Депортували 31 дитину до РФ

Ювенальні прокурори Офісу Генпрокурора спільно зі Службою безпеки України та Національною поліцією зібрали та верифікували масштабну доказову базу щодо незаконного переміщення та насильницької депортації щонайменше 31 української дитини з тимчасово захоплених районів Донеччини до Росії.

Правоохоронці повідомили про підозри трьом посадовцям нелегітимної квазіреспубліки (“ДНР”), які причетні до примусової депортації українських дітей до Росії. Ідеться про

• голову псевдореспубліки Дениса Пушиліна,
• його “радницю з прав дітей” Елеонору Федоренко,
• очільницю окупаційної “служби з прав сім’ї та дітей” Світлану Майбороду.

Усім їм інкримінували порушення законів та звичаїв війни, вчинене за попередньою змовою групою осіб (частина друга статті 28 і частина перша статті 438 Кримінального кодексу України).

Як зазначили в Офісі Генпрокурора, підконтрольна Кремлю окупаційна влада організувала вивезення групи дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування. 19 таких дітей вивезли з Маріуполя. Дев’ять викрали з окупованих Росією міст: Шахтарська та Харцизька.

Ще три дитини, яких незаконно депортували до РФ, мешкали у Маріуполі. Після проведення фільтраційних заходів окупанти відправили їхнього батька до Оленівської колонії, а дітей примусово вилучили та вивезли.

“СБУ задокументувала, що вказівку Кремля щодо депортації українських дітей з тимчасово захопленої частини території Донецької області виконував керівник місцевої окупаційної адміністрації РФ — Денис Пушилін.

Для цього він підписав ‘постанову № 84’ про виїзд дітей нібито для ‘оздоровлення’ у медустановах та закладах відпочинку на території Росії”, — мовиться у повідомленні Служби безпеки України. В Офісі Генпрокурора підкреслювали, що очільник псевдореспубліки підписував цю постанову “у межах реалізації політики РФ щодо примусової депортації”.

Гауляйтер визначив, що відповідати за це вивезення будуть його профільна “радниця” та “директорка державної служби з прав сім’ї та дітей ‘ДНР’”.

Спочатку дітей вивезли до окупованого Донецька. Потім автобусами депортували до Ростова-на-Дону, а згодом — літаком — до Москви. Слідчі встановили, що борт, яким організували переліт дітей, належить до спеціального льотного загону “Росія”, що підпорядковується Управлінню справ Президента РФ.

Щобільше, попри те, що в дітей були справжні свідоцтва про народження, видані в Україні, їм зробили аналогічні “документи” квазіреспубліки, а згодом оформили російські паспорти та передали до російських прийомних сімей, наголосили в Офісі Генпрокурора. З-поміж депортованих був і 17-річний підліток з Маріуполя, над яким встановила опіку Львова-Бєлова, Уповноважена Президента РФ з прав дитини.

“Влада країни-агресора на законодавчому рівні спростила передачу дітей з окупованих територій України до РФ та допомогла російським родинам взяти їх під опіку, — мовиться в повідомленні Офісу Генпрокурора. — Депортація дітей не відповідала вимогам міжнародного гуманітарного права, оскільки не була виправдана міркуваннями безпеки або станом здоров’я”. Відповідно до міжнародного законодавства, Росія мала повернути дітей на територію України.

В Офісі Генпрокурора сповістили, що трьох малолітніх дітей вдалося самотужки забрати їхньому батьку з Маріуполя. “Трьох підлітків з цієї групи повернула українська влада. Ще 25 дітей на сьогодні залишаються у депортації”.

Офіс Генерального прокурора також подякував журналістам проєктів “Схеми” і “Ти як?” української служби Радіо Свобода та українському англомовному виданню “The Kyiv Independent”, які провели власні розслідування щодо незаконної депортації 31 української дитини.

Загальний контекст

За офіційними даними, Російська Федерація депортувала понад 19 тисяч українських дітей. Майже дві тисячі дітей вважаються зниклими. Реальна кількість незаконно вивезених дітей може бути значно більшою. Точні цифри наразі неможливо встановити як через тимчасову окупацію частини української території, так і через активні бойові дії. 

