаконну депортацію та примусове переміщення українських дітей. Як зазначили у МКС, існують обґрунтовані підстави вважати, що Путін і Львова-Бєлова несуть індивідуальну кримінальну відповідальність за вчинені злочини. Ми докладно розповідали, чим це може загрожувати російському диктатору. У квітні 2023-го Парламентська асамблея Ради Європи визнала, що примусова депортація та насильницьке переміщення українських дітей є елементом злочину геноциду. Як мовилося у резолюції ПАРЄ, до злочину проти українських дітей причетний не лише Путін і Львова-Бєлова, а і самопроголошений Президент Білорусі Лукашенко.
Харківська правозахисна група пояснювала, як Росія власноруч документує злочин геноциду, який вчиняє над українськими дітьми. У 2023 році ХПГ представила подання до Офісу Прокурора Міжнародного кримінального суду (МКС), яке стосувалося переміщення українських дітей на територію Російської Федерації. Подання “Насильницька передача дітей з України до Росії: геноцид” мало на меті переконати Офіс Прокурора МКС, аби той перекваліфікував вже відкрите провадження зі статті восьмої Римського Статуту (“воєнні злочини”) на статтю шосту (“злочин геноциду”).
Вже цього березня Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні оприлюднила доповідь й окремий конференційний документ щодо депортації, переміщення та насильницьких зникнень українських дітей. “Переконливі докази щодо депортації та переміщення загалом 1205 дітей з п’яти областей України, перевірені Комісією, дозволили їй дійти висновку, що ці дії є злочинами проти людяності та воєнними злочинами депортації та насильницького переміщення дітей”, — мовилося у доповіді Незалежної міжнародної комісії. Згідно з висновками ООН, 80% дітей досі не повернули на підконтрольну уряду України територію.
Комісія підтвердила, що незаконні депортації та примусові переміщення дітей відбувалися з різних місць на значній частині окупованих Росією територій України, а дітей вивозили за усталеною схемою, що свідчить про масовий і систематичний характер цих дій. Російська влада, включно з Президентом Путіним і підпорядкованими йому структурами, координували практичні аспекти здійснення депортацій і переміщень і подальше переселення дітей до РФ. При цьому влада РФ дотримувалася послідовного й ретельно організованого плану, започаткованого ще до повномасштабного вторгнення в Україну. Як зазначали в ООН, це свідчить про існування заздалегідь впровадженої політики, розробленої на найвищому державному рівні, та дозволяє Комісії дійти висновку, що російська влада вчинила депортації та примусові переміщення дітей, що становить злочин проти людяності.
Комісія також підтвердила, що представники країни-агресора вчиняли насильницькі зникнення, що також є злочинами проти людяності та порушеннями прав людини. Ба більше, Росія не створила системи, що сприяла б поверненню дітей: неповнолітні та їхні рідні були вимушені самотужки шукати одне одного. Росія вчинила воєнний злочин безпідставного затягування повернення цивільних, зазначали в ООН.
Незалежна комісія також підтвердила депортацію щонайменше 995 дітей з 11 закладів на ТОТ Донеччини та Луганщини, що відбулася незадовго до початку російського повномасштабного вторгнення. У той час як російська влада пояснювала це “евакуацією” через нібито загрозу з боку України, російські війська зосереджували особовий склад і військову техніку біля українського кордону.
Крім того, Комісія відмічала, що більшість розслідуваних нею депортацій і переміщень дітей аж ніяк не були тимчасовими, як того вимагає закон під час евакуації. На противагу цьому російська влада на найвищому рівні координувала дії, спрямовані на сприяння довгостроковому розміщенню дітей у РФ: спочатку дітей переселили до тимчасових транзитних центрів у РФ або на ТОТ, а згодом їх депортували чи перемістили до різних місць, розташованих у 21 регіоні Російської Федерації, де неповнолітніх розміщували на невизначений термін у сім’ях або в закладах. В порушення міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини, дітям надали російське громадянство, а їхні профілі з’явилися у базах даних про усиновлення або влаштування в прийомні сім’ї, відмічала Комісія. Як наголошували в ООН, незаконні усиновлення зменшують шанси дітей повернутися до рідної країни та возз’єднатися зі справжньою сім’єю.
В ООН зазначали, що загалом Росія депортувала чи перемістила тисячі дітей з України, під приводом “евакуацій”. Окрім того, що, всупереч вимогам міжнародного гуманітарного права, переселення дітей не були тимчасовими, вагомі причини, пов’язані зі здоров’ям, медичним лікуванням або безпекою (єдині юридично виправдані причини для тимчасової евакуації дітей), аж ніяк не були основним мотивом. Оскільки російська влада не отримувала згоди батьків, законних опікунів чи українських органів влади, вивезення дітей з України не може бути кваліфіковано як “евакуація” в розумінні міжнародного гуманітарного права, зазначала Незалежна міжнародна комісія. Докладніше про її висновки можна почитати у матеріалі.
Цього липня експерти Московського механізму ОБСЄ підтвердили, що російська політика щодо українських дітей є чітко спланованою системою знищення української ідентичності, а систематична індоктринація та мілітаризація дітей можуть кваліфікуватися як злочин проти людяності у формі переслідування за дискримінаційними ознаками, а окремі випадки — катування та нелюдське поводження, незаконна депортація та переміщення — містять ознаки воєнних злочинів. Ба більше, в ОБСЄ підтримали висновок Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування порушень в Україні щодо того, що примусове переміщення та депортація українських дітей також можуть становити злочин проти людяності у формі депортації та примусового переміщення населення.
Більше про порушення прав дітей і вчинені представниками РФ і Білорусі злочини проти української малечі можна почитати у рубриці ХПГ — Права дітей.
