Обмовив себе під загрозою тортур: російський суд залишив чинним вирок Максиму Буткевичу

Про перебіг судового засідання стало відомо завдяки текстовій трансляції російського видання “Медіазона”.

Нагадаємо, співзасновник Центру прав людини ZMINA та “Громадського радіо”, журналіст та правозахисник Максим Буткевич, який з початком повномасштабної війни вступив до лав ЗСУ, потрапив у російський полон у червні 2022 року в районі Золотого Луганської області. Його разом з двома іншими військовослужбовцями — Віктором Похозеєм та Владиславом Шелем — звинуватили у “жорстокому поводженні з цивільним населенням та застосуванні у збройному конфлікті заборонених методів”: нібито Максим вистрілив із протитанкового гранатомета по цивільних. Вказувалося, що “злочин” було “скоєно” 4 червня у Сєвєродонецьку. Колеги Максима Буткевича оприлюднили інформацію про те, що в цей час журналіст взагалі перебував у Київській області. Ба більше, навіть підрозділ, в якому служив правозахисник, було передислоковано з Києва на Донбас лише за десять днів після “обстрілу з гранатомета”.

Загалом обвинувачення базується на самообмові.

У березні 2023 року так званий “суд” на тимчасово окупованій росіянами території Луганської області засудив Буткевича до 13 років колонії суворого режиму. До терміну ув’язнення було зараховано фактичний час перебування під вартою — з 19 серпня 2022 року.

22 серпня Перший апеляційний суд загальної юрисдикції в Москві залишив цей “вирок” чинним.

Після того рідні кілька місяців не мали гадки, де окупанти тримають Максима. Лише в грудні минулого року стало відомо, що Буткевича тримають у ВК-2, яка розташована у місті Вахрушеве (з 2016 року Боково-Хрустальне) поблизу міста Красний Луч (українська назва — Хрустальний).

На засіданні Верховного суду Максим Буткевич був присутній за допомогою відеозв’язку. Фізично він перебуває в СІЗО-1 окупованого Луганська. Адвокат Леонід Соловйов просив долучити до справи білінг телефона Буткевича, якій підтверджує: 4 червня 2022 року Максим дійсно був у Києві. Крім того, адвокат надав ще один документ: адвокатське опитування громадянки Франції, яка 7 червня зустрічалася з Буткевичем у Києві.

Адвокат наполягав, що вина правозахисника базується лише на зізнанні самого Буткевича, жодних інших експертиз та доказів у справі немає. Навіть свідчення, надані Максимом на місці злочину, суд не перевіряв. Тому, заявив Леонід Соловйов, відсутність інших доказів провини Буткевича є приводом для скасування вироку та нового розгляду справи.

Факт самообмови підтвердив і сам підсудний. Йому довелося піти на це через тортури. Крім того, йому пообіцяли швидкий обмін в разі, якщо він візьме вину на себе.

“Я не робив жодних дій проти цивільного населення, які могли б вважатися порушенням міжнародних норм… Я обмовив себе бо… з одного боку, мені сказали, що якщо я погоджуся, то після засудження мене в стислі терміни поміняють на засудженого військовополоненого ЗС РФ. У вигляді ще одного аргументу мені пояснили, що в разі відмови я зазнаю різних методів фізичного впливу. Деякі мені були продемонстровані”, — цитує Буткевича Зміна.

“Аргументи щодо того, що Буткевич обмовив себе, не можна визнати переконливими. Усі допити було проведено у присутності адвоката та підтверджено Буткевичем у судовому засіданні [у Луганську]. Йому роз’яснювали норми статті 51 Конституції РФ [про право не свідчити проти себе]”, — передбачувано відреагувала на це сторона обвинувачення.

Судді відмовилися залучати до справи будь-які нові документи, пославшись на те, що це не компетенція касаційної інстанції. Вирок залишили без змін.

Максим Буткевич наголосив, що він не має ілюзій щодо “відновлення справедливості” в межах системи, що існує в Росії. Принаймні під час засідання йому дали можливість побачити батьків: на маленькому екрані телефона, який піднесли до відеокамери…

Парламентська асамблея Ради Європи закликала негайно обміняти та звільнити правозахисника. У заяві ПАРЄ наголосили: до війни Максим Буткевич був затятим пацифістом. Він брав участь в організації багатьох антивоєнних, альтерглобалістських, антифашистських протестів (зокрема щорічних акцій пам’яті вбитих російськими неонацистами Станіслава Маркелова та Анастасії Бабурової), виступав проти кордонів, загарбницьких війн, диктатури, авторитарних законів. Був учасником та організатором демонстрацій на підтримку меншин, ЛГБТК+ та біженців.

Наприкінці жовтня Максим Буткевич отримав спеціальну відзнаку імені Анни Франк від Посольства Нідерландів у США. Нею вшановують за вагомий внесок у справу захисту прав людини, боротьбу з антисемітизмом, расизмом та мовою ворожнечі.

Платформа “Правозахисний порядок денний” — коаліція організацій Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Amnesty International в Україні, Центр прав людини ZMINA, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Центр громадянських свобод і проєкти “Без кордонів” та “Євромайдан SOS” — в грудні минулого року присудила Національну правозахисну премію Максиму Буткевичу. Відзнаку отримав батько правозахисника, Олександр Буткевич.

За інформацією голови Комітету з питань свободи слова Ярослава Юрчишина, наразі відомо щонайменше про 26 медійників, яких незаконно ув’язнили представники РФ. Україна шукає “шляхи повернення і їх, і інших заручників путінського режиму”.