Полоненого правозахисника Максима Буткевича тримають у колонії в так званій ‘ЛНР’

Про долю правозахисника та журналіста повідомили “Ґрати” із посиланням на адвоката Леоніда Соловйова. Він подавав запит про місцеперебування Буткевича до російської Федеральної служби виконання покарань і нарешті отримав відповідь. Також цю інформацію підтвердив виданню ZMINA та “Громадському радіо” батько Максима Олександр Буткевич.

“Громадське радіо” ознайомилося із відповіддю ФСВП Росії. В ній зазначено, що правозахисник “відбуває міру кримінального покарання у ВК-2”. Ця колонія розташована у місті Вахрушеве (з 2016 року Боково-Хрустальне) поблизу міста Красний Луч (українська назва — Хрустальний).

Нагадаємо, співзасновник Центру прав людини ZMINA, проєкту “Без кордонів” та “Громадського радіо”, журналіст та правозахисник Максим Буткевич у перші дні повномасштабної війни вступив до лав ЗСУ.

“Піти у військо та захищати країну, місто, те, що важливе, я вирішив ще до повномасштабного вторгнення. Тож уже після 24 лютого у мене у серці не було іншого варіанту. Війна триває у нас з 2014 року. Я й тоді думав про своє місце, де я найкраще міг допомогти. У 2014-2015 роках я не був у війську, допомагав внутрішньо переміщеним людям. Це було важливо. Моїй команді вдалося допомогти багатьом чоловікам та жінкам. У перший день повномасштабного вторгнення я зібрав базові речі та пішов до військкомату. Я розумів, що не є найкращим кандидатом: без бойового досвіду, не служив до цього. Мені сказали чекати на повідомлення. Воно прийшло через тиждень”, — розповідав Максим в інтерв’ю “Громадському”.

У червні минулого року Буткевич разом з двома іншими військовослужбовцями — Віктором Похозеєм та Владиславом Шелем — потрапив у російський полон в Луганській області, в районі Золотого та Гірського. Їх звинуватили у “жорстокому поводженні з цивільним населенням та застосуванні у збройному конфлікті заборонених методів”: нібито 4 червня у Сєвєродонецьку Максим зробив постріл із протитанкового гранатомета по цивільних. При цьому відомо, що 4 червня журналіст взагалі перебував у Київській області.

“У російському інформпросторі з Максима зробили його антипод. Я це мимоволі порівнюю з Міністерством правди із роману Оруелла ‘1984’. Таке враження, що ця книга у росіян була хрестоматією, але вони перевершили у своєму ‘мистецтві’ брехні навіть вказане Міністерство”, — розповідав “Ґратам” батько Максима, Олександр Буткевич.

10 березня 2023 року так званий “суд” на тимчасово окупованій росіянами території Луганської області засудив Максима Буткевича до тринадцяти років ув’язнення. До восьми з половиною та вісімнадцяти з половиною років було засуджено Віктора Похозея та Владислава Шеля. Звинувачення базувалося на самообмові, що може свідчити про те, що полонених катували. 22 серпня Перший апеляційний суд в Москві залишив цей “вирок” чинним.

На засіданні суду Максим був присутній через відеозв’язок з Луганського СІЗО. Після цього його етапували, понад три місяці ніхто не знав — куди. Адвокат Буткевича надсилав численні запити щодо місця поточного перебування правозахисника, але безрезультатно. Також близькі скаржилися, що Максим позбавлений права на листування.

“Листи та бандероль, які йому надсилали друзі, повернулися до них з позначкою (рос.) ‘Переписка не положена’”, — розповідав Олександр Буткевич.

У травні цього року Парламентська асамблея Ради Європи закликала негайно обміняти та звільнити правозахисника. До війни Максим Буткевич був затятим пацифістом, брав участь в організації багатьох антивоєнних, альтерглобалістських, антифашистських протестів (зокрема щорічних акцій пам’яті вбитих російськими неонацистами Станіслава Маркелова та Анастасії Бабурової), виступав проти кордонів, загарбницьких війн, диктатури, авторитарних законів, був учасником та організатором демонстрацій на підтримку меншин, ЛГБТК+ та біженців, наголошується в заяві ПАРЄ.

У жовтні Максим Буткевич отримав спеціальну відзнаку імені Анни Франк від Посольства Нідерландів у США. Нею вшановують за вагомий внесок у справу захисту прав людини, боротьбу з антисемітизмом, расизмом та мовою ворожнечі.

Проєкт “Без Кордонів” в листопаді закликав українську владу і світову спільноту розслідувати справу щодо сфабрикованої Росією справи і добиватися звільнення правозахисника. Колеги Буткевича нагадали, що насильницьке зникнення і позбавлення військовополоненого права на справедливий і регулярний суд є воєнним злочином із боку Росії.

“Ми закликаємо українську владу розслідувати цей злочин. Ми закликаємо світову спільноту продовжувати тиск на Російську Федерацію для розшуку та звільнення Максима Буткевича й усіх ув’язнених українських військових та цивільних громадян, а також посилювати санкції за порушення Росією міжнародного гуманітарного права та прав людини, зокрема — ввести персональні санкції проти всіх, хто причетний до фабрикації справи проти Максима Буткевича”, — йдеться в заяві проєкту “Без кордонів”.

Як ми повідомляли раніше, від початку російського повномасштабного вторгнення представники РФ скоїли 543 злочини проти українських журналістів і ЗМІ.

У серпні цього року росіяни викрали адміністраторів телеграм-каналів запорізького регіонального видання “РІА-Мелітополь” і “Мелітополь — це Україна” — Олександра Малишева, Георгія Левченка, Максима Рупчова, Яну Суворову, Марка Каліуша, Костянтина Зиновкіна. Їм інкримінують публічні заклики до терактів, держзраду, шпигунство — це, за російським кримінальним кодексом, від 12 до 20 років позбавлення волі.

Також у російському полоні залишаються журналісти Сергій Цигіпа, Владислав Єсипенко, Дмитро Хилюк, кримська громадянська журналістка Ірина Данилович та інші.