У російському СІЗО помер ще один кримський політв’язень

12 березня про смерть кримського політвʼязня повідомив Кримськотатарський ресурсний центр (КРЦ). Інформацію також підтвердили у Меджлісі кримськотатарського народу.

“Кримськотатарському ресурсному центру стало відомо, що 60-річний політв’язень з села Рикове Генічеського р-ну Рустем Віраті, якого окупанти звинувачували в участі у кримськотатарському добровольчому батальйоні імені Номана Челебіджихана та у сприянні економічній блокаді Криму, помер у виправній колонії міста Димитровград Ульяновської області”, — мовилося у дописі Кримськотатарського ресурсного центру.

У Меджлісі кримськотатарського народу розповіли, що члени родини довідалися про загибель в’язня 10 лютого 2025 року, проте поки що не вдалося встановити ані точної дати, ані причини смерті.

Як зазначали на офіційній фейсбук-сторінці Меджлісу, “після арешту Рустем Віраті піддавався численним тортурам та був сильно побитий”.

“Всі судові засідання проходили в закритому режимі. Після вироку — вісім років суворого режиму — був спочатку вивезений до Уфи, а потім до виправної колонії міста Димитровград Ульяновської області, звідки й прийшла звістка про його смерть”, — сповіщали у Меджлісі.

Передісторія

Як розповіли в Кримськотатарському ресурсному центрі, пана Рустема затримали 16 березня 2023 року у селищі міського типу Рикове, що на Херсонщині. “Під час обшуку в нього вилучили всі документи, а підставою для арешту стали значок і грамота про участь у блокаді Криму”, — повідомляли у КРЦ. У Меджлісі додавали, що Рустема Віраті також звинувачували в участі в кримськотатарському батальйоні імені Номана Челебіджихана.

За даними Кримськотатарського ресурсного центру, вже наступного дня після затримання, тобто 17 березня 2023 року, кримського татарина катували й били. Після цього чоловіка залишили на трасі, тож він був змушений пішки вертати додому. За чотири місяці відбувся другий обшук, після якого пана Рустема затримали зі словами “тепер — надовго”.

У КРЦ наголосили, що представники РФ приховували місце утримання Віраті упродовж перших чотирьох місяців після затримання. “Відомо, що спочатку його тримали в Херсонській області, у СІЗО №2 селища Чонгар, у камері №18. Пізніше його етапували до Уфи, а зрештою — у колонію суворого режиму в місті Димитровград”, — писав Кримськотатарський ресурсний центр.

Так званий “Генічеський суд” засудив Рустема Віраті до восьми років колонії суворого режиму (окупанти просили для нього 15 років). При цьому “судові засідання” відбувалися у закритому режимі: родичів і незалежних адвокатів на них не допускали, а кримського татарина захищав призначений окупантами адвокат. Крім того, як наголошували у КРЦ, “свідками” на суді виступали привезені з Криму люди, які могли давати неправдиві свідчення, потрібні стороні обвинувачення.

Щобільше, на одному з судових засідань знайомий побачив Рустема з перев’язаною головою, що могло свідчити про жорстоке поводження та чергові катування, відмічали у Кримськотатарському ресурсному центрі.

У КРЦ також заявляли, що до ув’язнення Рустем Віраті не мав проблем зі здоров’ям, проте в російській колонії його стан різко погіршився. У літнього чоловіка піднявся рівень цукру в крові, розвинувся сильний набряк ніг, накопичувалася рідина в легенях.

“Він не міг ходити, лежав лише на одному боці, а взуття йому не підходило через набряки. У в’язниці йому нібито кололи інсулін, проте невідомо, що саме вводили”, — розповідали у КРЦ.

Там також зазначили, що востаннє пан Рустем зателефонував рідним 7 лютого 2025 року й сказав, що довго не протримається…

Віраті Рустем Різаєвич народився 28 грудня 1964 року. Він працював водієм, таксистом. У загиблого залишилася дружина, троє дорослих дітей, п’ятеро онуків… Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров казав журналістам “Суспільне Крим”, що брат померлого поїхав за його тілом. Політвʼязня збираються поховати в Риковому.

Кримськотатарський ресурсний центр закликав українську владу активізувати дії зі звільнення й обміну політв’язнів, яких утримує Росія, залучаючи до цього міжнародні організації, та нагадали про інших бранців, які померли в російському полоні: Костянтина Ширінга та Джеміля Гафарова. “Росія продовжує системно знищувати українських політв’язнів, і якщо світ не змусить її зупинитися, кількість жертв лише зростатиме”, — підсумували у КРЦ.

Смерті в російському ув’язненні 

Цього лютого представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Олег Гущин наголошував, що Росія нехтує навіть Міжнародним Комітетом Червоного Хреста, найбільшою правозахисною організацією світу, адже 93 людини, яких МКЧХ ідентифікував у російських тюрмах живими, повернули до України мертвими. ХПГ неодноразово повідомляла, що мирних українців у російській неволі можуть закатувати до смерті. Як нещодавно зазначали у МВС, 80% тіл українців, переданих із російських місць ув’язнень, мають ознаки катувань. До них належать не тільки застосування фізичної сили, а й неналежні умови утримання: недостатнє харчування, ненадання медичної допомоги тощо, пояснювали у МВС.

