Затриманий Рижиков
Російський військовий, який міг розстріляти п’ятьох українських оборонців та одного цивільного на Харківщині, отримав підозру. Цього разу це була не заочна підозра.
Як 15 жовтня писав речник Управління СБУ в Харківській області Владислав Абдула, військового російських Збройних сил затримали СБУ, Національна поліція та Нацгвардія.
Як встановило слідство, 13 жовтня 2026 року підозрюваний розстріляв п’ятьох беззбройних військовослужбовців Сил оборони України та одного мирного чоловіка.
Владислав Абдула розповів про підозрюваного. Ідеться про 36-річного громадянина РФ, мешканця Санкт-Петербурга — Леоніда Рижикова. Рижиков, який мав позивний Юла, проходив військову службу у другому батальйоні 1009-го мотострілецького полку 68-ї мотострілецької дивізії шостої загальновійськової армії Збройних сил РФ.
За даними СБУ, Рижикова мобілізували до армії держави-агресора наприкінці цього липня — після того, як він відбув вісім років тюремного ув’язнення за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень і крадіжку.
Після мобілізації Рижикова відправили воювати проти України на тимчасово окуповану територію Чугуївського району Харківської області.
В Офісі Генпрокурора України додавали, що Рижиков міг входити до складу диверсійно-розвідувальної групи російських Збройних сил.
Як зʼясували слідчі, 5 – 6 жовтня 2026 року він перебував на позиціях російсько-окупаційних військ у районі села Стариця Чугуївського району та потрапив під обстріл ЗСУ. Тоді Юлі вдалося втекти. Озброєний автоматом АК-74, він пішки рухався у бік Харкова, ховаючись у посадках.
“Під час руху він пограбував покинутий приватний будинок, викравши з нього цивільний одяг”, — розповідав Владислав Абдула на своїй фейсбук-сторінці.
Харківська обласна прокуратура зазначала, що це сталося дев’ятого жовтня:
“Дорогою, 9 жовтня, [Рижиков] дістався будинку поблизу озера, де знайшов цивільний одяг і переодягнувся, намагаючись приховати свою належність до російської армії. При цьому автомат залишив при собі”, — мовилося в телеграм-повідомленні прокуратури.
13 жовтня біля села Михайлівка (Циркунівської громади Харківського району) Рижиков застрелив зі свого автомата 60-річного мирного місцевого мешканця, який рибалив на ставку. Як зазначали в Офісі Генпрокурора, імовірно, Рижиков боявся, що мирний чоловік викриє його. Після вбивства літнього чоловіка Юла забрав його особисті речі, а тіло вбитого зіштовхнув у воду. Під час огляду тіла правоохоронці виявили наскрізне вогнепальне поранення голови.
Того ж 13 жовтня Рижиков проник до приватного домоволодіння у селі Момотове, де тимчасово перебували п’ятеро військовослужбовців ЗСУ з 72-ї окремої механізованої бригади.
“На той час вони не брали участі у бойових діях, не мали при собі зброї та були одягнені у цивільний одяг, тобто були цивільними особами у розумінні Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни”, — наголошував речник Управління СБУ в Харківській області.
Утім, Рижиков безжально убив цих людей. Дехто з них просто спав, зазначав Абдула. Як повідомляли в Харківській обласній прокуратурі, рашист “відкрив вогонь з автомата та послідовно розстріляв усіх п’ятьох чоловіків”. Від отриманих поранень вони загинули на місці.
Як і в попередньому випадку, російський військовий не мав жодних підстав вчиняти це вбивство. За даними “Суспільного”, загиблим у Момотовому оборонцям було від 24 до 40 років, це були оператори ударних безпілотників.
Після цього Рижиков-Юла сховав свій автомат в одному з домоволодінь дачно-садового товариства, розташованого неподалік, та, переховуючись у лісосмугах, направився у бік Харкова, зазначав Владислав Абдула.
Він також зауважив, що співробітники СБУ разом з Нацполіцією та Національною гвардією затримали російського військового 14 жовтня 2026 року на території Салтівського району Харкова, де він переховувався після вчинених злочинів. Правоохоронці також відшукали й вилучили знаряддя вчинення злочину — автомат Калашникова АК-74, який належав Рижикову.
На підставі зібраних доказів слідчі Служби безпеки повідомили затриманому російському військовослужбовцю про підозру за частиною другою статті 438 Кримінального кодексу України (воєнні злочини, що спричинили загибель людей). Російському військовому загрожує довічне позбавлення волі.
Досудове слідство триває. Комплексні заходи проводять співробітники Служби безпеки України в Харківській області разом із Національною поліцією за процесуального керівництва Харківської обласної прокуратури. Правоохоронці встановлюють всі обставини злочинів, зокрема й мету, з якою російський військовий прямував до Харкова. У суді прокурор клопотатиме щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Оновлено: 16 жовтня суд постановив, що Леонід Рижиков перебуватиме під вартою без права внесення застави протягом 60 днів.
Загальний контекст
Цього травня ми розповідали, що українські оборонці взяли в полон російського окупанта, який систематично вчиняв сексуальне насильство щодо мешканки Донеччини. Йому висунули підозру у жорстокому поводженні з цивільним населенням.
