Через російську збройну агресію в Україні вже загинули 515 дітей

Станом на ранок 1 січня, унаслідок повномасштабного вторгнення РФ, в Україні загинули щонайменше 515 дітей.

Такі цифри навели в Офісі Генерального прокурора.

Окрім цього, за офіційною інформацією ювенальних прокурорів, понад 1179 дітей отримали поранення різного ступеня тяжкості.

На жаль, Російська Федерація продовжує воювати з українською малечею. В Офісі Генпрокурора нагадали, що внаслідок російської атаки по Одесі 1 січня загинув 15-річний хлопець, Денис Мельник. Дитина померла у власному будинку на очах у батьків. Як писала Світлана Мельник, директорка гімназії, де навчався Денис, хлопець був завжди готовий допомогти як одноліткам, так і дорослим. “Стриманий, соромʼязливий, ввічливий, ніколи не любив бути у центрі уваги, завжди ніяковів, коли дякували йому за допомогу… Немає позитивних людських якостей, що були б йому не притаманні”, — писала пані Світлана на своїй фейсбук-сторінці. 

2 січня 2024 року через російський обстріл Києва постраждав 2-річний хлопчик: дитина перебуває у лікарні. У той самий день від обстрілу російських військ на Київщині постраждав 6-річний хлопчик, а у Харкові було травмовано п’ятьох дітей віком від шести до 13 років.

Загальний контекст

Харківська правозахисна група писала про вбивства українських дітей, скоєні представниками РФ у 2023 році. Так, 20 грудня у потязі, який віз українських дітей з “відпочинку” в Сибіру, померла 12-річна Вероніка з Луганської області. Того ж дня на окупованій частині Херсонської області на очах у батьків застрелили підлітка. Детальніше про злочинну недбалість і свавілля представників РФ на тимчасово окупованих територіях України можна почитати у статті Харківської правозахисної групи. ХПГ також писала, як 27 жовтня 2023 року у тимчасово окупованій Волновасі на Донеччині розстріляли дев’ятьох мирних жителів, серед яких було двоє дітей. Наприкінці червня 2023-го в окупованому Бердянську росіяни вбили двох підлітків — Тіграна Оганнісяна та Микиту Ханганова. Окупаційна влада звинувачувала хлопців у нібито підготовці диверсії на залізниці та чинила на них психологічний тиск. Обставини загибелі Тіграна й Микити досі невідомі, а російські окупаційні сили так і не віддали їхні тіла, тож рідні не можуть навіть поховати власних дітей. Наприкінці грудня 2022 року в тимчасово окупованій Макіївці Донецької області представники РФ розстріляли родину з восьми ромів, з-поміж яких було чотири дитини, а восени 2022-го на щойно деокупованій Херсонщині правоохоронці виявили російську катівню, де була окрема камера, в якій тримали й катували неповнолітніх. Дітей катували і на Харківщині: одного хлопця утримували в катівні упродовж 90 днів. За цей час росіяни інсценували страти (виводили хлопця “на розстріл” і стріляли над головою) та вдавалися до тортур (різали ножем, а також нагрівали метал і випалювали частини тіла). У документальному фільмі-розслідуванні журналісти The Kyiv Independent докладно розповідали про трьох дітей, яких російські військові вбили на Харківщині, Київщині та Херсонщині. Більше про порушення прав українських дітей представниками РФ і Білорусі можна прочитати в рубриці Харківської правозахисної групи — Права дітей.

Нагадаємо, що наприкінці грудня минулого року Харківська правозахисна група представила громадськості нове подання до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду, яке стосується переміщення українських дітей на територію РФ. “Головна наша мета полягає в тому, що ми намагаємося переконати Офіс прокурора МКС перекваліфікувати вже відкрите провадження зі статті восьмої Римського Статуту, яка має назву ‘Воєнні злочини’, на статтю шосту (‘Злочин геноциду’)”, — пояснював юрист ХПГ Микола Комаровський, автор подання “Насильницька передача дітей з України до Росії: геноцид”. Раніше правозахисники вже звертали увагу на цю проблему й подавали подання та інформаційні повідомлення до Міжнародного кримінального суду, проте вони мали за мету надати інформацію про те, що вчиняє РФ, й залишити на розсуд МКС питання кваліфікації злочинів, зауважував Микола Комаровський. Своєю чергою подання “Насильницька передача дітей з України до Росії: геноцид” є “першим комплексним поданням, яке містить не тільки суто фактичну частину, але й присвячене саме теоретичному обґрунтуванню”, зазначав його автор.