В Росії існує розгалужена система таборів, у які відправляють українських дітей. Ще на початку 2023 року Conflict Observatory, дослідники Лабораторії гуманітарних досліджень Єльської школи громадського здоров’я, виявили мережу з щонайменше 43 закладів, у яких утримували вивезених з України дітей. У 41 випадку йшлося про літні табори, які вже існували в Росії та тимчасово окупованому Криму. Сім таборів працювали у підконтрольному Росії Криму, 34 — на території РФ. 12 таборів були розташовані на узбережжі Чорного моря. 10 таборів утримували українських дітей поблизу Москви, Казані та Єкатеринбургу. 11 таборів були розташовані за більше ніж 800 км від російсько-українського кордону: зокрема, два табори розташовані у Сибіру та один — на Далекому Сході. Дослідники Єльської школи підкреслювали, що згоду українських батьків на вивезення дітей до російських таборів найчастіше отримували під примусом. Щобільше, дітей розлучали з батьками під час так званої процедури фільтрації. Крім того, дослідники ідентифікували два заклади, пов’язані з депортацією дітей-сиріт: психіатричну лікарню в окупованому Криму та сімейний центр у Московській області. Дослідники зазначали, що установ, де утримують викрадену з України малечу, може бути значно більше.

У квітні 2023-го Парламентська асамблея Ради Європи визнала, що примусова депортація та насильницьке переміщення українських дітей є елементом злочину геноциду. Як було зазначено у резолюції ПАРЄ, до злочину проти українських дітей причетний не лише Володимир Путін і його Уповноважена з прав дитини Львова-Бєлова, які отримали ордери на арешт від Міжнародного кримінального суду, а і самопроголошений Президент Білорусі Лукашенко. За даними команди Conflict Observatory, від початку російського повномасштабного вторгнення до 30 жовтня 2023 року до Білорусі незаконно вивезли щонайменше 2 442 українські дитини віком від шести до 17 років. У тому числі до Білорусі вивезли й дітей, які належать до вразливих категорій. У Conflict Observatory також зазначали, що значну роль у переміщенні українських дітей до Білорусі відіграли Олексій Талай і його фонд, Ольга Волкова та її організація “Дельфіни” (розташована в тимчасово окупованому Донецьку) та ВАТ “Білоруськалій”. Центр прав людини ZMINA спільно з Freedom House Ukraine та Регіональним центром прав людини передали до Міжнародного кримінального суду матеріали, які доводили участь Білорусі в депортації, вихованні та мілітаризації українських дітей. Вчинені представниками Білорусі злочини були задокументовані у співпраці з Центром прав людини “Вясна” та BelPol.

Французький юрист Емманюель Доуд, за позовом якого МКС видав ордери Путіну та Львовій-Бєловій, наголошував, що сам факт депортації дітей є складовою злочину геноциду. Нападів на частину населення, які скоюють з метою асиміляції цього населення, достатньо, щоб кваліфікувати скоєне як геноцид, підкреслював Доуд. “... Забрати дітей силою, депортувати, вивезти їх до Росії, віддати російським усиновлювачам, щоби потім розірвати всі зв’язки — і психологічні, і фізичні — з їхніми батьками, з українським народом, з історією... Так, це називається асиміляцією частини української нації — і тому це можна назвати геноцидом”, — пояснював правник.

Генеральний прокурор України Андрій Костін також підкреслював, що грубі порушення міжнародного права, які вчиняє РФ, що примусово переміщує українських дітей, підпадають під ознаки злочинів проти людяності та елементу геноциду. Згідно зі статтею 2 Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, “насильницька передача дітей із однієї людської групи в іншу” належить до дій, “вчинених з наміром знищити, цілком чи частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку”, тобто є геноцидом. Нагадаємо, що наприкінці минулого року Харківська правозахисна група представила нове подання до Офісу Прокурора Міжнародного кримінального суду (МКС), яке стосувалося переміщення українських дітей на територію Російської Федерації. Подання “Насильницька передача дітей з України до Росії: геноцид” має на меті переконати Офіс Прокурора МКС, аби той перекваліфікував вже відкрите провадження зі статті восьмої Римського Статуту (“воєнні злочини”) на статтю шосту (“злочин геноциду”). 

Більше про порушення прав дітей і вчинені представниками РФ і Білорусі злочини проти української малечі можна почитати у рубриці ХПГ — Права дітей.