Крім того, Росія повертає далеко не всі тіла померлих українців і навіть не підтверджує, що люди перебувають у російській неволі. Ми писали про смерті журналістки Вікторії Рощиної (тіло якої досі не повернули до України), “азовця” Олександра Іщенка, висвітлювали смерті кримських політв’язнів Джеміля Гафарова і Костянтина Ширінга й неодноразово наголошували, що в російському полоні людям не надають належної медичної допомоги. При цьому, згідно з Женевською конвенцією, ненадання медичної допомоги українським громадянам, яких РФ безпідставно утримує у в’язницях, прирівнюється до катувань і порушує невіднятне право на життя.

Захворювання унаслідок катувань і загострення хвороб через неналежні умови

Цього лютого Еліс Джилл Едвардс, Спецдоповідачка ООН з питань катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження чи покарання, закликала Росію надати негайну й всебічну медичну допомогу кримським політв’язням, яких утримує Росія. Про це йшлося у пресрелізі ООН від 10 лютого цього року.

Спецдоповідачка ООН з катувань наголошувала, що з будь-якою ув’язненою людиною мають поводитися гуманно й поважати її гідність, зокрема й надавати необхідну медичну допомогу та утримувати в належних умовах. Проте ув’язнені Росією громадяни України перебувають у скрутному становищі, заявляла Едвардс, яка детально розглянула вісім справ кримців, які були ув’язнені Росією.

У восьми досліджених нею випадках затримані мали серйозні захворювання (деякі з них загрожували життю), а три людини з інвалідністю не отримували необхідних медичних послуг. Едвардс також зазначала, що щонайменше двоє людей потребували медичної допомоги після того, як їх побили працівники російських місць ув’язнення. В одному випадку насильство могло бути настільки жорстоким, що постраждалій людині зламали хребет.

З-поміж інших Спецдоповідачка розглядала справи правозахисника Еміра-Усейна Куку та громадянської журналістки Ірини Данилович.

2015 року Еміра-Усейна Куку побили співробітники ФСБ. Через побиття постраждалий отримав травми хребта, які представники РФ не лікували. За останні п’ять років ув’язнення кримський татарин потерпав від різних захворювань, включно з набряками ніг, які також не лікували, та сильним болем у нирках, через який полоненого екстрено прооперували. Проте чоловіку так і не розповіли, яку саме операцію йому робили та які її результати. Нині Емір-Усейн Кука залишається ув’язненим у Росії.

Громадянську журналістку Ірину Данилович ефесбівці викрали у квітні 2022-го. Данилович потерпала від нестерпного болю у вусі, проте не отримувала належної медичної допомоги. В російській неволі вона втратила слух на ліве вухо, страждає від постійного головного болю й порушень координації та могла перенести інсульт. Вона також залишається у російському ув’язненні.

Спецдоповідачка ООН наголошувала, що вона розглянула лише вісім справ ув’язнених Росією кримців, а таких справ сотні. Еліс Джилл Едвардс також відмічала, що ув’язнені громадяни України мають серйозні захворювання, деякі з яких виникли унаслідок катувань, а деякі загострилися через неналежні умови утримання.

Спецдоповідачка ООН вчергове відмічала, що катування та жорстоке поводження є частиною військової політики Росії, а тортури вчиняють організовано й систематично, й закликала Росію негайно покласти цьому край.  

Катування як організована державна політика Росії 

Раніше в ООН вже відзначали, що катування та нелюдське поводження становить організовану частину державної політики РФ. Ще у вересні 2023-го Еліс Джилл Едвардс наголошувала, що катування і нелюдське поводження представників РФ з цивільними українцями і з військовополоненими не можна оцінювати як випадкові. Радше йдеться про “організовану частину державної політики РФ, яка має на меті залякування, покарання або отримання інформації та зізнань”, підкреслювала Спецдоповідачка. Згідно з нещодавнім розслідуванням журналістів, після початку повномасштабного вторгнення РФ російським тюремникам могли наказувати вчиняти насильство щодо українських полонених і бути з ними жорстокими. 

Минулого року у Головному управлінні розвідки України повідомляли, що в Росії діє ціла система катувань, за яку відповідають окремі люди. У вересні 2024-го в ООН також відмічали, що катування полонених українців є “узвичаєною” та “широковживаною” практикою для представників РФ. На користь цього свідчили переважно схожі схеми вчинення тортур, широке географічне поширення катівень, а також координоване залучення до катувань співробітників конкретних російських служб, у тому числі й ефесбівців. Як раніше розповідав постраждалий, якого незаконно утримували в управлінні поліції у Новій Каховці на Херсонщині: “усі, хто були в тому місці утримання, знали: кожен приїзд білого автобуса Федеральної служби безпеки РФ означав, що людей катуватимуть”. 

Вже наприкінці жовтня 2024-го Незалежна міжнародна комісія з розслідування порушень в Україні заявила, що катування, які представники російської влади вчиняли щодо українців, можуть бути розцінені як злочини проти людяності.