Меню
• Інтерв’ю   • Голоси війни
Денис Волоха, Андрій Діденко, Анна Захарова, 16 жовтня 2024
доступно: на русском in English

Голоси Маріуполя — фільм Харківської правозахисної групи

Герої нашого фільму жили звичайним щасливим життям. Безтурботна школярка Марія Вдовиченко мріяла танцювати на випускному, лікарка Ганна Шевчик плекала новонароджених, Євген Сосновський реалізовував себе як талановитий фотомитець. 24 лютого 2022 року росіяни перетворили їхнє улюблене місто на пекло.

Рано-вранці 24 лютого 2022 року Маріуполь був атакований з території Російської Федерації. Перші вибухи відбулись на Лівому березі міста.

До 1 березня під обстрілами були східні райони міста, територіально ближчі до кордону з РФ. До 2 березня 2022 року російські війська оточили Маріуполь із заходу, півночі та сходу, а також блокували місто на півдні, з боку Азовського моря, катерами. З 2 березня були відсутні вода, електропостачання, газ, опалення та мобільний зв’язок. З цього часу місто перебувало під шквалом ударів російської ствольної та реактивної артилерії, авіації, що наносилися військами РФ по всіх районах міста.

© Євген Сосновський, місто Маріуполь

© Євген Сосновський, місто Маріуполь

Крім житлових будинків із цивільним населенням, російські війська методично руйнували усі критичні для виживання міста об’єкти інфраструктури — продовольчі локації, лікарні, будівлі служби з надзвичайних ситуацій та ін. Щільні та систематичні обстріли міста робили неможливою евакуацію людей убік України. Багато людей, які ризикнули виїхати на власний страх і ризик, були обстріляні.

© Євген Сосновський, місто Маріуполь

© Євген Сосновський, місто Маріуполь

Деколи мешканці Маріуполя виходили з міста в напрямку території, підконтрольній уряду України, пішки. Багато людей примусили евакуюватись убік так званої “ДНР” та РФ. Усі вони були змушені пройти фільтрацію, мета якої — пропустити тільки лояльних до РФ українців. При цьому перевірці підлягали приналежність до державної служби, служба у війську, інша діяльність на користь України, вміст мобільних телефонів, татуювання на тілі.

© Євген Сосновський, місто Маріуполь

© Євген Сосновський, місто Маріуполь

Бомбардування житлових будівель, лікарень, драматичного театру, басейну, шкіл, в яких люди ховалися від обстрілів, призвело до загибелі великої кількості мешканців Маріуполя. Багато хто загинув від куль снайперів. За інформацією з різних офіційних джерел кількість загиблих цивільних у місті становить 87 тисяч.

© Євген Сосновський, місто Маріуполь

© Євген Сосновський, місто Маріуполь

Через блокаду підвіз продуктів харчування, води, ліків в місто не здійснювався. Жителі Маріуполя змушені були збирати дощову воду, щоб пити, зливали воду з систем опалювання, їжу готували на вуличних багаттях, а загиблих ховали прямо у дворах у братських могилах.

© Євген Сосновський, місто Маріуполь

© Євген Сосновський, місто Маріуполь

З кінця квітня і до завершення облоги міста російські війська піддавали нищівним атаками територію заводу “Азовсталь”, де знаходився полк “Азов”, морська піхота та цивільні. Місто стало повністю окупованим 20 травня 2022 року після здачі в полон усіх, хто знаходився на території заводу.

“Ми війну цю маємо виграти. Ми маємо таку можливість, якщо українці повірять у свої сили на своїй землі, яку не можна віддавати ворогу без бою”.

Богдан Кротевич (“Тавр”)


Окремі історії наших героїв можна прочитати за посиланнями:

Була людина і раз – розриває людину  маріупольська випускниця, що пройшла крізь пекло

Стерилізувати шприци горілкою та виявляти осколки в спині. Як це — бути лікарем у бомбосховищі?

Дізнатися про вагітність 24.02 в Маріуполі. Продовження історії лікаря у бомбосховищі

‘Мама хотіла прийняти отруту. А потім їй привезли лист, що ми живі’. Історія лікаря з Маріуполя, Частина 2

Чеченці вам голови різали? Ні? Ми будемо різати ...

поширити інформацію

Подібні статті

• Події   • Російсько-українська війна

Катерина Буряковська: ‘Важливо постійно повертати фокус уваги до Маріуполя’

Колеги з “Меморіалу” поговорили з нашою експерткою, співавторкою подання до МКС про геноцид у Маріуполі Катериною Буряковською про те, як вдалося зібрати інформацію щодо злочинів РФ, вчинених в обложеному українському місті, і чому дії росіян є геноцидом.

• Голоси війни

Жінка, яка не зламалась. Частина третя

Під час окупації Харківської області, росіяни влаштували одну з катівень у приміщенні ізолятора тимчасового тримання при Куп’янському відділі поліції. Сюди окупанти й кинули директорку Лісностінківського ліцею, яка не погодилася на співпрацю з ними. Ми продовжуємо розповідь про Ларису Фесенко, яка провела 45 днів у російській неволі.

• Голоси війни

Жінка, яка не зламалась. Частина друга

Ми продовжуємо розповідь про директорку лісностінківського ліцею Ларису Фесенко, яка не схотіла вчити своїх дітей під рашистськими прапорами й потрапила за це на 45 днів до російської катівні.

• Голоси війни

‘Вовчик-братикʼ: історія бійця, який вижив у Маріуполі та повернувся до життя

Він приїжджає на акції за свободу військовополонених щотижня вже не перший рік. Чоловік на кріслі колісному, що постійно жартує з оточуючими та розважає дітей, завдяки впізнаваному зовнішньому вигляду став своєрідним символом заходів. Про початок війни, окупацію Маріуполя і життя після ампутації обох ніг розповідає “Вовчик-братик”.



Про ХПГ
Хто миКонтактиРічні звітиПолітики ХПГ
Теми
КонституціяПолітикаВпровадження норм європейського праваПраво на життяКатування та жорстоке поводженняПраво на свободу та особисту недоторканністьПраво на справедливий судПраво на приватністьСвобода совісті та віросповіданняСвобода вираження поглядівДоступ до інформаціїСвобода пересуванняЗахист від дискримінаціїСоціально-економічні праваАрміяКримінально-виконавча системаПраво на охорону здоров’яПраво на освітуЕкологічні праваПрава дітейПрава жінокПрава шукачів притулкуГромадянське суспільство
Спецпроєкти
Психологічна допомогаРосійсько-українська війнаГолоси війниДокументування воєнних злочинів в УкраїніПравова допомогаОнлайн-бібліотекаДисидентський рух в Україні. Віртуальний музейІсторії свавільно засудженихГромадянська освітаДовідник юристаПроти катуваньПраво на приватністьГаряча лінія з пошуку зниклих безвісти