У березні 2026-го ми також писали, що перед судом постане російський військовий на позивний Бурят. Він був старшим стрільцем другої роти морської піхоти 810-ї окремої бригади морської піхоти Чорноморського флоту РФ. Згідно з матеріалами справи, 18 червня 2025 року Бурят у складі штурмової групи російських військ атакував позиції Сил оборони в районі селища Миропілля на Сумщині. Під час бою у полон до окупантів потрапив український прикордонник, якого Бурят разом зі своїм спільником (ще одним представником РФ) спочатку допитали, а потім розстріляли впритул із автоматів Калашникова. Після цього вони по рації доповіли своєму командуванню про ліквідацію українського воїна. Наступного дня Сили оборони вибили ворога із зайнятих позицій і затримали Бурята. Йому загрожує довічне позбавлення волі.
Цього січня Служба безпеки України оприлюднювала допит російського військового: у 2024 році на Курщині він і його спільник розстріляли з табельної зброї дев’ятьох українських військовополонених. Розслідування встановило, що цей воєнний злочин скоїв військовослужбовець 155-ї окремої бригади Тихоокеанського флоту РФ Сергій Скобєлєв. У жовтні 2024 року він був керівником штурмової групи й отримав наказ атакувати позиції Сил оборони України в Курській області. Загін Скобєлєва взяв у полон дев’ятьох українських військових. Їх змусили роздягнутися та лягти на землю. “Щоб заспокоїти та не допустити спротиву українців, їм пообіцяли відправку на обмін”, — розповідали в СБУ. Як казав сам Скобєлєв, аби приспати пильність українських воїнів, їм сказали, що все буде добре: за ними приїде автівка й вони поїдуть на обмін. При цьому командир декілька разів наказав рашистам розстріляти військовополонених. Скобєлєв виконав злочинний наказ свого командира і разом зі спільником (Іваничем) розстріляв захоплених українських військовослужбовців з табельної зброї. Ми писали про це у статті.
20 лютого цього року Шевченківський районний суд Києва визнав винним стрільця морської піхоти Володимира Іванова у воєнному злочині та засудив його до довічного позбавлення волі. Це був третій випадок, коли український суд очно засудив військового РФ за розстріл українських військовополонених. Іванов був стрільцем першої роти морської піхоти першого батальйону 40-ї окремої бригади морської піхоти Тихоокеанського флоту Збройних сил РФ. Як повідомляв колишній Генпрокурор України, у січні 2025 року під час боїв у Курській області Володимир Іванов разом з іншими російськими військовими облаштували засідку. “Двоє українських захисників здалися в полон: склали зброю, підняли руки. Попри це обвинувачений відкрив по них прицільний вогонь. Обидва військовополонені загинули”, — розповідав Кравченко. Як встановив суд, не було жодної військової необхідності застосовувати силу, а засуджений цілком усвідомлював злочинність наказу й міг відмовитися його виконувати. Ми докладно розповідали про справу Іванова.
Раніше ХПГ писала про заступника командира гранатометного відділення мотострілецької роти 82-го мотострілецького полку 69-ї мотострілецької дивізії Збройних сил РФ Сергія Тужилова, якого Холодногірський районний суд Харкова засудив до довічного увʼязнення за страту військовополонених на Вовчанському агрегатному заводі влітку 2024-го. На суді сім’ї загиблих представляла Адвокатка ХПГ Таміла Беспала. Харківська правозахисна група докладно розповідала про суд і висвітлювала цю справу.
Минулого листопада Заводський районний суд Запоріжжя також засудив полоненого російського штурмовика Дмитра Курашова до довічного ув’язнення за розстріл полоненого українського військового взимку 2024-го. Згідно з матеріалами справи, 6 січня 2024 року поблизу села Новодарівка Пологівського району 18 бійців російського підрозділу “Шторм-V” атакували українську позицію “Вовк”, яку обороняли п’ятеро українських військових. Коли ситуація стала безвихідною, Віталій Годнюк, боєць 226-го батальйону 127-ї бригади Тероборони, склав зброю й підняв руки — показав, що здається в полон. Проте російський штурмовик Дмитро Курашов з позивним Сталкер тричі вистрілив у нього, розповідала Медійна ініціатива за права людини. Згодом інша група українських військових відбила позицію, а Курашова й кількох його співслужбовців узяли в полон. Курашов розповідав, що на війну потрапив з колонії, де відбував покарання за крадіжку.
Як цього лютого повідомляли в Моніторинговій місії ООН з прав людини в Україні, від початку російського повномасштабного вторгнення до кінця січня 2026 року представники РФ стратили щонайменше 109 полонених українських військовослужбовців. 70 з них були страчені у 2024 та 2025 роках. Щонайменше 43 українські військовополонені загинули у полоні. Усі убиті були чоловіками. Крім того, 697 (96%) із 725 звільнених українських військовополонених (689 чоловіків і 36 жінок), з якими були проведені конфіденційні бесіди, повідомили про катування або жорстоке поводження під час перебування в російському полоні на різних етапах їхнього інтернування. У серпні 2026-го Уповноважений ВР з прав людини повідомляв, що від початку повномасштабного вторгнення Росії вже зареєстрували 345 випадків страт українських військовополонених ворогом. Ми неодноразово писали про злочинні накази рашистів, про катування, які вчиняють і схвалюють російські командувачі, про страти українських військовополонених, про викрадення цивільних та використання мирних людей як “живих щитів”. Про ці та інші злочини представників РФ читайте у нашій рубриці.
